Що таке сафарі?

Звідки походить слово «сафарі» і що воно означає? Чим сафарі минулого відрізняються від сучасних подорожей природними заповідними територіями Африки? Куди вирушити за найкращими спостереженнями? Розповідаємо про цей формат відпочинку на природі – як давні прихильники сафарі та експерти.

Сафарі – це…

Коли ми чуємо слово «сафарі», уявляємо групу мандрівників, що рухається африканською саваною в пошуках великих диких тварин: левів, носорогів, буйволів і слонів. На історичних світлинах часто бачимо чоловіків у пробкових шоломах із рушницями, а на сучасних фото – людей у позашляховиках із довгофокусними камерами. Це полювання на тварин – у буквальному сенсі або як спостереження й фотополювання – на просторах найспекотнішого континенту. Знавці моди можуть згадати й одяг пісочного кольору прямого крою, обов'язковий широкий пасок і капелюх із широкими крисами – спадок британських військових, що служили в африканських колоніях Британії. Усе це – наші перші асоціації з красивим словом «сафарі», яке звучить так, ніби могло б бути арабським іменем.

Сучасне сафарі – це пізнавальна подорож до африканського національного парку, головна мета якої – спостереження за дикими тваринами. У минулому сафарі організовували передусім для полювання на великих звірів. Класична африканська Велика п'ятірка – слон, лев, носоріг, африканський буйвіл і леопард – пов'язана саме з мисливськими традиціями Африки. Серед мисливців ці 5 ссавців вважалися найнебезпечнішими й найскладнішими для переслідування, а частини їхніх тіл ставали найбажанішими трофеями.

Сьогодні полювання під час сафарі загалом засуджується сучасним суспільством.Altezza Travel виступає за етичне ставлення до тварин, бере участь у проєктах порятунку та реабілітації тварин, рішуче засуджує полювання, браконьєрство, комерційну експлуатацію та інші неприйнятні форми взаємодії з тваринами й природою, що принижують насамперед людську гідність. Ми не організовуємо мисливські сафарі, не працюємо в мисливських резерватах, не співпрацюємо з компаніями, що експлуатують тварин, і закликаємо наших гостей не фінансувати такі організації та не брати участі в активностях, пов'язаних із насильством чи неетичним поводженням із тваринами. Водночас у дуже обмеженій кількості резерватів воно досі дозволене. Це надзвичайно дороге заняття суворо регулюється законом. Тож переважна більшість сафарі сьогодні – це поїздки на позашляховиках маршрутами, визначеними національними парками: там можна зустріти диких тварин, роздивитися їх зблизька або в бінокль, фотографувати й спостерігати за їхньою поведінкою в природному середовищі.

Саме слово «сафарі» походить зі суахілі – головної мови народів Східної Африки. Воно означає «подорож, поїздка» і пов'язане з арабським словом safar із тим самим значенням. У країнах, де говорять суахілі, цим словом називають будь-яку подорож. Є навіть поширений вислів safari njema! – побажання доброї та приємної дороги.

Як сафарі стало популярним дозвіллям?

Оксфордський словник визначає safari як «поїздку, щоб побачити або вполювати диких тварин, особливо у Східній чи Південній Африці». На Заході це слово популяризував британський мандрівник Річард Френсіс Бертон, який у 19 столітті досліджував Східну Африку разом із Джоном Геннінгом Спіком і з великим інтересом вивчав мови та звичаї народів, яких зустрічав. Поступово слово «сафарі» перейшло в інші мови й почало означати подорожі дикою природою Східної Африки.

До речі, Річард Бертон прославився не лише як лінгвіст і етнограф. Саме він переклав англійською давньоіндійську «Камасутру», а також арабські й перські казки «Тисяча й одна ніч». Крім того, він був рідкісним немусульманським паломником до Мекки: щоб таємно здійснити ці паломництва, Бертону доводилося перевдягатися шейхом або дервішем. Він також відомий як перший європеєць, який відкрив велике африканське озеро Танганьїка, краса якого його вразила.

Однією з найвідоміших історичних африканських сафарі-подорожей стала тривала експедиція 26-го президента США Теодора Рузвельта. У 1909 році він вирушив до АфрикиАфриканська експедиція Смітсонівського інституту та Рузвельта проходила з 1909 до 1910 року територіями сучасних Кенії, Уганди, Демократичної Республіки Конго та Судану. разом із сином і великим супроводом майже на рік – одразу після завершення президентського терміну. Фото Рузвельта на полюванні друкували в газетах, а документальний фільм про подорож показали відразу після його повернення. Сам Рузвельт написав книжку-звіт «African Game Trails». Сьогодні нас може вразити перелік тварин, убитих під час того сафарі, – у книжці він поданий дуже докладно. Водночас експедицію спорядив Смітсонівський інститут, і формально вона мала наукову мету.

Експедиція привезла з Африки понад 23 000 зразків рослин і тварин. За документами, президент і його син особисто застрелили 512 великих тварин, а загалом було вбито або відловлено близько 11 400 тварин. Інституту знадобилося 8 років, щоб каталогізувати всі зразки. Вони стали основою сучасного Національного музею природничої історії у Вашингтоні. У цьому й полягала суперечність особистості Теодора Рузвельта: пристрасть до полювання поєднувалася в ньому з бажанням захищати інтереси природоохоронців і науковців. Саме він заснував Лісову службу США. Рузвельт також став першим президентом, який створював національні парки та численні заповідні території у Сполучених Штатах.

Документальний фільм «Roosevelt in Africa». Знято 1909 року. Архів Бібліотеки Конгресу

На сафарі як популярне культурне явище значно вплинув американський журналіст і письменник Ернест Гемінґвей. У 1930-х роках він подорожував Кенією та Танганьїкою – так тоді називали материкову частину сучасної Танзанії. Відомо, що Гемінґвея вразили дивовижна природа Африки й велична гора Кіліманджаро. Полювання було однією з його пристрастей: він багато полював у Серенгеті, а також біля озера Маньяра та на території сучасного Національного парку Тарангіре. Любов до природи й полювання вплинула і на Патріка, сина письменника, який подорожував із батьками з дитинства. Згодом Патрік Гемінґвей переїхав до Танзанії й прожив там 25 років. Він також працював в Уганді та Кенії й навіть заснував власний сафарі-бізнес.

Найвідоміші «африканські» твори Ернеста Гемінґвея – оповідання «Сніги Кіліманджаро» та повість «Зелені пагорби Африки», що по суті є автобіографічним звітом про сафарі-подорожі його родини. Інші чернетки письменника про Африку Патрік Гемінґвей уклав у книжку «True at First Light», опубліковану вже після смерті автора.

Пригодницькі романи на тему сафарі почали з'являтися ще в 19 столітті. Можна згадати класичний перший роман Жуля Верна «5 тижнів на повітряній кулі» – про повітряну подорож над Африкою. На думку спадає і популярний роман Генрі Гаґґарда «Копальні царя Соломона» про пригоди в Південній Африці, а також «Навколосвітня подорож юного парижанина» Луї Буссенара.

Ще один літературний жанр, у якому збереглося багато ранніх історій сафарі, – пригодницькі щоденникові записи. Тут можна згадати книжку Вільяма Кінгстона «Пригоди в Африці африканського торговця». Вважається, що ці записи належали реальному, але не встановленому торговцю слоновою кісткою, а Кінгстон використав їх для створення книжки. Іншим помітним твором цього жанру став «Торговець Горн: дивовижні пригоди юнака в екваторіальній Африці 19 століття», написаний ще одним торговцем слоновою кісткою, Альфредом Горном. У ті часи багато частин Африки залишалися невідомими для європейців, і такі книжки підігрівали інтерес публіки до дослідження континенту з його надзвичайно багатим географічним, культурним і біологічним розмаїттям.

Епоха кінематографа почалася на початку 20 століття, і численні популярні пригодницькі фільми, дія яких відбувалася в Африці – найчастіше у Східній або Центральній, – також додавали інтересу до теми сафарі. Згаданий вище «Торговець Горн» екранізували 1931 року, хоча сюжет значно доповнили вигаданими подіями. У середині 20 століття була популярною тема пригод у джунглях, і на екранах африканські простори з'являлися поруч із такими локаціями, як джунглі Південно-Східної Азії та Амазонії. Пізніше фільм «З Африки» 1985 року з Робертом Редфордом і Меріл Стріп суттєво вплинув на повернення стилю сафарі в моду – в одязі й дизайні інтер'єрів. Стрічка була знята за автобіографічною книжкою Карен Бліксен, яка багато років жила в Кенії, і здобула, серед інших відзнак, 7 премій «Оскар» та 3 «Золоті глобуси».

Зростанню інтересу до сучасного формату сафарі-подорожей сприяли й численні документальні фільми – зокрема канали National Geographic і Discovery, що знімали в національних парках Східної Африки, передусім у Серенгеті. Кадри, де люди їдуть саваною у відкритому автомобілі, фотографують і спостерігають за різними дикими тваринами в їхньому природному середовищі, надихнули багатьох планувати власну подорож до великих природних резерватів Східної Африки. Багатьох мандрівників приємно дивує і те, що, окрім поїздок автомобілем, існує чимало інших способів побачити дикі місця Африки.

Якими бувають сафарі?

Класичне сафарі в сучасній Східній Африці – це поїздка позашляховиком із водієм-гідом просторами національного парку, де дикі тварини живуть у природному середовищі. Лісами й саванами рухаються стада слонів, буйволів, зебр і різних видів антилоп, а також жирафи – поодинці або невеликими групами. На деревах часто можна побачити мавп і птахів, у затінку кущів ховаються бородавочники. На великих травоїдних полюють лев'ячі прайди й поодинокі хижаки – леопарди та гепарди. Шакали й гієни обирають меншу здобич. Бегемоти й крокодили рятуються від спеки в річках. Для мандрівників сафарі відкриває рідкісну можливість спостерігати ці насичені життям природні сцени зблизька.

У чому переваги поїздки національним парком автомобілем? За 2–3 години можна побачити багато тварин різних видів. Крім того, коли рейнджери знаходять цікаву сцену – наприклад, великий лев'ячий прайд або носорога, – вони повідомляють про це водія сафарі-автомобіля по радіо, і ви швидко вирушаєте туди, щоб побачити тварин. Поїздка позашляховиком – найпопулярніший формат сафарі, але далеко не єдиний.

У деяких парках, де це дозволяють умови безпеки, можна вирушити на піше сафарі. Зазвичай його проводять у місцях, де напади великих тварин малоймовірні й немає великих стад на випасі. Для додаткової безпеки гостей супроводжує озброєний рейнджер. Піші сафарі дають змогу бути максимально близько до природного середовища парку, роздивитися місцевий рослинний світ і пізнавати природу без посередництва автомобіля.

Один із найкрасивіших і найнезвичніших способів вирушити на сафарі в Африці – політ над саваною на повітряній кулі. Для гостей національного парку це особлива пригода. З кошика повітряної кулі відкриваються простори ландшафтів унизу, а сама подорож нагадує про дух мандрів, зафіксований у романах і дорожніх щоденниках доіндустріальної епохи. Сучасне повітряне сафарі – преміальний формат відпочинку: воно коштує дорожче за класичні автомобільні виїзди, зате дарує виразні емоції й незвичні ракурси з висоти пташиного польоту. Політ на повітряній кулі часто додають як особливий акцент до звичайного сафарі на автомобілі.

Ще один яскравий спосіб побачити вражаючу природу Африки з незвичного ракурсу – подорож човном озерами, річками або навіть океаном. Під час прогулянки однією з танзанійських річок гід розповідатиме цікаві факти про крокодилів і бегемотів. І, звісно, ви зможете спостерігати цих величних тварин зовсім близько. Морське сафарі веде до різних островів або вздовж материкового узбережжя. Один із найвиразніших моментів такої подорожі – наблизитися до дельфінів і побачити, як ці морські ссавці граються у воді.

Куди можна вирушити на сафарі?

Мабуть, найвідоміший напрямок для тих, хто мріє про сафарі-тур, – Національний парк Серенгеті у Східній Африці. Багато хто вважає знакові ландшафти Серенгеті місцем, де народився сам феномен сафарі. Парк розташований на півночі Танзанії. Його природне продовження лежить у сусідній Кенії – там ця територія відома як Національний резерват Масаї-Мара.

Поруч розташована ще одна всесвітньо відома заповідна територія – природоохоронна зона Нгоронгоро. Тут міститься найбільша у світі давня кальдера – справді унікальне й захопливе місце. Відомий зоолог Бернард Гржимек у своїй книжці «Серенгеті не має померти» назвав її величезним природним зоопарком. Тут мешкає Велика п'ятірка – слон, лев, леопард, буйвіл і носоріг, – а також проходять великі мігруючі стада травоїдних. Стрімкі стіни кальдери створюють враження, ніби тварини перебувають у природній огорожі.

Серед інших помітних парків і заповідних територій – кенійські Амбоселі та плато Лайкіпія, Національний парк Крюгера в Південній Африці, дельта Окаванго й Національний парк Чобе в Ботсвані, а також Національний парк Королеви Єлизавети в Уганді та інші. Варто згадати і відомий Національний парк Мосі-оа-Тунья в Замбії та Національний парк Вікторія-Фоллс у Зімбабве. Ці 2 національні парки невеликі, проте їхня головна перевага – близькість до вражаючого водоспаду Вікторія. Ще одне визначне місце, здатне змагатися з ним за популярністю, – знаменитий вулкан Кіліманджаро, міжнародна слава якого допомогла привернути увагу до менш відомих національних парків Танзанії, зокрема Аруші та Тарангіре.

Помітних національних парків у різних країнах континенту значно більше. Сафарі давно вийшло за межі Східної Африки. Ба більше, словом «сафарі» часто називають тури національними парками Азії – передусім Індії, Непалу, Бутану та Шрі-Ланки. В Індії, наприклад, популярні національні парки Рантхамбор, ліс Ґір і Канха. Останній вважають джерелом натхнення для «Книги джунглів» Редьярда Кіплінга – історії про хлопчика Мауглі, вихованого тваринами. Загалом сьогодні сафарі стало глобальним явищем. Так часто називають подорож у дику природу будь-де у світі, навіть в Австралії.

Починаючи з 1960-х років, у різних країнах почали з'являтися так звані «сафарі-парки». По суті, це зоопарки просто неба, де тварини живуть на відносно великих відкритих територіях. Відвідувачі могли заїжджати туди власними автомобілями або навіть заходити пішки. Перші такі експериментальні «зоопарки» з'явилися у США, а згодом у Японії, де можна було проїхати повз левів, що вільно ходили територією.

Першим повноцінним сафарі-парком став Longleat Safari and Adventure Park в Англії. Сьогодні в цьому відомому місці можна побачити страусів, жирафів, антилоп, зебр та інших тварин – не лише африканського походження. У 21 столітті таких сафарі-парків у світі дуже багато. Найкращі з них, зокрема Longleat, часто інвестують у природоохоронні проєкти, а також рятують і реабілітують тварин – наприклад тих, що все життя провели в цирку, як згадана вище слониха Енн. Але, звісно, багато парків мають значно гірші умови й ніколи не можуть замінити природне середовище. Тварини там утримуються в неволі й часто ізольовано, а частина таких парків переймає практики контактних зоопарків, які багато хто вважає неетичними й шкідливими для тварин.

Справжнє сафарі без насильства щодо тварин варто шукати там, де воно колись виникло, – у Східній Африці. Тут тварини живуть і розмножуються у своєму природному середовищі, без спроб людей переселити їх на інші континенти чи втручатися в їхнє життя. Танзанія суттєво просунулася у створенні національних парків і резерватів із чіткими правилами відвідування заповідних територій, що допомагає зберігати її видатні природоохоронні зони. У поєднанні з винятковим біорізноманіттям і природною красою це робить Танзанію однією з найкращих країн для сафарі – якщо не найкращою в усій Африці.

Якщо пошукати в Instagram хештеги й геотеги зі словом «safari» та проаналізувати статистику, у топ-10 побачимо 3 африканські країни: Танзанію, Південну Африку й Кенію. Перше місце посідає Національний парк Вікторія-Фоллс, де головна атракція – звісно, вражаючі водоспади. А серед справжніх сафарі-напрямків найбільше фото в Instagram має Національний парк Серенгеті – понад 160 000 позначених світлин. Загалом Танзанія виглядає очевидним лідером, коли йдеться про сафарі та спостереження за дикою природою.

Активний розвиток туризму в країні, високий рівень безпеки й велика кількість інших туристичних активностей роблять подорож до Танзанії насиченою, комфортною та справді пам'ятною. Окрім сафарі, тут можна познайомитися з народними традиціями й культурою місцевих спільнот у їхніх поселеннях, вирушити на екскурсії до озер, водоспадів та інших мальовничих природних місць, а також досліджувати або спокійно відпочивати на пляжах Занзібару та інших островів. Можна поїхати й до дайвінг-сайтів біля узбережжя Індійського океану, щоб побачити підводне життя на власні очі. І, звісно, тут проходять експедиції на Кіліманджаро. Поєднуючи сафарі з різними активностями, можна скласти маршрут ідеальної африканської відпустки, не залишаючи однієї країни.

Ласкаво просимо на батьківщину сафарі – до Танзанії, Східна Африка

Найпопулярніші заповідні території Танзанії розташовані на півночі країни, між озером Вікторія та горою Кіліманджаро. Ми вже називали їх: Серенгеті, Нгоронгоро, Тарангіре, Аруша й сам Національний парк Кіліманджаро, головна окраса якого – однойменна вершина, найвища в Африці. Крім трекінгу на Кіліманджаро, північ Танзанії пропонує гостям ще 2 цікаві сходження – на вершину молодшого брата Кіліманджаро, вулкана Меру, і на Ol Doinyo Lengai, який місцеві народи вважають священною горою. Серед відомих місць поблизу – Національний парк озера Маньяра та 3 великі озера: Маньяра, Еясі й Натрон.

Ми давно спеціалізуємося на організації подорожей природою Танзанії й добре знаємо місцеві сафарі. Тому можемо впевнено сказати: надзвичайно багаті можливості цієї африканської країни не обмежуються найвідомішими національними парками, згаданими вище. На заході Танзанії, а також у її центральній і південній частинах є національні парки й резервати, що заслуговують на увагу. Серед них особливо варто відзначити Руаху, Ньєрере як частину Селоусу, Катаві, а також Гомбе-Стрім і гори Махале – серед інших національних парків і резерватів.

Скільки часу потрібно для сафарі?

Якщо добре спланувати подорож до Танзанії, за кілька днів можна встигнути побачити головне: простори савани Серенгеті з її Великою міграцією тварин, знаменитий кратер Нгоронгоро, дикі ландшафти Тарангіре, де стада слонів ходять поміж баобабів, велику річку Руаха, у водах якої ховаються численні крокодили й бегемоти, та густі лісові парки на узбережжі Танганьїки, де дослідники десятиліттями спостерігали за шимпанзе.

Добра сафарі-подорож зазвичай триває кілька днів. Якщо ви можете присвятити їй 2 тижні або більше – ще краще. Кожен великий національний парк вартий того, щоб провести в ньому кілька днів, а ночівля в лоджахЛодж – це готель в Африці, зазвичай розташований у зоні дикої природи. Зупинившись у такому місці, ви відчуваєте більшу близькість до природи й маєте значно зручніший доступ до сафарі-виїздів. Найчастіше це комплекс із кількох будиночків для гостей – капітальних або комфортних конструкцій із наметовими стінами. Зазвичай у центрі комплексу розташований ресторан із якісним харчуванням. Найзручніші лоджі стоять усередині національних парків або поруч із ними. По суті, лоджі – це еко-готелі з високими стандартами сервісу та розміщення. Деякі з них відповідають рівню 5 зірок. просто на території парку додає подорожі особливої глибини. Тоді можна вирушати на сафарі рано-вранці й увечері, незадовго до заходу сонця. Саме в ці години тварини найактивніші та найбільш жваві. Більшість цікавих сцен взаємодії між тваринами відбувається вранці й увечері, коли їм не доводиться мляво шукати тінь, рятуючись від пекучого сонця.

Неймовірне різноманіття флори й фауни Танзанії відкриває багато форматів подорожі. Якщо маєте можливість залишитися на сафарі довше ніж на 2 тижні, не втрачайте її. Теодор Рузвельт провів в Африці майже рік, Ернест Гемінґвей приїжджав двічі, і щоразу це були тривалі подорожі.

Чого очікувати від сафарі-подорожі в Танзанії?

Сафарі-подорож складається з 3 елементів: виїздів на сафарі-автомобілі, відпочинку в одному з готелів поблизу та трансферів між готелем і національним парком. Добре планування скорочує час у дорозі, залишаючи більше часу для головних активностей або спокійного відпочинку.

Зазвичай варто залишатися в одному парку щонайменше на 3 дні, а в ідеалі – на 5. Так парк відкривається повніше: ви встигаєте побувати в цікавих місцях, які часто пропускають мандрівники, що поспішають.

Обираючи готелі, радимо звертати увагу не стільки на кількість зірок чи деталі інтер'єру, скільки на конкретні умови, яких ви очікуєте від розміщення. Дуже важливий фактор – локація. Лодж усередині національного парку часто виграє навіть у розкішного готелю в найближчому місті. Час на трансфери краще звести до мінімуму: так залишається більше можливостей побачити вражаючу природу Танзанії. Бути глибоко в парку в ранкові години – справді безцінно. Саме з таких окремих епізодів і складається загальне враження наприкінці сафарі.

Ідеальний день на сафарі виглядає приблизно так: гості прокидаються рано, приймають душ і вирушають до парку на сафарі-автомобілі, взявши із собою ланч-бокси. У цей час є шанс побачити ранкове полювання хижаків і багато тварин, що стоять або лежать просто на дорозі чи поруч – ще до прибуття десятків інших сафарі-автомобілів. Невдовзі після цього відвідувачі снідають просто неба на одному з пікнікових майданчиків парку. Далі вони продовжують поїздку парком і повертаються до лоджу на обід. Після обіду гості відпочивають у прохолодних номерах, поки надворі спекотно, а по обіді знову вирушають на сафарі. Знову зустрічаються різні тварини, з'являються красиві кадри, і вже в сутінках гості повертаються до лоджу. Увечері на них чекає смачна вечеря, затишне спілкування просто неба та спокійний відпочинок перед сном.

Коли найкраще вирушати на сафарі?

Танзанія особлива тим, що розташована поблизу екватора й має кілька географічних регіонів. Це означає, що сюди можна подорожувати у будь-яку пору року, якщо у вас немає дуже конкретної мети – наприклад, побачити, як антилопи перетинають річки Серенгеті в червні–серпні під час Великої міграції. Водночас клімат і погодні умови Танзанії дозволяють спостерігати за життям тварин майже цілий рік.

Якщо вас непокоять сезони дощів, можемо заспокоїти: сьогодні сезонність дощових і сухих періодів у Танзанії доволі умовна. У будь-якому разі короткий дощ дуже рідко заважає нашим гостям насолоджуватися сафарі. До того ж так званий сезон дощів має чимало переваг, головні з яких – менше натовпів на популярних маршрутах у парках і нижчі ціни на готелі.

Якщо вам уже хочеться планувати сафарі-подорож до серця Африки, перегляньте сафарі-програми Altezza Travel. У нас є багато різних турів, але індивідуальна програма часто виявляється ще кращим рішенням. Зв'яжіться з нашими менеджерами й попросіть скласти маршрут, що найкраще відповідатиме вашим очікуванням. Можуть стати в пригоді й 2 короткі статті з практичними порадами: про те, як підготуватися до сафарі в Танзанії, і що взяти із собою в подорож.

Ставте запитання й сміливо просіть нас розширити вашу сафарі-програму – Танзанія має багато можливостей. Будемо раді зустріти вас на сафарі.

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей