Спостереження за птахами в Дар-ес-Саламі, Багамойо та на Занзібарі

На сході материкової Танзанії, у природній затоці на березі Індійського океану, лежить найбільше місто країни – Дар-ес-Салам, яке часто помилково вважають столицею. Через високий рівень урбанізації природні місця існування птахів тут зазнали деградації, однак прибережна зона зберігає важливе орнітологічне значення й приваблює численних перелітних птахів. Те саме стосується й інших ділянок узбережжя Танзанії – це справді цікаві напрямки для спостереження за птахами.

На північ від Дар-ес-Салама, просто біля океану, розташований Національний парк Саадані. Крім того, прилеглі до парку території вирізняються досить різноманітною орнітофауною. Навпроти материкового узбережжя, за кілька десятків кілометрів від берега, лежить архіпелаг із 3 великих островів і багатьох менших. Їхні береги також приваблюють птахів, зокрема ендемічні види. Ці місця будуть особливо цікавими для тих, хто хоче дослідити природу прибережної Танзанії та поповнити свій список спостережень під час орнітологічної подорожі країною.

Про острів Унгуджа, відомий як Занзібар, ми поговоримо наприкінці статті, а про найближчі великі природоохоронні території – у матеріалі про птахів Селоуса й Мікумі. Якщо ж ви хочете дізнатися про всі інші локації Танзанії, цікаві для бьордвотчерів, прочитайте наш огляд «Танзанія. 10 найкращих місць для спостереження за птахами».

У цій статті про птахів Танзанії ми розглянемо орнітологічні райони Дар-ес-Салама, заповідник Pande Game Reserve, узбережжя Багамойо, прибережні ліси округу Кісараве, острів Занзібар та інші місця.

Узбережжя Дар-ес-Салама

Дар-ес-Салам – найбільше місто Танзанії та всієї Східної Африки. Його прибережна зона складається переважно з пляжів, а подекуди – з мангрових заростей. Найцікавіша для орнітологів ділянка – вузька смуга узбережжя завдовжки 40 км. До неї також належить 12-кілометрова морська зона до міжнародних кордонів, що додає середовище існування для морських птахів, які рідко наближаються до берега.

Тут мешкає велика місцева популяція чорних чапель (Egretta ardesiaca). За ними особливо цікаво спостерігати під час полювання на рибу у воді. Рухаючись мілководдям, чаплі розкривають крила так, ніби накриваються плащем або створюють над собою парасолю. Так сонячні відблиски не заважають їм бачити рибу під водою, і щойно птах помічає здобич, одразу пробиває її гострим дзьобом. Крім того, чорні чаплі охоче живляться жабами й ракоподібними. Коли зграя цих птахів бродить мілинами, здалеку здається, ніби над водою виступають чорні горбики. Особливо вражаюче це виглядає, коли в одному місці гніздування збираються десятки птахів. У Танзанії щасливим спостерігачам траплялися величезні зграї приблизно з 1 500 чорних чапель.

Прибережну зону Дар-ес-Салама відвідує багато перелітних птахів, серед них побережник криводзьобий (Calidris ferruginea), побережник малий (Calidris minuta) і сивка морська (Pluvialis squatarola). Усі ці види гніздяться в арктичній тундрі Сибіру й прилітають до Африки на зимівлю. У березні та квітні тут також можна побачити великі зграї коловодників великих (Tringa nebularia) і пісочників монгольських (Charadrius mongolus). Зазвичай ці птахи мешкають у Північній Азії, а на початку й у середині весни повертаються із зимівлі в південних частинах Африки, відпочиваючи на піщаних пляжах Східної Африки під час довгих перельотів. Пісочники монгольські зимують також у Південній Азії, Австралії та на численних островах між ними, проте багато особин обирають і африканські узбережжя.

Окрім прибережної смуги, багато птахів використовують невеликі острови неподалік від Дар-ес-Салама. Наприклад, на острові Мбудья, що входить до групи островів місцевого морського резервату, ми спостерігали гніздування африканських косарів (Platalea alba), рифових чепур (Egretta garzetta) та священних ібісів (Threskiornis aethiopicus). Із рифовими чепурами іноді виникає плутанина, оскільки їх часом класифікують як Egretta dimorpha і вважають підвидом згаданого вище виду. Наукова назва пов'язана з диморфізмом: ця чепура відома у 2 морфах – чорній і білій. А священних ібісів, як підказує сама назва, колись сприймали як особливих птахів, через що вони сильно постраждали від людей.

У Стародавньому Єгипті цих птахів шанували і... винищували. Ібіса вважали земним утіленням бога Тота, одного з найважливіших божеств єгипетської міфології. Ви, ймовірно, бачили зображення людини з пташиною головою та довгим загнутим донизу дзьобом – це Тот. Люди вірили, що чинять добре, приносячи цьому богові в жертву спійманих і вбитих птахів. Паломники з усієї країни приходили до головних храмів Єгипту з мертвими ібісами. У певний період храми щороку муміфікували й зберігали в гігантських катакомбах тисячі ібісів. За деякими оцінками, через релігійні вірування стародавні єгиптяни вбили й муміфікували близько 8 млн птахів цього виду. Нині виду не загрожує серйозна небезпека, його популяції численні, а сам вид інтродукований в інших частинах світу, зокрема в Європі. Священний ібіс поширений майже всюди, крім однієї країни – Єгипту.

На островах біля Дар-ес-Салама спостерігають багато різних видів, зокрема птаха з цікавою поведінкою – рожевого крячка (Sterna dougallii). Хоча клептопаразитизм загалом не характерний для крячків, рожевий крячок активно краде рибу в інших птахів. Це допомагає йому добувати їжу в негоду, коли риба йде глибше у воду й стає недосяжною для крячка. Якщо спостерігати за рожевим крячком у звичайний період, нічого рожевого в його забарвленні не помітно. Проте у шлюбний сезон груди цього птаха рожевіють – звідси й назва.

На островах, на березі й у морі далі від узбережжя живе величезна кількість птахів. У цьому районі зареєстровано понад 450 видів. До островів, принаймні тих, що популярні серед мандрівників, легко дістатися човном – його можна орендувати на причалах Дар-ес-Салама. Із човнярами також можна домовитися про поїздку на інші, не пляжні острови або вихід у відкрите море, щоб спостерігати за птахами під час риболовлі.

Заповідник Pande Game Reserve

Неподалік від Дар-ес-Салама розташовані заповідник Pande Game Reserve і ліс Дондве. Дістатися туди можна дорогою з Дар-ес-Салама до Багамойо. Це невелика, але важлива для птахів територія, особливо з огляду на активну урбанізацію навколо найбільшого мегаполіса Танзанії. Водночас межі лісу Дондве позначені нечітко. Багато місцевих видів перетинаються зі списком птахів сусіднього лісового заповідника Pugu Hills.

У Pande мешкають південний смугастий змієїд (Circaetus fasciolatus), невеликий птах акалат східнобережний (Sheppardia gunningi), перелітний дрізд плямистий (Geokichla guttata), що відпочиває в цій місцевості під час довгих перельотів, а також щеврик сококський (Anthus sokensis), класифікований як вид під загрозою зникнення.

У лісах можна спостерігати малу жовту мухоловку (Erythrocercus holochlorus), червонохвостого мурашиного дрозда (Neocossyphus rufus), жовтосмугого бюльбюля (Phyllastrephus flavostriatus), звичайного квадратхвостого дронго (Dicrurus ludwigii), африканського широкодзьоба (Smithornis capensis), трогона Наріна (Apaloderma narina) та представників багатьох інших видів. До речі, у назві цього трогона прихована історія кохання між французьким дослідником Африки та вродливою африканкою з народу гонаква.

Орнітолог Франсуа Левальян, мандруючи Південною Африкою в останній чверті 18 століття, був захоплений молодою жінкою з народу коса. У своїх нотатках він описував їхній флірт, що згодом вплинуло на ранні південноафриканські романи 18 століття про романтичні стосунки між європейцями й африканськими жінками. Він назвав її Наріна, що мовою кхое-кхое Кхое-кхое – кочові корінні народи південно-західної Африки. Їхня мова давніша за мови банту. означає «квітка». Це слово залишилося в історії в назві яскравого птаха, якого він пізніше відкрив і описав. Вважається, що саме Франсуа Левальян започаткував жанр подорожніх нотаток і став творцем популярного типу подорожей – сафарі, хоча сам не використовував для нього слово  «сафарі» зі суахілі: воно з'явилося пізніше.

У заповіднику Pande Game Reserve є й місцевий ендемік – блідогрудий іладопсис (Illadopsis rufipennis). У цьому випадку йдеться про підвид Illadopsis distans puguensis, який спостерігали не лише в лісі Дондве, а й, як підказує наукова назва, у згаданому лісі Pugu Hills.

Узбережжя Багамойо

На північ від Дар-ес-Салама лежить місто Багамойо, також на узбережжі Індійського океану. Його оточують кілька лісових заповідників, найкраще досліджений серед них – ліс Зараніґе. Тут мешкає велика кількість бурошиїх папуг (Poicephalus fuscicollis) із потужними дзьобами. Завдяки їм папуги здатні розколювати найтвердіші горіхи й кісточки плодів, що відрізняє їх від споріднених видів, які живуть у саванах.

У цьому ж лісі трапляються вінценосний ток (Lophoceros alboterminatus), трогон Наріна (Apaloderma narina) і малий плямистий дятел (Campethera cailliautii). Усі ці види гніздяться тут чисельніше, ніж у подібних лісах поблизу. Також доволі звичні тут рівноспинний нектарик (Anthreptes reichenowi) і розкішний чагарниковий сорокопуд (Telophorus viridis).

Щеврик сококський (Anthus sokokensis) вважається одним із найцікавіших видів цієї місцевості. Для орнітологів також цікавий білозірчастий вільшанковий дрізд (Pogonocichla stellata), який, можливо, використовує ліс Зараніґе для зимівлі.

Варто пам'ятати, що до цього ж району належить Національний парк Саадані – єдиний національний парк материкової Танзанії з прямим виходом до океану. У парку спостерігають понад 300 видів птахів. Серед них – дуже красивий вид, близький до вразливого статусу, турако Фішера. Свою назву він отримав на честь дослідника Африки Густава Фішера. Густав Адольф Фішер був дослідником Африки, мандрівником і військовим лікарем із Німецької імперії. Починаючи з 1878 року, він подорожував Східною Африкою в експедиціях братів Денгардт на території сучасної Кенії. Пізніше жив на Занзібарі, у сучасній Танзанії, де працював лікарем. У 1882 році здійснив самостійну подорож від гирла материкової річки Пангані до озера Найваша, перетнувши великі землі народу масаїв. Під час цієї експедиції він спостерігав красивих папуг і назвав їх на свою честь – нерозлучниками Фішера. Він також відомий невдалою спробою знайти інших дослідників Африки, серед яких були німець Емін-паша та російсько-німецький мандрівник Вільгельм Юнкер, але повернувся на Занзібар без результату. Невдовзі Фішер захворів на тропічну гарячку, яка забрала його життя. На його честь названо ще один вид птахів – бюльбюля Фішера (Phyllastrephus fischeri).

Загалом для Національного парку Саадані вказано 11 видів, що перебувають під глобальною загрозою. Передусім до цього списку входить багато птахів із родини яструбових, а також кілька видів баранцевих, або куликів. Чимало птахів з'являється біля річки Вамі, особливо поблизу її гирла. Саме сюди, а також до лісу Зараніґе, національний парк запрошує бьордвотчерів.

Прибережні ліси округу Кісараве

На південний захід від Дар-ес-Салама розташовані невисокі пагорби з густими лісами, де випадає багато опадів. Завдяки цьому наземна рослинність у цій місцевості дуже багата, і вона приваблює птахів. Вони живуть у 3 лісових заповідниках цієї зони; 2 з них досліджені краще – Pugu Hills і Kazimzumbwi. Проте авіфауна зазнає тиску через обробіток земель і вирубування лісів, тому видів тут менше, ніж у попередніх локаціях.

Вважається, що саме в цьому районі мешкає найбільша в Танзанії популяція акалата східнобережного (Sheppardia gunningi). Серед інших птахів, яких тут спостерігають, – африканський сичик (Glaucidium capense), голкохвіст Бьома (Neafrapus boehmi), товстодзьоба зозуля (Pachycoccyx audeberti), дятел Беннета (Campethera bennettii) і малий насіннєїд (Pyrenestes minor). Загалом види птахів, що живуть у лісистих пагорбах Кісараве, значною мірою перетинаються з мешканцями заповідника Pande Game Reserve.

Серед незвичних мігрантів кожному бьордвотчеру буде цікаво побачити тут синього перепела (Synoicus chinensis). Це дуже красиві птахи, мешканці Азії, Австралії та островів між ними. Тут також помічали інші перелітні види: плямистого пухівку (Sarothrura elegans) і лимонного голуба (Aplopelia larvata), відомого також як коричний голуб. Він проводить багато часу на землі й цим помітно відрізняється від близьких споріднених видів. 

Ці ліси відвідують і інші мігранти, зокрема сірий личинкоїд (Ceblepyris caesius), помаранчевий земляний дрізд (Geokichla gurneyi) і смугастощокий бюльбюль (Arizelocichla milanjensis). Тут з'являються й інші яскраво забарвлені птахи, за якими цікаво спостерігати й яких добре фотографувати: червоноголовий вільшанковий дрізд (Cossypha natalensis) та африканська пітта (Pitta angolensis). Блідогрудий іладопсис (Illadopsis rufipennis) є місцевим ендеміком, як і в сусідньому лісі Дондве.

Острів Унгуджа, Занзібар

На схід від материкової Танзанії, в Індійському океані, за 25–50 км від узбережжя лежить Занзібарський архіпелаг. Головний острів архіпелагу називається Унгуджа, але його також зазвичай називають Занзібаром. На острові є 3 невеликі ділянки, цікаві для бьордвотчерів. Передусім це ліс Джозані. Джозані – єдиний ліс, що залишився на острові, хоча людська діяльність суттєво його змінила. У списку птахів, яких тут спостерігали, – понад 200 видів.

Серед ендеміків, яких можна побачити тут, – турако Фішера, а саме підвид Tauraco fischeri zanzibaricus, що трапляється лише на острові, малий зелений бюльбюль (Eurillas virens) – його ендемічний підвид Eurillas virens zanzibarica, а також сірий нектарик, відомий як мишачо-сірий нектарик (Cyanomitra verreauxii/Cyanomitra veroxii) – підвид Cyanomitra verreauxii zanzibarica. Усі ці птахи, за наявними даними, живуть тільки на острові Унгуджа.

Тут є ще один нектарик – оливковий нектарик (Cyanomitra olivacea). Підвид Cyanomitra obscura granti трапляється лише на Унгуджі та Пембі, 2 найбільших островах Занзібарського архіпелагу. Бородатий чагарниковий вільшанковий дрізд (Cercotrichas quadrivirgata) живе тільки на островах Унгуджа й Мафія. Йдеться саме про підвид Cercotrichas quadrivirgata greenwayi. Мафія – 3-й за розміром острів Танзанії після Унгуджі та Пемби. Геологічно він є частиною Занзібарського архіпелагу, але адміністративно до нього не належить. Тож про птахів Мафії ми поговоримо в окремій статті.

Для спостереження за птахами важливі також південне та східне узбережжя острова Унгуджа, зокрема затоки Ківані та Чвака відповідно. У затоці Чвака мешкає величезна кількість куликів. Дуже красивий птах, сотні особин якого спостерігають у затоці, – каменярка (Arenaria interpres). Її так назвали тому, що в пошуках їжі вона ретельно прочісує берег, перевертаючи камінці й мушлі та зазираючи під них. Цікаво, що тут спостерігали й такого рідкісного гостя, як капський сулан (Morus capensis). Зазвичай його колонії гніздяться на островах біля Намібії та Південної Африки. На Унгуджі його бачили неподалік від пляжу Пає.

Якщо говорити про південне узбережжя Унгуджі, увагу варто звертати не стільки на затоки й прибережні смуги, скільки на крихітні коралові острови на заході, передусім на острів Чумбе. На Чумбе та невеликих островах поблизу можна помітити рожевого крячка (Sterna dougallii), червоноголового вільшанкового дрозда (Cossypha natalensis) і ставкову очеретянку (Acrocephalus scirpaceus). Загалом на Унгуджі зареєстровано майже 350 видів птахів. Разом з іншими районами, про які йшлося в цій статті, острів стане чудовим напрямком для допитливих спостерігачів.

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей