Висотна акліматизація та висотна хвороба на Кіліманджаро

Щороку тисячі мандрівників летять до Танзанії, щоб спробувати піднятися на найвищу точку Африки – Кіліманджаро (5 895 м). Частина з них повертається додому, так і не зійшовши на вершину. Причини бувають різні, але головна з них – недостатня висотна акліматизація.

В інтернеті є сотні матеріалів на цю тему. На жаль, більшість із них схожі на наукові статті й містять терміни, складні для пересічного мандрівника. У цій статті ми пояснимо простими словами, що таке висотна акліматизація і що варто робити, щоб організм успішно пристосувався до висоти.

Зверніть увагу: хоча ми успішно провели тисячі експедицій на Кіліманджаро й маємо великий практичний досвід у цих питаннях, ми не є лікарями. Автор цієї статті має сертифікат про проходження навчання з надання медичної допомоги в гірських умовах, однак не може давати медичних консультацій. Сприймайте цю інформацію як довідкову, а якщо перед сходженням вас турбує стан здоровʼя, обовʼязково порадьтеся зі своїм лікарем.

Що таке висотна акліматизація загалом?

Плануючи сходження на Кіліманджаро, ви, найімовірніше, часто бачитимете або чутимете вислів «висотна акліматизація». Якщо коротко, це фізіологічні зміни в організмі, завдяки яким вам стає легше, а тіло може нормально працювати на більшій висоті.

Звідси логічне запитання: чому деякі учасники сходження почуваються фізично гірше, коли піднімаються вище?

Річ у тім, що з набором висоти атмосферний тиск знижується. Через це відстань між молекулами кисню в повітрі, яким ми дихаємо, збільшується – тиску вже недостатньо, щоб «утримувати» їх ближче одна до одної. Тому з кожним вдихом організм отримує менше кисню, ніж на звичній для нас висоті.

Кисень необхідний для нормальної роботи кровоносної системи, мозку та інших життєво важливих функцій.

Якщо ви живете на рівні моря, ваш організм звик до певної концентрації кисню. Під час підйому на Кіліманджаро доступна концентрація кисню поступово зменшується, і на фінальній ділянці біля вершини вона приблизно на 40% нижча, ніж на рівні моря.

Примітка: частка кисню в атмосфері загалом – близько 20% – не змінюється ні на рівні моря, ні на Кіліманджаро. Атмосферне повітря складається з кисню, азоту й вуглекислого газу, і їхнє співвідношення залишається тим самим.

Відчуваючи нестачу кисню, організм починає активно пристосовуватися до нових умов. Відбувається багато фізіологічних змін, і найважливіші з них такі:

• частота дихання зростає. Організм намагається компенсувати меншу кількість кисню в кожному вдиху частішим диханням, щоб загальна кількість отриманих молекул була приблизно такою, до якої він звик;
• починають працювати ділянки легень, які зазвичай перебувають ніби «в резерві» – організм зберігає їх саме для таких ситуацій;
• організм виробляє спеціальні ферменти, які «витягують» кисень з отриманого гемоглобіну й спрямовують його до кровоносної системи, частково поповнюючи запас;
• кількість еритроцитів у крові помітно збільшується. Завдяки цьому доступні молекули кисню швидше надходять до життєво важливих органів.

Так організм намагається повернути рівень кисню до потрібного для нормальної роботи. Під час щоденних медичних оглядів наші гіди вимірюватимуть рівень кисню спеціальним приладом – оксиметром. Показники кисню в крові допомагають нашій команді зрозуміти, наскільки добре проходить ваша акліматизація.

Допустимий рівень кисню

Нормальний рівень кисню в крові, який також називають сатурацією, становить 95–99%. У людей із хронічними захворюваннями легень або серцево-судинною недостатністю показники можуть бути в межах 92–94%.

У горах ситуація змінюється, і сатурація може знижуватися. Під час медичних оглядів наші гіди звертають увагу на такі показники:

• 90–99% – відмінні показники. Якщо немає інших скарг, можна впевнено сказати, що учасник готовий продовжувати підйом;
• 80–89% – добрі показники, які свідчать, що акліматизація загалом проходить успішно, але варто уважно стежити за самопочуттям. Обовʼязково скажіть гіду, якщо у вас болить голова, є розлад травлення, нудота або інший дискомфорт. Це можуть бути перші симптоми висотної хвороби. Детальніше про неї – нижче.

Повідомляйте гіду про будь-яке нездужання, навіть незначне. Якщо вам стало зле, одразу скажіть про це гіду. Його завдання – не лише провести вас до вершини Кіліманджаро, а й подбати про вашу безпеку.

Усі наші старші гіди пройшли спеціальну медичну підготовку для роботи в горах і мають міжнародну сертифікацію Wilderness First Responder.

• 70–79% – чіткий сигнал, що щось іде не так. Гіди почнуть ставити запитання, щоб зʼясувати, чому акліматизація проходить недостатньо добре, і переконатися, що вашому здоровʼю та безпеці нічого не загрожує.

Це не означає, що сходження потрібно негайно припинити й спускатися. Гіди зроблять усе можливе, щоб ви могли продовжити підйом. Водночас ваше здоровʼя та безпека залишаються нашим головним пріоритетом. Якщо інших скарг немає, гіди дадуть вам подихати киснем зі спеціального балона. Разом із додатковим відпочинком це підвищить рівень кисню в крові й підтримає організм. Найімовірніше, сатурація відновиться, і ви зможете продовжити сходження.

Якщо, крім низького рівня кисню, є й інші скарги, гіди запропонують препарати, які застосовують у типових для гірського сходження станах.

• 65–70% – такі показники є серйозною підставою вважати, що акліматизація не відбулася, а організм не встигає пристосуватися до висоти. Зазвичай настільки низьку концентрацію кисню виявляють під час вечірнього огляду. Якщо разом із низькою сатурацією в учасника є сильний головний біль, нудота та інші симптоми висотної хвороби, гіди надягнуть на нього кисневу маску й супроводять до найближчого пункту евакуації. Звідти його забере автомобіль або вертоліт. Якщо потрібно, хворого учасника можуть перенести до пункту евакуації на ношах.

Зверніть увагу: до деяких таборів на Кіліманджаро не може дістатися евакуаційний автомобіль або вертоліт. У таких місцях евакуація відбувається пішки або на ношах до виходу з національного парку.

Рішення про евакуацію учасника наші гіди завжди ухвалюють дуже відповідально. Ми розуміємо, що для багатьох сходження на Кіліманджаро – давня мрія і значні витрати. Однак здоровʼя й життя безцінні, і жодна пригода чи мрія не варті такого ризику. Ви завжди можете повернутися на Кіліманджаро й спробувати знову. Серед тисяч учасників наших щорічних експедицій кілька десятків змушені припинити сходження й спуститися. Більшість із них повертаються наступного року та успішно піднімаються на вершину.

Ми розуміємо, наскільки важливо для багатьох опинитися на вершині, і робимо все можливе, щоб учасники досягли своєї мети безпечно. В експедиціях ми добираємо збалансоване гірське харчування, використовуємо якісне спорядження та проводимо медичні огляди щоранку й щовечора. Гіди допомагають учасникам знайти правильний темп, несуть кисневі балони й роблять багато іншого, щоб мандрівники могли піднятися на Uhuru Peak (5 895 м).

Якщо з якоїсь причини цього не сталося, ми даємо суттєві знижки всім, хто хоче здійснити другу спробу з нами.

Тому, якщо гід вважає подальший підйом небезпечним, найкраще рішення – спуститися за його інструкціями й почати планувати нову експедицію.

Гірська хвороба

Якщо організм не справляється з акліматизацією до висоти, потрібно терміново спускатися. Щойно він отримає більше кисню, почнеться відновлення й повернення до нормального стану. Якщо залишатися на великій висоті, з часом може розвинутися тяжка форма висотної хвороби. Це надзвичайно небезпечний стан, що проявляється набряком мозку або набряком легень, а в особливо складних випадках – обома одночасно. Якщо вчасно не евакуювати постраждалого й не надати медичну допомогу, ускладнення можуть бути смертельними.

Вкрай важливо відрізняти симптоми, що супроводжують нормальну висотну акліматизацію, від симптомів висотної хвороби. Висотна хвороба свідчить, що організм учасника явно не може пристосуватися до висоти, і людину потрібно евакуювати. Головний показник тут – рівень кисню в крові.

Інші ознаки гіди оцінюють у сукупності. На початок висотної хвороби можуть вказувати такі симптоми:

• сильний, тривалий головний біль;
• серйозне порушення сну, повна нездатність заснути вночі;
• нудота й блювання.

Це може збивати з пантелику, адже такі самі симптоми трапляються і під час звичайної акліматизації. Однак за правильної акліматизації вони менш виражені й мають минути протягом 1 дня або швидше. Одне з ключових завдань наших гідів під час сходження – визначити тяжкість симптомів і вирішити, що робити далі: дати учаснику подихати киснем із балона та підтримати організм спеціальними препаратами чи розпочати евакуацію.

Набряк легень

Набряк легень виникає, коли світла плазма крові накопичується в тканинах легень. Під час вдиху рідина піниться й заважає легеням виконувати свою функцію – постачати організм киснем. Це найпоширеніша з тяжких гірських проблем зі здоровʼям і, ймовірно, одна з головних причин смерті в горах.

Набряк легень розвивається у 3 стадії, і з кожною наступною симптоми посилюються.

На 1 стадію набряку легень вказують такі симптоми:

• пацієнт може стояти на ногах, але рухатися йому важко; у деяких випадках він не може ходити взагалі;
• сечовипускання відсутнє протягом тривалого часу – 8–12 годин;
• є проблеми з диханням: пацієнт починає сухо кашляти або стискає зуби, намагаючись вдихнути;
• дихання посилюється й частішає;
• шкіра може стати вологою та блідою;
• губи, вуха й нігтьові ложа можуть набувати синюватого відтінку;
• пульс помітно частішає;
• пацієнт намагається лягти, але не може довго залишатися в горизонтальному положенні;
• у деяких випадках підвищується температура, що свідчить про гарячку.

Якщо пацієнт швидко не спуститься на нижчу висоту й не отримає медичну допомогу, почне розвиватися 2 стадія.

Симптоми 2 стадії набряку легень:

• людина не може стояти, але й не може лежати. Вона займає напівсидяче положення. Може намагатися лягти, але через рідину в легенях починає задихатися й знову сідає;
• сухий кашель змінюється вологим, можливе відкашлювання мокротиння;
• пульс частішає;
• пацієнт постійно відчуває спрагу.

Якщо пацієнт залишається на великій висоті, приблизно через 8–10 годин настає 3 стадія:

• різкий, пронизливий головний біль;
• висока температура;
• артеріальний тиск підвищується: верхній сягає 150–170, нижній – 90–100 мм рт. ст.;
• у мокротинні, що відкашлюється, зʼявляється кров, інші виділення набувають червоного відтінку;
• дихання утруднене, з грудної клітки чітко чути хрипи;
• з носа й рота починає виділятися рожевувата піна.

Якщо постраждалий усе ще залишається на висоті, після 3 стадії він впадає в кому.

Набряк мозку

Набряк мозку виникає через порушення балансу рідини в капілярах головного мозку. У результаті мозок набрякає й збільшується в обʼємі. На пізніх стадіях мозочок починає тиснути на стовбур спинного мозку та уражати життєво важливі ділянки.

Як і набряк легень, набряк мозку розвивається у 3 стадії.

На 1 стадії спостерігаються такі симптоми:

• голова здається важкою, ніби налитою свинцем; зʼявляються гострі «розпираючі» болі, відчуття, що мозку тісно в черепній коробці;
• часте блювання;
• у постраждалого починаються проблеми з координацією: хода нагадує стан спʼяніння, людина не може йти рівною лінією;
• людина стає дуже апатичною, відстороненою від усього, що відбувається;
• пацієнту важко відповідати на запитання й реагувати на прохання інших.

Відмінність набряку мозку від набряку легень у тому, що постраждалий може перебувати в горизонтальному положенні.

Якщо не спускатися, приблизно за 10 годин настає 2 стадія набряку мозку. Для неї характерні такі ознаки:

• головний біль значно посилюється;
• пацієнт починає поводитися дивно й не розуміє, що відбувається; можливі напади агресії, ейфорія або химерна поведінка. Він може активно чинити опір евакуації, погрожувати команді та іншим учасникам сходження;
• з часом свідомість пригнічується. Пацієнт може не впізнавати членів команди або демонструвати інші когнітивні порушення.

Далі настає 3 стадія, яку позначають такі симптоми:

• зіниці розширюються й не реагують на світло;
• пацієнт періодично непритомніє, а після повернення до тями поводиться нераціонально й розгублено;
• кінцівки німіють і втрачають чутливість;
• головний біль стає ще сильнішим.

Як і у випадку з набряком легень, після 3 стадії постраждалий впадає в кому.

Усі гіди Altezza Travel пройшли підготовку щодо дій у разі підозри на набряк легень або мозку, зокрема навчання з належного реагування й допомоги для безпеки клієнта.

Наші гіди діють на випередження й працюють передусім із профілактикою. Якщо учасник сходження з Altezza Travel починає почуватися зле, ми не допускаємо, щоб стан погіршився навіть до 1 стадії набряку легень або мозку. Щойно стає зрозуміло, що нездужання повʼязане з висотною хворобою, а не з очікуваним дискомфортом нормальної висотної акліматизації, ми організовуємо супровід хворого учасника вниз до найближчого пункту евакуації. Звідти його забере спеціальний евакуаційний автомобіль або вертоліт. Саме тому регулярні медичні огляди 2 рази на день такі важливі.

Що відбувається після евакуації? Людину доправляють до регіональної лікарні KCMC Hospital у Моші. Це одна з найсучасніших лікарень Південно-Східної Африки; її фахівці постійно працюють із «гірськими» захворюваннями. Тут пацієнтом займається команда досвідчених лікарів, які проводять лікування й нагляд.

У наших експедиціях такі ситуації трапляються дуже рідко. Двічі на день команда проводить обовʼязкові медичні огляди, під час яких виявляють усі скарги. За допомогою оксиметрів гіди регулярно вимірюють рівень кисню в крові учасників експедиції. Ми також несемо достатній запас кисневих балонів і можемо в будь-який момент підтримати організм, щоб полегшити акліматизацію. Саме завдяки увазі до здоровʼя гостей від самого початку експедиції та превентивному підходу до акліматизації ті, хто піднімається з нами, рідко стикаються з проблемами зі здоровʼям у горах.

Наші гіди дуже уважно стежать за станом здоровʼя учасників сходження на Кіліманджаро. За минулий рік понад 2 000 людей піднялися на найвищу вершину Африки (5 895 м) з командою Altezza Travel. З різних причин близько 100 учасників не зійшли на вершину. Спуск було організовано вчасно, і в жодному випадку лікування не було відкладене настільки, щоб допустити небезпечний для життя стан, зокрема набряк мозку або легень.

На кількість незавершених сходжень також, без сумніву, впливає те, що багато мандрівників вирушають на маршрут парами. Коли, наприклад, чоловік вирішує спускатися, дружина зазвичай іде з ним, навіть якщо сама могла б успішно піднятися на вершину.

Основні правила успішної акліматизації

Завдяки нашим рекомендаціям переважна більшість учасників, які піднімаються на Кіліманджаро, успішно акліматизуються до висоти. Дехто майже нічого не відчуває, інші в перші дні експедиції адаптуються з мінімальним дискомфортом. Легке нездужання є нормальним, саме тому наші гіди регулярно проводять перевірки стану здоровʼя. Учасник може почуватися некомфортно, але за показниками оксиметра та іншими симптомами акліматизація все одно може проходити належно.

Щоб організм успішно пристосувався до висоти, важливо памʼятати прості, але дуже важливі правила акліматизації:

Обирайте маршрути тривалістю 7 днів або більше. Як ми пояснювали вище, під час акліматизації в організмі відбувається багато процесів, і для успішної адаптації до висоти йому потрібні 2 речі – час і енергія.

Практика показує, що 6 днів до вершини – саме стільки займає підйом до вершини Кіліманджаро на 7-денних маршрутах, а додатковий день потрібен для спуску – достатньо для більшості мандрівників. Переходи в таких програмах досить помірні, особливо в перші дні трекінгу. Після прибуття до табору учасники 7-денного сходження мають значно більше часу на відпочинок і відновлення, ніж ті, хто обрав 6- або 5-денну програму підйому на Кіліманджаро.

Саме тому більшість наших групових сходжень на Кіліманджаро проходять 7-денними маршрутами. Вони добре підходять і новачкам, і досвідченим мандрівникам без попередньої висотної акліматизації.

Мандрівникам, які дуже давно не займалися спортом або просто хочуть проходити маршрут у спокійнішому темпі, варто звернути увагу на 8-денні маршрути: це 7 днів підйому на Кіліманджаро й додатковий день для спуску.

Відвідувачів нашого сайту можуть здивувати опубліковані 5- і 6-денні програми. Ми розміщуємо їх для досвідчених гірських мандрівників, які вже пройшли акліматизацію до візиту на Кіліманджаро й не потребують додаткового часу для адаптації організму до висоти.

Ще один варіант акліматизації – спершу піднятися на гору Меру, другу за висотою вершину Танзанії (4 566 м). Після сходження на цю гору можна безпечніше обирати 5-денну програму на Кіліманджаро, адже організм буде достатньо підготовлений до висоти, попри коротший маршрут.

Пийте більше води. Під час сходження організм витрачає багато води не лише через фізичне навантаження, а й для додаткових процесів адаптації до висоти. Запас води потрібно постійно поповнювати: на Кіліманджаро учасники мають випивати щонайменше 3–4 л води на день.

Ми рекомендуємо випивати близько 1,5 л під час переходу від табору до табору, а решту – після прибуття. Краще пити невеликими ковтками, але частіше. Під час трекінгу наші гіди робитимуть зупинку для відпочинку кожні 25–30 хвилин і нагадуватимуть учасникам, що час зробити кілька ковтків води.

Добре харчуйтеся. Для успішної акліматизації організму потрібно багато енергії, тому важливо повноцінно їсти. Їжу для учасників експедиції готує наша команда гірських кухарів. На сніданок, обід і вечерю вони подають різноманітні гарячі страви та напої. Ми розробили гірське меню так, щоб воно було смачним і збалансованим. Щодня кухарі готують каші, курятину, яловичину, яйця, спагеті, овочі, свіжі фрукти, супи та інші страви.

Загалом гірське меню – особлива гордість Altezza Travel. Ми довго навчали нашу команду кухарів і дуже цінуємо, коли гості кажуть, що в таборі Altezza Travel харчувалися краще, ніж інші команди сходження в тих самих таборах. Відгуки про наші експедиції можна прочитати тут.

На жаль, іноді в новачків у горах зникає апетит. Навіть у такому разі організму потрібна енергія, тому доводиться змушувати себе їсти.

Піднімайтеся вище – спіть нижче. Це відоме альпіністське правило, на якому ґрунтується так звана «ступенева» акліматизація. Організм справді краще адаптується, коли денний перехід проходить вище, а ночівля – на трохи нижчій висоті, ніж максимальна точка маршруту за день.

Вам не потрібно хвилюватися, як дотриматися цього принципу: гіди регулярно водитимуть вас до акліматизаційних точок. Ми вже продумали кожен маршрут і знаємо його акліматизаційний профіль, тому просимо довіряти нам і брати участь у коротких додаткових виходах після прибуття до табору. Ви підніметеся до вищої точки, а потім повернетеся в табір на відпочинок. Навіть якщо після денного переходу дуже хочеться пропустити акліматизаційний вихід, обовʼязково беріть у ньому участь. Практика показує, що в тих, хто ходить на такі виходи, адаптація до висоти відбувається значно швидше, ніж у тих, хто їх пропускає.

Не поспішайте. Чим повільніший темп підйому, тим краще для організму. Йому корисніше витрачати ресурси на акліматизацію, а не на відновлення після швидкої ходьби. В ідеалі на схилах Кіліманджаро варто йти у 2–3 рази повільніше, ніж ви зазвичай ідете вулицею вдома.

Гіди й портери постійно повторюватимуть фразу «pole-pole». Суахілі це означає «повільно». Це одна з найкращих порад для успішного сходження на Кіліманджаро: практика показує, що майже всі учасники, які від самого початку експедиції обирають розмірений темп, успішно акліматизуються й без труднощів піднімаються на Uhuru Peak (5 895 м).

Дотримуйтеся цих простих правил і не соромтеся говорити про своє самопочуття під час ранкових та вечірніх медичних оглядів. Прислухайтеся до порад гідів Altezza Travel – і ваше сходження на Кіліманджаро матиме всі шанси пройти успішно.

Якщо у вас залишилися запитання про висотну акліматизацію або сходження на Кіліманджаро загалом, напишіть нам на електронну пошту. Наші менеджери охоче дадуть відповіді.

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей