Тварини сафарі в Африці: 17 знакових видів і де їх побачити

Африканські національні парки належать до найкращих місць у світі для спостереження за тваринами. Тут живуть леви й леопарди, слони й жирафи, бегемоти й крокодили, буйволи, носороги, зебри та десятки інших видів. Багато з цих тварин звикли до людей і сафарі-автомобілів, тому не ховаються й дають мандрівникам змогу спостерігати за ними в природному середовищі.

У цій статті ми розповідаємо про найзнаковіших тварин, яких можна побачити під час сафарі в Африці, а також про найкращі національні парки континенту.

1. Африканський слон

• Розмір: африканський саванний слон – вага 2–6 т; висота 2,2–4 м. 

Африканський лісовий слон – вага 2–5 т; висота 2,4–3 м

• Раціон: трава, листя, гілки, кора, коріння, плоди
• Охоронний статус: саванний слон – під загрозою зникнення; лісовий слон – на межі зникнення
• Популяція: близько 410 000–415 000 особин

Африканський слон – найбільша наземна тварина на Землі. Слони дуже соціальні й переважно активні вдень, тому під час сафарі часто трапляються великі родинні групи. Стадом керує доросла самиця – матріарх. Саме вона визначає напрям руху й веде групу знайомими міграційними шляхами.

Слони належать до найрозумніших тварин. Дослідження показують, що вони мають самосвідомість, піклуються про поранених особин і навіть проявляють скорботу за померлими. Нещодавнє дослідження, опубліковане в PeerJ, також встановило, що слони спілкуються не лише чутними звуками, які видають за допомогою хобота, а й інфразвуковими сигналами поза межами людського слуху. Такі сигнали поширюються на кілька кілометрів і допомагають різним групам підтримувати зв'язок.

Сафарі зі слонами в Африці

У Танзанії слони насамперед асоціюються з Національним парком Тарангіре на півночі країни. У сухий сезон, особливо ближче до вересня–жовтня, великі стада слонів та інших тварин збираються вздовж річки Тарангіре в пошуках залишкових джерел води.

У Національному парку Серенгеті, одному з найвідоміших парків Танзанії, стада менш скупчені, але родини слонів часто видно на тлі відкритих рівнин. Поруч лежить кратер Нгоронгоро – унікальна екосистема, де слони живуть цілий рік і не мігрують.

На північному сході Танзанії, біля кордону з Кенією, розташований Національний парк Мкомазі. Найбільше він відомий носорогами, але тут також живуть леви, леопарди, буйволи, зебри, жирафи й слони. Найкращий час для подорожі – сухий сезон із червня до листопада.

Південну Танзанію відвідують рідше, хоча слонів тут також багато. У Національному парку Ньєрере, колишньому Селоусі, за ними можна спостерігати не лише під час сафарі-виїздів, а й з човнів на річці Руфіджі.

Ще одна важлива локація – Національний парк Руаха, другий за площею парк Танзанії. Тут мешкає одна з найбільших популяцій слонів у Східній Африці. Під час посухи сотні слонів збираються вздовж річки.

В інших частинах Африки найбільші концентрації слонів у Ботсвані – у Національному парку Чобе та заповіднику Машату. У Кенії слонів можна побачити в Амбоселі, Масаї-Мара, Східному й Західному Цаво та заповіднику Самбуру. У Намібії – в Національному парку Етоша й Дамараленді. У Південній Африці – у Національному парку Крюгер і Національному парку слонів Аддо. Менші популяції також є в Замбії, Зімбабве, Мозамбіку й Уганді.

2. Лев

• Розмір: вага 90–190 кг; довжина тіла разом із хвостом – до 3,3 м
• Раціон: зебри, антилопи, буйволи, імпали; іноді жирафи й молоді слони; також можуть живитися падлом або нападати на свійську худобу
• Охоронний статус: вразливий вид
• Популяція: 20 000–25 000 особин

Леви – одні з найзнаковіших представників родини котових і поступаються розміром лише тигру. На відміну від більшості великих котів, леви дуже соціальні: вони живуть прайдами, до яких входять кілька самиць, їхні дитинчата й 1 або 2 дорослі самці.

Найактивніші леви в сутінках і вночі, але вдень їх часто можна побачити відпочиваючими в тіні акацій. Рев – один із головних способів комунікації – чути на відстані до 8 км.

Сафарі з африканськими левами

Головна сцена для спостереження за левами в Танзанії – Національний парк Серенгеті. Місцева популяція налічує тисячі особин, тому зустрічі з левами можливі майже в будь-якій частині парку. Ще один популярний напрям – кратер Нгоронгоро, де прайди переважно осілі й рідко залишають кальдеру завдяки високій концентрації здобичі.

У Національному парку Тарангіре левів менше, зате їхня поведінка незвична: тут їх часто бачать не під акаціями, а просто на гілках дерев.

На півдні країни Національний парк Руаха має одну з найбільших популяцій левів в Африці. Місцеві прайди можуть налічувати 20–30 особин. У сухий сезон їх часто помічають уздовж річки Руаха, яка на багато кілометрів довкола стає єдиним надійним джерелом води.

Танзанія посідає перше місце на континенті за кількістю левів. Далі йдуть Південна Африка, зокрема Національний парк Крюгер, і дельта Окаванго в Ботсвані, де леви пристосувалися до життя у водно-болотних ландшафтах. У Кенії за левами також спостерігають у Національному парку Амбоселі та Національному заповіднику Масаї-Мара.

3. Носоріг

• Розмір: білий носоріг – висота в холці 2 м, довжина близько 4 м, вага до 3,5 т

чорний носоріг – висота 1,4–1,8 м, довжина 3–3,8 м, вага 800–1 400 кг

• Раціон: трава, листя, гілки кущів і дерев
• Охоронний статус: чорний носоріг – на межі зникнення; білий – близький до загрозливого стану
• Популяція: чорний носоріг – близько 6 700; білий – близько 15 700

Носороги належать до найбільших наземних травоїдних і зазвичай живуть поодинці. В Африці є 2 види – чорний і білий носороги, тоді як в Азії мешкають ще 3: індійський, суматранський і яванський. Дорослі самці зазвичай тримаються окремо, а самиці часто залишаються з дитинчатами.

Найактивніші носороги в сутінках і вночі. У денну спеку вони часто лежать у багнюці – так тварини охолоджуються й захищають шкіру від комах.

У носорогів слабкий зір, зате чудовий слух і нюх, які допомагають знаходити їжу. За день вони споживають до 50 кг рослинності. Це також довгоживучі тварини: у природі вони зазвичай живуть 30–40 років, іноді до 50.

Де побачити носорогів в Африці?

Національний парк Мкомазі в Танзанії – одне з головних місць для спостереження за носорогами. Невелику, суворо охоронювану популяцію чорних носорогів також можна знайти в кратері Нгоронгоро. Тут вони зазвичай тримаються на відстані від сафарі-автомобілів – на відкритих трав'янистих ділянках або ближче до підніжжя схилів кратера. У Серенгеті носороги розсіяні на величезній території, але досвідчені рейнджери знають місця, де шанси на зустріч вищі.

Великі популяції носорогів мешкають у Південній Африці, передусім у Національному парку Крюгер і парку Хлухлуве-Імфолозі. У Намібії вони зосереджені переважно в Національному парку Етоша. У Кенії – у національних парках Найробі та Накуру. У Зімбабве носорогів можна побачити в Національному парку Хванге.

4. Леопард

• Розмір: довжина тіла 108–160 см, хвіст 60–110 см; вага 40–90 кг
• Раціон: копитні, примати й дрібні ссавці; можуть нападати на свійську худобу
• Охоронний статус: вразливий вид
• Популяція: близько 130 000 особин

Леопарди – хижаки-одинаки, які віддають перевагу нічному способу життя. Їхня характерна риса – звичка затягувати здобич на дерева, захищаючи її від конкурентів. Леопарди розганяються до 58 км/год, легко лазять по деревах і чудово плавають. Усе це робить їх одними з найефективніших мисливців африканської савани. За даними International Fund for Animal Welfare, леопарди живуть переважно в Африці, а також в Ірані, Індії, Китаї та Південно-Східній Азії.

Де побачити леопардів на сафарі в Африці?

У північній Танзанії найкращим місцем для спостереження за леопардами вважається Національний парк Серенгеті. Тут у хижаків багато простору й здобичі. Удень вони зазвичай відпочивають на гілках акацій або баобабів. Найвищі шанси побачити леопарда – у центральній частині парку, де відкрита савана переходить у рідколісся.

Багато леопардів живе й на півдні Танзанії, у Національному парку Ньєрере. Однак через величезні розміри парку помітити їх непросто. У Руасі шанси вищі, особливо в сухий сезон, коли хижаки приходять до річки, де збирається здобич.

Леопардів також можна побачити в Національному парку Махале-Маунтінс на східному узбережжі озера Танганьїка, хоча парк більше відомий популяцією східних шимпанзе.

За межами Танзанії цих хижаків спостерігають у Національному парку Етоша в Намібії та в приватних заповідниках. Їх також можна побачити в Національному парку Крюгер у Південній Африці або в Національному парку Південна Луангва в Замбії.

5. Антилопа

• Розмір: значно відрізняється залежно від виду. Блакитний гну – висота в холці 105–150 см, вага 110–275 кг. Дукери – висота 30–80 см, вага 3,5–80 кг залежно від виду; найбільший – жовтоспинний дукер
• Раціон: листя, плоди, кора, квіти й насіння
• Охоронний статус: гну – найменший ризик, як і більшість видів дукерів, хоча деякі перебувають під загрозою зникнення
• Популяція: гну – понад 1,4 млн особин. Серед найрідкісніших: хірола – близько 300–500 особин; велика шаблерога антилопа – близько 250–300; упембський лічі – менш ніж 100

Антилопи – одні з найзнаковіших тварин Африки, їх часто згадують поруч із «Великою п'ятіркою». Один із найвідоміших представників – гну, що має 2 види: блакитний і чорний. Вони переважно мешкають у Східній Африці, а менші популяції – у Південній Африці.

Гну відіграють головну роль у Великій міграції – найбільшому наземному переміщенні тварин на Землі. Щороку мільйони тварин проходять екосистемою Серенгеті–Мара, територією Танзанії та Кенії, у пошуках свіжих пасовищ і води. UNESCO описує цю міграцію як одне з найвидовищніших природних явищ планети – настільки масштабне, що його можна спостерігати навіть із космосу.

Ще одна цікава група – дукери. Це дрібніші антилопи, які живуть поодинці й тримаються потай. Вони переважно живляться рослинністю, хоча деякі види, зокрема звичайний дукер, також їдять комах, дрібних ссавців і навіть падло.

Удень дукери ховаються у високій траві або густих чагарниках, а найактивніші ввечері та вночі. Гострий слух і нюх допомагають їм рано помічати хижаків і миттєво відступати. Вражає й їхня спритність: наприклад, рудий лісовий дукер здатен перестрибувати перешкоди заввишки до 1,3 м.

Де побачити антилоп в Африці?

Гну насамперед мешкають у Серенгеті, де відбувається Велика міграція. З січня до березня вони залишаються на південних рівнинах біля Ндуту, де народжуються тисячі телят. З квітня до червня стада рухаються до річки Груметі, а до серпня–вересня досягають річки Мара, де на них чекають сотні крокодилів. Під час переходів через річки частина тварин гине, але більшість продовжує шлях до кенійського заповідника Масаї-Мара.

В інших парках гну менше, але їх усе ще легко зустріти в кратері Нгоронгоро, Тарангіре або Руасі. Серед альтернативних напрямів – Масаї-Мара в Кенії, Національний парк Аваш в Ефіопії та Національний парк Крюгер у Південній Африці, хоча місцеві популяції значно менші, ніж у Східній Африці.

Якщо ви хочете побачити драматичні переходи через річки, плануйте подорож між липнем і вереснем. Для спостереження за народженням тисяч телят найкращий час – із січня до березня.

Дукери ведуть усамітнений спосіб життя, мешкають у густій рослинності й лише зрідка виходять на відкриті ділянки. Одна з найбільших популяцій живе в Танзанії. Їх часто зустрічають у Нгоронгоро, а також у південних парках Руаха й Ньєрере, де більше лісистих територій. У Серенгеті побачити дукерів складніше через відкриті простори й велику кількість хижаків.

Менші популяції також є в Габоні, у Національному парку Мукалаба-Дуду. У Кенії вони переважно зосереджені в Масаї-Мара; у Південній Африці – у Національному парку Крюгер; у Замбії – у Національному парку Кафуе.

6. Бушбебі (галаго)

• Розмір: вага – 90–150 г залежно від виду; довжина тіла – 14–25 см
• Раціон: плоди, комахи, деревна камедь, дрібні хребетні, зокрема птахи та їхні яйця
• Охоронний статус: багато видів перебувають під загрозою; сенегальський галаго, галаго Гарнетта, галаго Томаса й галаго Демідова мають статус найменшого ризику
• Популяція: надійних даних немає – через малий розмір, нічну активність і середовище існування точно підрахувати їх майже неможливо

Назва «бушбебі» об'єднує понад 20 видів галаго – невеликих нічних приматів. Вони живуть на деревах і легко впізнаються за великими очима та довгими хвостами, які допомагають утримувати рівновагу під час стрибків. За кілька секунд галаго можуть долати відстань до 9 м.

Як і всі примати, галаго – соціальні тварини. Вони живуть невеликими групами й спілкуються за допомогою характерних звуків, що часто нагадують плач немовляти. Звідси й походить їхня англійська назва bushbaby.

Де побачити бушбебі в Африці?

Найлегше помітити галаго під час нічного сафарі. У Танзанії вони трапляються в національних парках Аруша, Серенгеті, Тарангіре та озера Маньяра, а також у південних заповідниках Ньєрере й Руаха. Їх часто бачать і в Національному парку Мікумі та в лісах біля підніжжя Кіліманджаро.

Національний парк не обов'язковий: бушбебі іноді живуть навіть у невеликих лісових ділянках біля туристичних кемпів і лоджів.

У сухий сезон їх помітити легше, адже листя менше, а рухи й голоси стають помітнішими. У сезон дощів вони залишаються активними, але через густу рослинність побачити їх значно складніше.

У Південній Африці товстохвості бушбебі живуть у Національному парку Крюгер і заповідниках Квазулу-Наталу. В Уганді головні локації – національні парки Кібале й Бвінді, а в Кенії їх можна побачити в заповіднику Taita Hills Wildlife Sanctuary та заповіднику Самбуру.

7. Сервал

• Розмір: довжина тіла – 67–100 см, хвіст – 24–35 см; вага – 6–18 кг;
• Раціон: дрібні ссавці, птахи, плазуни, комахи;
• Охоронний статус: найменший ризик;
• Популяція: надійних даних немає, оскільки популяції стабільні й систематично не підраховуються.

Сервали – невеликі дикі коти з довгими ногами, великими вухами й золотистою плямистою шерстю. Вони переважно живуть поодинці та активні вночі. Найкраще спостерігати за ними ввечері або під час нічного сафарі. Завдяки довгим ногам сервали швидко бігають – до 60 км/год – і високо стрибають, тож здатні ловити здобич навіть у повітрі.

Де побачити сервалів?

У Танзанії сервали мешкають у кількох парках, але найчастіше їх помічають у Серенгеті, де відкриті рівнини з розкиданими чагарниками створюють добрі умови для спостереження. Вони також є в кратері Нгоронгоро, Тарангіре, Мкомазі та біля озера Маньяра, хоча зустрічі там рідші.

На півдні Танзанії великі популяції живуть у Руасі та Ньєрере, але там сервали ще потайніші.

Сервалів також можна побачити на сафарі в національних парках Луамбе й Кафуе в Замбії, у Національному парку Крюгер у Південній Африці та в природному заповіднику Камберг на півдні країни.

8. Медоїд

• Розмір: довжина тіла – 60–80 см, хвіст – 20–30 см; вага – 9–14 кг
• Раціон: комахи, личинки, дрібні ссавці, птахи та їхні яйця, плазуни, зокрема отруйні змії, і падло; рідше ягоди, коріння та цибулини.
• Охоронний статус: найменший ризик
• Популяція: надійних даних немає

Медоїд – хижак із родини куницевих, споріднений зі скунсами, видрами, тхорами й борсуками. Його наукова назва – Mellivora capensis, але широко відомим він став як honey badger, або медоїд, через любов до бджолиних личинок у вуликах.

Медоїди можуть бути активними в будь-який час доби. Це тварини-одинаки з безстрашним характером: у разі загрози вони здатні нападати на значно більших і сильніших тварин, зокрема хижаків.

Вони також дуже стійкі до отрути. Медоїди виживають після укусів смертельно небезпечних змій, включно з кобрами. Після такої зустрічі тварина може тимчасово впасти в стан, схожий на параліч або шок, але зазвичай оговтується й повертається до звичної активності.

Де побачити медоїдів в Африці?

У Танзанії медоїди поширені, але зустрічі з ними рідкісні. Вищі шанси – у північних парках: Серенгеті, Тарангіре, біля озера Маньяра, а також у лісах на схилах Кіліманджаро та в Мкомазі.

У Південній Африці вони мешкають у Національному парку Крюгер і парку Хлухлуве-Імфолозі; у Ботсвані – у Національному парку Чобе та заповіднику Моремі; у Кенії – у національних парках Цаво й Абердер. Їх також часто помічають у Намібії, особливо в Національному парку Каудум.

9. Чорно-білий колобус

• Розмір: довжина тіла – 40–70 см, хвіст – до 70 см; вага – самці 9–15 кг, самиці 7–12 кг
• Раціон: листя, молоді пагони, квіти й плоди
• Охоронний статус: загалом найменший ризик, хоча кіліманджарський підвид класифікується як вразливий;
• Популяція: загалом невідома через середовище існування та спосіб життя

Чорно-білих мавп колобусів легко впізнати за довгою густою шерстю з виразним контрастом: чорне хутро поєднується з білими плямами вздовж боків, навколо обличчя й на хвості. Це травоїдні примати зі спеціалізованою травною системою, що дає їм змогу перетравлювати жорсткі рослинні волокна, недоступні для багатьох інших видів.

Вони активні вдень і більшість часу проводять на деревах у пошуках їжі, рідко спускаючись на землю.

Де побачити чорно-білих колобусів?

Великі популяції живуть у природному заповіднику Амані та Національному парку Аруша. Їх також можна побачити в лісі Джозані на Занзібарі, де мешкає рідкісний занзібарський червоний колобус, або червоний колобус Кірка, – залишилося лише близько 6 000 особин.

Колобуси також населяють Махале-Маунтінс, Тарангіре, околиці озера Маньяра та території навколо кратера Нгоронгоро. У Серенгеті вони трапляються рідше через відкриті рівнини. Подібна ситуація й у південних парках, таких як Руаха та Ньєрере, де колобуси зосереджені біля лісистих ділянок і річкових долин.

У Кенії їх можна знайти в Національному парку Кісуму, а також у морському заповіднику Кіунга на узбережжі Індійського океану та Національному заповіднику Шимба-Гіллс. У Руанді вони мешкають у лісових регіонах Н'юнгве та Ньяза-Кабале.

10. Зебра

• Розмір: рівнинна зебра – висота 1,2–1,3 м, вага 250–300 кг; гірська зебра – висота до 1,2 м, вага 240–370 кг; зебра Греві – висота 1,4–1,6 м, вага до 450 кг
• Раціон: трава, листя, пагони кущів, кора
• Охоронний статус: рівнинна зебра – близька до загрозливого стану; зебра Греві – під загрозою зникнення; гірська зебра – вразливий вид
• Популяція: точна чисельність невідома; оцінки часто базуються на щільності на 100 км²

Існує 3 види зебр: рівнинна, гірська та зебра Греві. Вони трохи відрізняються зовнішністю й соціальною поведінкою, але всі є денними травоїдними тваринами, а візерунок смуг у кожної особини унікальний.

Раніше вчені вважали, що смуги зебри насамперед слугують для маскування, захисту від хижаків або соціальної взаємодії. Однак сучасні дослідження свідчать, що їхня головна функція – захист від кусючих комах.

Де побачити зебр на сафарі в Африці

У північній Танзанії великі популяції можна побачити в Серенгеті, де зебри супроводжують гну під час Великої міграції. У кратері Нгоронгоро вони живуть цілий рік, тому це одне з найкращих місць для спостереження за різноманітним тваринним світом Африки незалежно від сезону.

Зебри також мешкають у Південній Африці (Національний парк Крюгер), Намібії (Національний парк Етоша) та Кенії (заповідник Масаї-Мара).

11. Жирафа

• Розмір: висота в холці – 3,3 м; довжина шиї – близько 2,4 м; вага – до 1,9 т
• Раціон: листя, пагони, квіти й плоди дерев і кущів, особливо акацій
• Охоронний статус: вразливий вид
• Популяція: надійних даних немає

Жирафи зазвичай формують вільні стада – від кількох особин до кількох десятків. Тому під час сафарі їх легко помітити, особливо в сухий сезон. Сплять вони дуже мало – лише кілька годин на добу – і часто залишаються стояти. Іноді, коли почуваються в безпеці, жирафи лягають, підгинають ноги під тіло й кладуть довгу шию вздовж спини або стегон.

Характерне плямисте забарвлення допомагає жирафам маскуватися в савані. Воно також бере участь у терморегуляції. Під кожною темною плямою розташована густа мережа кровоносних судин. У спеку ці судини розширюються, відводять тепло й допомагають знижувати температуру тіла. Це підтверджує тепловізійна зйомка.

Нещодавні дослідження також припускають, що жирафи, які живуть у прохолоднішому кліматі, наприклад у зоопарках, мають більші плями: вони допомагають утримувати тепло завдяки звуженню судин. Менші плями, навпаки, частіше трапляються в спекотніших умовах, де сприяють рівномірнішому розподілу тепла й зменшують ризик перегрівання.

Куди вирушити на сафарі з жирафами в Африці?

У Танзанії жирафи мешкають у багатьох національних парках і заповідниках. У Серенгеті їх часто бачать на відкритих рівнинах і в чагарниковій савані, нерідко поруч із мігруючими стадами зебр та антилоп. У Тарангіре вони зазвичай збираються біля річок і джерел води, особливо в сухий сезон. У природоохоронній зоні Нгоронгоро жирафи населяють відкриті рівнини кальдери.

Значні популяції також є в Уганді (Національний парк Мерчисон-Фоллс) і Кенії (Масаї-Мара та Цаво). У Південній Африці їх часто бачать у Національному парку Крюгер, а в Намібії – у Національному парку Етоша. У Ботсвані жирафів можна помітити в дельті Окаванго та Національному парку Чобе.

12. Гепард

• Розмір: висота в холці – 70–90 см; вага – 35–65 кг; загальна довжина разом із хвостом – понад 2 м
• Раціон: дрібні та середні копитні, зокрема газелі, імпали й антилопи, а також зайці та птахи
• Охоронний статус: вразливий вид
• Популяція: 7 000–7 500 дорослих особин; 10 000–12 000 разом із дитинчатами

Гепард розвиває швидкість до 112 км/год, що робить його найшвидшим наземним хижаком на Землі. На відміну від більшості великих котів, він переважно активний удень. Під час сафарі гепардів часто бачать, коли вони підкрадаються до здобичі й полюють на відкритих ділянках.

Через надзвичайну швидкість погоня зазвичай триває не більше 20–60 секунд і рідко перевищує 200–300 м.

Раніше вчені вважали, що така коротка тривалість спринту пов'язана з перегріванням. Однак нові дослідження показують, що температура тіла гепарда підвищується лише після погоні – імовірно, через стрес, а не фізичне навантаження.

Найімовірніше, гепарди полюють на коротких дистанціях тому, що їхня фізіологія пристосована до вибухової швидкості, а не до витривалості.

Де побачити гепардів в Африці?

У Серенгеті гепардів часто бачать на відкритих рівнинах, де вони полюють на антилоп і газелей. У Нгоронгоро вони населяють відкриті трав'янисті ділянки кальдери, а в Тарангіре іноді трапляються біля річки в сухий сезон.

У Намібії гепардів можна знайти в національних парках Етоша та Наміб-Науклуфт. У Ботсвані вони мешкають у Центральнокалахарському заповіднику, Національному парку Чобе та Національному парку Нксай-Пан. Більшість гепардів у Південній Африці живе в Національному парку Крюгер і приватних заповідниках.

13. Плямиста гієна

• Розмір: висота в холці – 75–85 см; довжина тіла – 95–150 см; вага – 45–70 кг
• Раціон: газелі, гну, зебри, дрібні хребетні та падло
• Охоронний статус: найменший ризик
• Популяція: надійних даних немає

Плямисті гієни живуть кланами, що можуть налічувати до кількох десятків особин. Їхня соціальна структура матріархальна: самиці більші й сильніші за самців. У савані гієн можна зустріти майже в будь-який час доби, хоча найактивніше вони полюють увечері та вночі.

Характерна риса гієн – унікальні вокалізації, які часто описують як сміх або моторошні крики. У цих звуках закодована інформація про індивідуальність, вік, стать і соціальні зв'язки тварини.

Де побачити плямистих гієн?

У Танзанії вони мешкають у Серенгеті, Нгоронгоро та Тарангіре. Серенгеті вважається одним із найкращих місць для спостереження за гієнами, особливо під час Великої міграції, коли вони збираються біля туш великих копитних.

Гієни також є в Руасі та Ньєрере, хоча в останньому парку зустрічі рідші. У Мікумі їх часто бачать біля стад антилоп і зебр.

За межами Танзанії плямисті гієни мешкають у Національному парку Крюгер у Південній Африці та Національному парку Етоша в Намібії. Менші популяції є в Масаї-Мара в Кенії та Національному парку Королеви Єлизавети в Уганді.

14. Бегемот

• Розмір: довжина – 4–4,5 м; висота в холці – 1,5 м; вага самців – 1,5–3,6 т
• Раціон: наземна й водна рослинність, пагони кущів
• Охоронний статус: вразливий вид
• Популяція: надійних даних немає

Бегемоти живуть групами по 10–30 особин, іноді утворюючи скупчення до 200 тварин. Самці встановлюють території у воді, а не на суходолі: саме там вони проводять більшість дня, регулюючи температуру тіла. На берег зазвичай виходять годуватися, переважно вночі.

Одна з їхніх унікальних рис – здатність «спілкуватися» і над водою, і під нею. Завдяки будові гортані та голосових зв'язок бегемоти видають клацаючі звуки, що допомагають їм орієнтуватися й комунікувати в каламутній воді.

Де побачити бегемотів?

У Танзанії бегемотів найлегше побачити біля постійних джерел води. У Серенгеті та Аруші вони збираються у водоймах і невеликих озерах, а в Нгоронгоро тримаються біля озер і болотистих ділянок кальдери.

На півдні Танзанії їх часто бачать уздовж річки Руаха та річки Руфіджі в Національному парку Ньєрере.

Одна з найбільших популяцій живе в угандійському Національному парку Мерчисон-Фоллс. Добрі місця для спостереження – також Національний парк Мана-Пулс у Зімбабве та Національний парк Крюгер у Південній Африці.

15. Нільський крокодил

• Розмір: довжина тіла – до 5–6,5 м; вага – до 1 т
• Раціон: риба, водоплавні птахи, ссавці, зокрема копитні, іноді падло
• Охоронний статус: найменший ризик
• Популяція: надійних даних немає

Нільський крокодил – великий хижак, який зазвичай полює сам, але залишається соціальною твариною: групи з десятків особин часто видно вздовж річкових берегів і озер. Найактивніші крокодили в сутінках і вночі, а вдень зазвичай нерухомо лежать на березі, заощаджуючи енергію.

Під час полювання крокодил може довго залишатися цілком нерухомим, а потім раптово атакувати. Навіть без їжі він здатен виживати кілька місяців завдяки повільному метаболізму.

Ще одна помітна риса – батьківська турбота. За даними National Geographic, нільські крокодили ретельно охороняють гнізда й навіть можуть обережно перекочувати яйця в пащі, допомагаючи малятам вилупитися. Для багатьох плазунів така поведінка нехарактерна.

Де побачити нільських крокодилів в Африці

У Танзанії найкращий час для спостереження за нільськими крокодилами – сухий сезон із червня до жовтня, коли річки й озера частково міліють, а крокодили збираються вздовж берегів. Найбільші популяції живуть у Національному парку Ньєрере, вздовж річки Руфіджі, та в Національному парку Катаві.

Одна з найкращих нагод побачити крокодилів на полюванні – переходи гну через річки в Серенгеті, особливо на річках Груметі й Мара під час Великої міграції.

Вони також трапляються у водоймах Нгоронгоро, хоча в менших кількостях.

За межами Танзанії нільських крокодилів можна побачити в Уганді (національні парки Мерчисон-Фоллс і Королеви Єлизавети), Зімбабве (Мана-Пулс) і Ботсвані (річки Окаванго, Квандо й Чобе). У Південній Африці одна з найвищих концентрацій – у заповіднику Ндумо.

16. Африканський буйвіл

• Розмір: висота в холці – до 1,7 м; вага – до 1 000 кг; довжина тіла – до 3,4 м
• Раціон: трава, листя та інша рослинність
• Охоронний статус: близький до загрозливого стану
• Популяція: надійних даних немає

Африканський буйвіл – великий травоїдний, схожий на свійського вола. Спроби одомашнити його не вдалися: африканський буйвіл має дуже непередбачуваний і агресивний характер. Навіть старі самотні самці, вигнані зі стада, можуть раптово напасти на людей поблизу. Його вважають однією з найнебезпечніших тварин африканської савани.

Великі стада зазвичай збираються біля джерел води й видають звуки, схожі на мукання худоби. Вчені вважають, що напрям міграції вони обирають через своєрідне «голосування». За даними Africa Geographic, під час відпочинку, наприклад біля водопою, кілька дорослих самиць починають дивитися в певному напрямку. Поступово до них приєднуються інші, і зрештою стадо рушає туди, куди вказала більшість.

У буйволів чудова пам'ять: вони легко запам'ятовують маршрути, де може бути небезпека або багато корму.

Де побачити африканських буйволів?

У Танзанії буйволів можна знайти майже в будь-якому парку з відкритими рівнинами та джерелами води. У Серенгеті вони часто утворюють великі стада, і їх легко помітити в будь-який час дня. У Тарангіре та Нгоронгоро буйволи віддають перевагу заболоченим ділянкам і берегам річок. У Руасі та Мікумі їх часто бачать під час випасу в лісистих місцевостях біля води.

У Південній Африці одна з найстабільніших популяцій живе в Національному парку Крюгер. У Зімбабве – у Національному парку Хванге. Ще один популярний напрям – Замбія, зокрема національні парки Південна Луангва, Нижня Замбезі та Кафуе.

17. Шимпанзе

• Розмір: зріст – до 1,7 м; вага – 35–60 кг
• Раціон: переважно плоди, а також листя, квіти, насіння, горіхи, комахи й іноді дрібні ссавці
• Охоронний статус: під загрозою зникнення
• Популяція: надійних загальних даних немає

Шимпанзе прокидаються на світанку й найактивніші вдень. Вони пересуваються і деревами, і землею, долаючи значні відстані в пошуках їжі. Близько полудня зазвичай відпочивають, а ближче до вечора знову стають активними.

У шимпанзе одна з найскладніших соціальних структур серед тварин, із чіткою ієрархією. Вони також належать до найрозумніших видів: виготовляють і використовують знаряддя, добувають термітів, розколюють горіхи, проявляють емпатію, піклуються про хворих членів групи й навіть використовують рослини з лікувальною метою, зокрема для боротьби з паразитами.

Де побачити шимпанзе?

Національний парк Гомбе-Стрім – один із найвідоміших напрямів для спостереження за шимпанзе у Східній Африці. Відкритий для відвідувачів із 1978 року, він здобув світове визнання завдяки приматологині Джейн Гудолл, яка розпочала тут свої новаторські дослідження в 1960-х роках. Її робота докорінно змінила наше розуміння поведінки шимпанзе.

Гомбе відносно невеликий – лише 71 км². Найкращий час для подорожі – сухий сезон (червень–жовтень), коли пересуватися лісом легше.

Ще одна чудова локація – Національний парк Махале-Маунтінс, розташований південніше вздовж берегів озера Танганьїка. Його відвідують рідше, але він значно більший (1 650 км²) і є домівкою для однієї з найбільших популяцій східних шимпанзе в Танзанії.

Варто згадати й острів Рубондо на озері Вікторія. У 1966 році німецький зоолог Бернард Гржимек провів унікальний експеримент, переселивши на острів шимпанзе з європейських зоопарків і цирків. Вони успішно пристосувалися до дикої природи, почали будувати гнізда й розмножуватися. Сьогодні на Рубондо також живуть жирафи, слони, антилопи та інші види.

Шимпанзе також можна спостерігати в Уганді (національні парки Кібале й Королеви Єлизавети), Нігерії (Національний парк Гашака-Гумті), Габоні (Національний парк Лопе) та Гвінеї (заповідник гора Німба на кордоні з Кот-д'Івуаром).

Тварини сафарі: короткий огляд

Середовища існування та найбільші популяції (станом на 2025 рік)

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.