Короткий гід племенами Танзанії

Подорож до Танзанії часто описують як повернення до витоків людства. Країна відома унікальною дикою природою та вражаючими пляжами, але не менш важливо інше: Танзанія належить до найбільш культурно різноманітних країн світу. Високі, поставні кочівники-масаї, мисливці хадза з давніми традиціями, стійкі й волелюбні хехе, майстерні різьбярі маконде, торговці та землероби чагга живуть поруч, формуючи цілісну сучасну Танзанію.

Скільки племен у Танзанії?

У Танзанії проживає понад 120 різних племен, представлених у всіх регіонах країни. Кожне має власну мову, традиції та звичаї.

Більшість племен Танзанії ведуть своє коріння від народів бантуБанту – це група народів, що розмовляють мовами банту та населяють значну частину Південної Африки. Вони також живуть у Центральній, Західній і Східній Африці на південь від Сахари. За оцінками науковців, нині цими мовами розмовляють понад 300 мільйонів людей. Це одна з найбільших мовних сімей у світі.. Корінні мешканці Центральної Африки, банту, протягом тисячоліть поступово мігрували на схід, південь і захід, поділяючись на різні племена.

У цій статті ми зібрали короткий перелік кількох цікавих і впливових племен, щоб показати культурне розмаїття сучасної Танзанії.

Плем'я сукума

Плем'я сукума, одна з етнічних груп банту, є найбільшою етнічною спільнотою країни й становить близько 16% усього населення Танзанії. Сукума живуть на півночі країни та в південній частині узбережжя озера Вікторія.

Сукума переважно займаються землеробством, а їхнє господарське життя тісно пов'язане з регіоном озера Вікторія. Вони вирощують сорго, кукурудзу, просо, різні види арахісу, батат, маніок, горох і рис – головно в західних і південних районах, а також товарні культури, зокрема бавовну та кунжут. 

Важливе місце в їхній економіці посідає і тваринництво. Сукума відомі розведенням великої рогатої худоби. Частину продуктів, особливо молоко й масло, споживає родина, інші, зокрема шкури, продають. Виручені кошти йдуть на сплату податків або обмінюються на зерно. Корови, кози й вівці для сукума – не лише джерело доходу та їжі, а й культурні символи багатства й соціального статусу.

Культура сукума багата на музичні й танцювальні традиції, особливо танець «Bugobobobo», або просто «Ngoma». Це яскраве дійство є важливою частиною свят і церемоній сукума. Через музику й танець із покоління в покоління передаються історії, вірування та мудрість предків.

Традиційно сукума шанували духів предків і вірили, що ті оберігають здоров'я живих членів родини. Сьогодні багато представників племені сповідують християнство. Крім того, сукума відомі використанням рослин і тварин у традиційній медицині, вважаючи такі засоби ефективнішими за західні ліки.

Суспільство сукума переважно матріархальне, хоча серед багатьох його представників досі поширена полігамія.

Сукума поділяються на 2 окремі групи – Kimakia та Kisomayo, які розмовляють мовою сукума й суахілі. Вони близько споріднені з ньямвезі, живуть поруч із ними та мають спільні культурні риси.

Плем'я ньямвезі

Ньямвезі – друга за чисельністю етнічна група Танзанії після сукума. Нині близько 2 мільйонів танзанійців ідентифікують себе як ньямвезі. Представники племені живуть на рівнинах у регіонах Табора, Шиньянга та Мванза. Назва «Nyamwezi» означає «люди місяця» й відсилає до їхніх давніх традицій поклоніння місяцю.

Колись більшість членів цієї групи жили близько одне до одного в невеликих селах, але в 19–20 століттях багато підгруп племені розселилися по різних поселеннях. Хоча їхня мова, звичаї та традиції мають спільне коріння із сукума, ньямвезі сформували власні культурні риси.

З часом на ньямвезі вплинули іслам і християнство, однак їхні релігійні уявлення, засновані на шануванні місяця, духів і предків, залишилися стійкими. У традиційному суспільстві ньямвезі духи предків відігравали важливу роль у повсякденному житті. Вважалося, що предки можуть як допомагати живим, так і шкодити їм, тому різні ритуали й форми поклоніння були спрямовані на умилостивлення цих духів.

Як і багато племен Танзанії, більшість ньямвезі заробляють продажем сільськогосподарських культур; рис і сорго залишаються 2 найпоширенішими продуктами.

Плем'я чагга

Чагга – третя за чисельністю етнічна група країни. Вони живуть на південних схилах гори Кіліманджаро та гори Меру. За деякими оцінками, чисельність чагга перевищує 1,5 мільйона людей. Чагга належать до народів банту й переважно займаються землеробством і тваринництвом.

У кожній традиційній садибі чагга є великий присадибний сад, де вирощують різноманітні культури: каву, банани та інші фрукти – апельсини, лимони й авокадо, а також цукрову тростину, квіти, овочі та деякі традиційні трави. Багато родин також тримають корів і курей. Зазвичай сім'ї живуть в одноповерхових бетонних будинках із дахами з гофрованого заліза. Чагга дотримуються традиції, відомої як «kihamba»: земля передається з покоління в покоління по чоловічій лінії.

Сьогодні нестача землі змінила економічну структуру племені. Багато чагга працюють найманими працівниками у великих містах, але й далі вирощують каву як товарну культуру. Завдяки доступу до родючих вулканічних ґрунтів Кіліманджаро та ефективним методам господарювання чагга стали найзаможнішим серед племен Танзанії. Хоча вони вирощують і інші культури, саме кава арабіка приносить племені більшу частину доходу.

Через географічне розташування багато чагга працюють гідами та портерами для мандрівників, які піднімаються на місцеві вершини. Зокрема, їх можна зустріти під час сходження на Кіліманджаро.

Плем'я масаїв

Плем'я, яке певною мірою стало символом Танзанії, – це масаї. За оцінками, у Північній і Центральній Танзанії живе близько 800 000 представників цього народу. Якщо врахувати масаїв, які мешкають за кордоном, у Південній Кенії, їхня чисельність перевищує 1 мільйон людей.

Масаї переважно займаються тваринництвом: розводять велику рогату худобу, виробляють м'ясо й молоко. Багато масаїв також працюють у туризмі. Попри те, що їхні родові землі перетворили на національні парки, а регіон став популярним туристичним напрямом, масаї досі зберігають свої традиції та звичаї. Вони виконують яскраві танці, співають пісні й беруть участь у традиційних обрядах ініціації. Багато жінок прикрашають тіло й розтягнуті мочки вух складними виробами з бісеру.

Більшість груп і досі живе в краалях – селах, де житла розташовані колом навколо центрального загону для худоби. Краалі оточують колючими акацієвими огорожами, щоб захистити тварин від нападів левів.

Значення корів, кіз і овець у житті масаїв важко переоцінити: вони є не лише джерелом харчування, а й ознакою соціального статусу. Худоба й діти – 2 найважливіші цінності для масаїв, а традиційна молитва перекладається як «Нехай Творець дасть нам худобу й дітей».

Масаї – монотеїсти: вони вірять в єдиного бога Engai, який може бути як доброзичливим, так і грізним. У Північній Танзанії, на південь від озера Натрон, розташований священний для масаїв вулкан Ol Doinyo Lengai, відомий також як «Гора Бога». Масаї приходять до вулкана молитися богові про полегшення нинішніх нещасть, зцілення хвороб або безпліддя. Піднятися на Гору Бога можливо, але мандрівникам потрібна добра підготовка: маршрут складний і передбачає крутий підйом.

Масаї розмовляють нілотською мовою, відомою як Maa, хоча більшість також володіє суахілі.

Яке плем'я найвідоміше в Танзанії?

Коли мандрівники думають про корінні племена східноафриканського узбережжя й Танзанії, вони часто уявляють масаїв. Це, мабуть, одна з найвідоміших етнічних груп регіону, адже про неї чули дуже багато людей. Водночас масаї не є найбільшим племенем Танзанії – країни з винятковим культурним та етнічним розмаїттям.

Плем'я хадза, або хадзабе

Хадза – одне з останніх племен мисливців-збирачів на нашій планеті. На їхній батьківщині між озером Еясі та плато Серенгеті залишилося менше ніж 1 500 представників хадза. Нащадки корінних мешканців Танзанії, вони живуть у цьому регіоні тисячоліттями й зберігають спосіб життя, разюче подібний до життя їхніх предків.

Не маючи худоби й землеробства, хадза починають більшість днів із полювання та збирання. Для сторонніх ця корінна етнічна група живе життям, яке може здаватися «примітивним». Вони дотримуються простого раціону й вважають його запорукою здоров'я. Чоловіки зазвичай полюють, приносячи додому м'ясо та мед, а жінки й діти збирають фрукти, ягоди та корені.

Одна з найцікавіших рис хадза – їхня унікальна мова, не споріднена з іншими племінними мовами регіону. Хадза спілкуються, поєднуючи слова з клацальними звуками.

Докладніше про спосіб життя хадза читайте в нашій статті або познайомтеся з представниками племені особисто під час подорожі до озера Еясі в північно-центральній Танзанії.

Плем'я маконде

Плем'я маконде живе на південному сході Танзанії. Нині понад 1 мільйон людей у країні ідентифікують себе як маконде. Прагнучи зберегти перевірені часом традиції, маконде тримаються відокремлено від інших спільнот регіону.

У 18–19 століттях групи маконде мігрували на північ із Мозамбіку через танзанійський кордон. Вони залишали Мозамбік, рятуючись від колоніального панування й полону арабських работорговців.

Землеробство відіграє ключову роль у забезпеченні маконде; маніок і кукурудза належать до найприбутковіших культур, які вони вирощують. Однак найвідомішим товаром маконде, ймовірно, є різьблення по дереву. Багато представників цієї спільноти досконало опанували різьбярство й гравіювання, створюючи виразні маски, практичні інструменти та церемоніальні шоломи.

Мистецтво різьблення передавалося від батька до сина, а юнаки навчалися технік під час обрядів ініціації. Багато різьбярів виготовляли функціональні предмети побуту, а більш обдарованих майстрів просили створювати ритуальні маски-шоломи «mapiko» та фігурки для священних обрядів. Хоча спільноти маконде були матрилінійними, різьблення традиційно вважалося чоловічою справою, а техніку приховували від жінок племені.

Вироби цих талановитих різьбярів – більше, ніж ремесло; вони є невід'ємною частиною культури й традицій цього консервативного племені. Дерев'яні фігури використовують не лише під час свят, а й передають як родинні реліквії; часто вони відображають сюжети з історії та духовного світу маконде.

Мандрівникам зазвичай не дозволяють відвідувати місцеві села маконде, тому багато різьбярів переїхали на північ, щоб продавати свої вироби в жвавіших частинах країни. За роботою майстрів можна спостерігати на ремісничих ринках в Аруші та Дар-ес-Саламі.

Відомі індивідуалізмом, спротивом рабству й колоніалізму, а також культурними практиками шрамування та підпилювання зубів, маконде отримали прізвисько «сердиті». Вони не лише мають суворий вигляд, а й славляться як запеклі воїни.

Плем'я хехе

Плем'я хехе, або Wahehe мовою суахілі, відоме стійкістю та воїнськими традиціями й домінує в регіоні Іринга в південно-центральній Танзанії.

Історично хехе сформувалися в 19 столітті з кількох давніших спільнот, об'єднавшись під проводом свого знаменитого вождя Мквави. Це об'єднання було спрямоване передусім на опір зовнішнім загрозам, особливо работорговцям і європейським колонізаторам.

17 серпня 1891 року хехе розбили німецький загін біля Лугало й продовжували спротив під проводом вождя Мквави ще 7 років. Ця частина їхньої культурної спадщини й сьогодні залишається помітною та пам'ятною.

Народ хехе переважно займається землеробством і тваринництвом.

Плем'я хая

Народ хая, що живе на північному заході Танзанії, має багату історію тривалістю понад 2 000 років. Хая відомі розвиненими навичками обробки заліза: у доколоніальні часи вони виробляли високоякісну сталь, використовуючи методи попереднього нагрівання, що випереджали свій час. Їхня культура тісно пов'язана з ресурсами озера Вікторія, поблизу якого вони живуть.

Хая мають родючі землі, які вони обробляли протягом поколінь і навколо яких сформували свій спосіб життя. Землеробство, особливо вирощування бананів, становить основу економіки та повсякдення хая.

Плем'я хая дотримується патріархальної соціальної структури. Родини живуть у згуртованих спільнотах, які називаються кланами. На чолі кожного клану стоїть вождь, що відіграє важливу роль у підтриманні порядку та розв'язанні конфліктів усередині спільноти. Міцні родинні зв'язки – характерна риса племені хая: великі родини часто живуть разом у поселеннях із кількох домогосподарств.

Народ хая має багату духовну спадщину, а традиційні вірування посідають центральне місце в їхньому щоденному житті. Вони вірять у присутність духів предків, які наглядають за спільнотою й захищають її. Щоб умилостивити та вшанувати цих духів, хая проводять священні ритуали й церемонії.

Сьогодні хая привертають увагу не лише багатою історією, а й культурними традиціями, особливо танцем. Традиційні танці хая вирізняються складними ритмами ніг, які виконують танцівники в традиційному вбранні – трав'яних спідницях і брязкальцях на щиколотках. Спів також є невід'ємною частиною культури хая.

Плем'я іракв

Нарешті, плем'я іракв живе в прохолодних високогірних районах північно-центральної Танзанії. Більшість населення іракв зосереджена на плато Мбулу між озером Маньяра та озером Еясі. Чисельність племені становить близько 350 000 людей. Вважається, що іракв прийшли з Ефіопії до Танзанії приблизно в 16 столітті. Оселившись у Рифтовій долині, вони зайнялися землеробством і тваринництвом.

Народ іракв сформував власну самобутню культуру частково завдяки збереженню окремої кушитської мови, що відрізняється від переважних у Танзанії мов банту, нілотських і койсанських мов.

Більшість іракв живе із землеробства. Вони вирощують кукурудзу, квасолю та просо, які потім використовують у домашній кухні й місцевій економіці. Крім того, плем'я займається тваринництвом, розводячи корів, кіз та овець.

Іракв також відомі майстерністю в гончарстві та ткацтві. Вони створюють функціональний посуд у класичному стилі: горщики, блюда для подавання та глечики. Також використовують місцеві матеріали, зокрема сизаль і пальмове листя, для плетіння кошиків і матів.

Народ іракв має сильну віру у вищу силу, відповідальну за створення Всесвіту. Уявлення про безперервний вплив померлих на живих і шанування предків посідають центральне місце в їхній культурі.

Цей перелік не охоплює всі племена Танзанії, але ми намагалися згадати кілька найчисленніших і найцікавіших. Повсякденне життя в Танзанії формувалося звичаями та віруваннями кожного племені, що допомогло країні зберегти свою ідентичність попри постійні зміни й модернізацію суспільства. І в мегаполісі Дар-ес-Салам, і в глибині Серенгеті ви неодмінно помітите це під час подорожі Танзанією.

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей