Кіліманджаро чи Базовий табір Евересту: як обрати трекінг для себе

Трекінг до Базового табору Евересту чи сходження на найвищу вершину Африки, Кіліманджаро? Це питання рано чи пізно ставить собі майже кожен шанувальник трекінгу. Різні континенти, різні висоти над рівнем моря й різний рівень складності. У цій статті редакція Altezza Travel порівнює обидва маршрути, щоб допомогти вам обрати наступний напрям: Непал чи Танзанія.

Трек до Базового табору Евересту

Трекінг до Базового табору Евересту на висоті 5 364 м – один із найпопулярніших маршрутів у світі, що щороку приваблює близько 40 000 людей. Подорож починається в столиці Непалу, Катманду, звідки мандрівники вирушають мальовничим авіарейсом до містечка Лукла.

Маршрут до Базового табору Евересту

Експедиція до Базового табору Евересту, яку іноді скорочено називають EBC trek, починається майже одразу після прибуття в Луклу. Після сніданку група вирушає до села Пхакдінг, де проводить першу ніч. Перехід триває до 5 годин. Максимальна висота цього дня – 2 610 м.

Наступного дня на учасників чекає приблизно 7-годинний перехід до шерпського містечка Намче-Базар. Через помітний набір висоти – до 3 440 м – багато груп залишаються тут до 2 днів, щоб дати тілу час на акліматизацію. Рівень моря тепер далеко внизу. «День відпочинку» зазвичай включає прогулянки, відвідування місцевого музею та краєвиди на Еверест із оглядового майданчика біля найвищого готелю світу Everest View на висоті 3 880 м.

Намче-Базар часто називають останнім бастіоном цивілізації, хоча це не зовсім точно. Попереду – багатоденний трек із зупинками на 1 або 2 ночі в шерпських селах, зокрема Тенгбоче, Дінгбоче й Лобуче. Програма передбачає переходи щонайменше по 6 годин і краєвиди Гімалайського хребта, від яких перехоплює подих. За ці дні група піднімається вище 5 000 м.

Після акліматизації в Лобуче починається ключовий день експедиції – вихід до Базового табору Евересту. Спершу група прямує до Горак-Шепа – найвищого поселення планети, розташованого на висоті 5 164 м над рівнем моря. Звідти останній підйом кам'янистим рельєфом веде до висоти 5 364 м. Ви на місці! 

Повернення до Лукли займає від кількох годин до кількох днів – залежно від обраного маршруту. Оператори пропонують зворотний шлях через долини й гірські озера або, за відповідного бюджету, переліт гелікоптером.

Який би варіант ви не обрали, маршрут пройде через мальовничі гірські села шерпів, підвісні мости, Національний парк Сагарматха – об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, монастирі, густі ліси та льодовикові річки. Усе це – серед засніжених вершин найвищих гір світу.

Саме ці риси роблять трек таким пам'ятним: він дає змогу побачити культуру й природу Непалу зблизька та пройти слідами альпіністів – і тих, хто першими штурмував вершину Евересту, і тих, для кого Базовий табір не фініш, а місце, звідки починається головна експедиція.

Яка погода на маршруті до Базового табору Евересту?

Влітку погоду в цьому регіоні визначає індійський мусон, що приносить дощі й хмарність. Із кінця вересня починається тепліший і сухіший сезон: удень температура може сягати +20 °C, а вночі опускатися до +5 °C.

Осінні та весняні місяці вважаються найсприятливішими для трекінгу. У цей час інтенсивність руху на маршрутах може змагатися з жвавими вулицями Катманду.

Зима приносить сильні вітри, низькі температури й снігопади. Утім, дехто все одно вважає цей сезон вдалим: стежки не переповнені, а суворі умови стають добрим випробуванням для досвідченіших мандрівників.

Наскільки складний трек до Базового табору Евересту?

Трек до Базового табору класифікують як маршрут середньої складності; професійної підготовки він не потребує. Але навіть з огляду на нижчу висоту порівняно зі сходженням на Кіліманджаро він може відчуватися виснажливішим.

Тривалість і дистанція: експедиція зазвичай триває близько 2 тижнів і передбачає довгі переходи з постійним набором висоти, тому важливо враховувати накопичену втому. Можливість повернутися до Лукли гелікоптером з'явилася не як туристична розвага.

Час на висоті: хоча вершина Кіліманджаро вища, трекери, які йдуть до Базового табору Евересту, проводять більше часу на висоті. Це підвищує ризик симптомів висотної хвороби.

Рельєф: маршрут проходить через льодовики й кам'янисті ділянки. У поєднанні з іншими чинниками це робить шлях досить виснажливим.

Клімат: погода в Гімалаях непередбачувана. Різкі зміни температури, сніг або сильний вітер, що трапляються навіть поза зимовими місяцями, можуть зробити трек значно складнішим.

Ризики: Гімалайський хребет належить до сейсмічно активних зон, де землетруси можуть спричиняти зсуви й лавини. На маршруті до Базового табору це трапляється рідко, але ігнорувати такий ризик не варто.

Сходження на Кіліманджаро

Вершина Кіліманджаро, пік Ухуру, здіймається на 5 895 м над рівнем моря. Це найвища точка Африканського континенту й найвища окремо розташована гора світу. Подібна висота до маршруту на Базовий табір Евересту, а також доступність для новачків змушують багатьох трекерів обирати між цими 2 напрямами. Проте, на відміну від треку в Непалі, у Танзанії ви піднімаєтеся на одну з легендарних «Семи вершин», а не лише йдете до її підніжжя.

Завдяки близькості вулкана до екватора та вертикальній кліматичній поясності учасники сходження послідовно проходять більшість кліматичних зон Землі – від бананових і кавових плантацій до тропічних лісів та арктичних пустель. До вершини Кіліманджаро ведуть 8 маршрутів: Lemosho, Umbwe, Marangu, Machame, Rongai, Північний Траверс, Kilema і Western Breach. Такий поділ доволі умовний, адже багато стежок можуть сходитися на початку, біля вершини або під час спуску. Один із найпопулярніших і придатних для більшості мандрівників – 7-денний маршрут Lemosho. Він має м'яку програму акліматизації, вражаючі краєвиди та найвищий показник успішних сходжень – 94,9%. Розгляньмо цей маршрут докладніше.

Трекінг на Кіліманджаро: маршрути

Перший день експедиції – прибуття в аеропорт Кіліманджаро (JRO) і заселення в готель. На відміну від треку до Евересту, де група майже одразу після посадки в Луклі виходить на маршрут, тут є день, щоб відпочити після перельоту.

Наступного ранку учасники знайомляться з командою супроводу й вирушають автомобілем на висоту 3 414 м – на плато Шира в Національному парку Кіліманджаро. Дорога займає близько 3 – 4 годин, а ще 2 години йде на перехід до першого високогірного табору «Shira 1». Значного набору висоти цього дня немає, а перша ніч під танзанійськими зорями минає на висоті 3 610 м над рівнем моря.

На 3-й день сходження на Кіліманджаро триває до табору «Shira 2» на висоті 3 850 м. Перехід не потребує серйозних фізичних зусиль, тож учасники мають час придивитися до африканських ландшафтів. Зокрема, можна піднятися на Cathedral Peak (3 872 м), звідки добре видно гору Меру й долину, схожу на «загублений світ». Після 2-годинного відпочинку в таборі група виходить на акліматизаційний підйом із набором до 200 м, а потім спускається назад.

Уранці учасники вирушають до ключової точки маршруту – Lava Tower. Кульмінацією переходу тривалістю до 8 годин стане обід на висоті понад 4 600 м. Далі – спуск до Barranco Camp (3 900 м), звідки видно масивну скельну стіну – Barranco Wall. Наступного дня група проходитиме саме її. Стежка не небезпечна, підйом займає близько 1 години, після чого буде час сфотографувати гору Кібо й відпочити перед переходом до Karanga Camp на висоті 3 995 м. Потім – ще один акліматизаційний вихід.

На 6-й день сходження триває до Barafu Camp на висоті 4 640 м. Перехід займає не більше 4 – 5 годин. Решта часу відведена на відпочинок і сон.

Нічний штурм вершини починається на 7-й день. Технічно він не надто складний; головне випробування – висота. Успіх вирішального дня значною мірою залежить від професійності команди супроводу. Гіди мають стежити за психологічним станом і фізичним самопочуттям учасників, добирати найдоречніший темп і за потреби допомагати індивідуально.

Найвитриваліші й найрішучіші учасники побачать світанок над хмарами та краєвиди африканських рівнин. На вершині буде час віддихатися, зробити фото й, за бажання, спуститися до найближчого льодовика. Далі – спуск до Barafu Camp, 2-годинний відпочинок і продовження спуску до Millennium Camp, розташованого біля тропічного лісу на висоті 3 950 м. Загалом цього дня мандрівники проведуть на ногах до 14 годин і подолають 15 км.

Уранці 8-го дня експедиції нижча висота відчутно полегшує самопочуття. Після сніданку спуск триває до виходу з Національного парку, Mweka Gate (1 640 м), звідки групу везуть до готелю. Повернення додому на цей день краще не планувати. Міжнародний переліт – не зовсім те, що потрібно тілу після підйому на найвищу точку континенту.

Альтернативні маршрути до вершини Кіліманджаро

Machame: ще один дуже популярний маршрут на «дах Африки», який іноді називають «Whiskey Route». Він має м'яку програму акліматизації та проходить через усі кліматичні зони Кіліманджаро. Новачкам рекомендують обирати 7-денну експедицію. У такому разі ймовірність піднятися на вершину становить близько 93,1%.

Marangu: відомий також як «Coca-Cola Route», це єдиний маршрут, де учасники ночують не в наметах, а в дерев'яних хатинах на 4 – 8 людей. Вони помітно додають комфорту в сезони дощів. Стежка повторює шлях Ганса Меєра й Людвіга Пуртшеллера, які першими вийшли на вершину в 1889 році. Показник успішних сходжень становить від 83,8% до 86,6%. Новачкам радять обирати 6-денну експедицію.

Rongai: єдиний маршрут, що проходить маловідвідуваним північним схилом вулкана. Стежка починається у хвойному лісі й веде крізь усі кліматичні зони Кіліманджаро – від зони культивації з кавовими та банановими плантаціями до арктичної зони з масивними льодовиками. Показник успішних сходжень коливається від 86% до 86,6% залежно від досвіду учасника й тривалості експедиції.

Північний Траверс: найновіший і найдовший маршрут на Кіліманджаро, єдиний, що дозволяє побачити всі 4 сторони вулкана. Для нього характерні довгі переходи, поступовий набір висоти, м'яка акліматизація та віддаленість від популярних стежок, хоча перші дні сходження проходять маршрутом Lemosho. Він підходить досвідченішим учасникам, готовим долати довгі дистанції з набором висоти. Статистика показує, що близько 81,3% трекерів на цьому маршруті піднімаються на пік Ухуру.

Umbwe: один із найменш популярних і, відповідно, найменш людних маршрутів у перші дні експедиції. На 3-й день стежка з'єднується з Lemosho та Machame, але до цього вважається складнішою через крутий підйом. Маршрут також проходить через усі кліматичні зони. Показник успішних сходжень – 97,8%. Така висока цифра пояснюється тим, що Umbwe обирають досвідчені мандрівники. Для новачків імовірність успішного сходження, ймовірно, становить близько 90%.

Kilema: єдиний маршрут, створений для підйомів на гірських велосипедах. Він іде східним схилом паралельно до Marangu, з яким з'єднується в Horombo Camp.

Western Breach: рідко використовуваний маршрут, що веде до вершини через західний пролом у кратері Кіліманджаро та Arrow Glacier Camp (4 860 м). Непопулярність цієї стежки пов'язана з високим ризиком каменепадів.

Яка погода на Кіліманджаро?

Найсприятливіші періоди для сходження – з кінця грудня до початку березня та із середини червня до кінця жовтня. У цей час у Танзанії суха й сонячна погода, тому на Кіліманджаро приїздить багато учасників сходжень.

В інші місяці йдуть дощі, хоча схили не порожніють. Опади зазвичай випадають після обіду, коли учасники експедиції вже в таборі. Найменше людей у міжсезоння – на початку червня, на початку березня та наприкінці жовтня.

Досвідчені альпіністи радять сприймати цю інформацію як орієнтир, а не точний прогноз. Через зміну клімату погода з часом стає менш передбачуваною, тож краще бути готовими до будь-яких умов.

Чи складно підніматися на Кіліманджаро?

Підйом на Ухуру не потребує альпіністського досвіду чи спорядження; учасникам також не доведеться долати наддовгі дистанції або переживати посадку в найнебезпечнішому аеропорту світу. Водночас найгірше, що можна зробити під час підготовки до подорожі в Танзанію, – недооцінити майбутню складність.

Базовий табір Евересту складніший за Кіліманджаро?

Трек до Базового табору Евересту загалом вважають складнішим за Кіліманджаро через більшу тривалість (12 – 14 днів) і тривале перебування на значній висоті, що підвищує ризик висотної хвороби. Водночас вершина Кіліманджаро вища, а фінальний підйом фізично важчий.

Основні чинники, які варто врахувати під час сходження на Кіліманджаро:

Час на акліматизацію: маршрути на «дах Африки» розраховані на 5 – 8 днів, тобто учасники мають удвічі менше часу на акліматизацію. Витривалість групи та професійність гідів тут мають вирішальне значення.

Висота: характерна особливість сходження на Кіліманджаро – швидкий набір висоти до 5 895 м, особливо на деяких маршрутах. Саме тому новачкам краще обирати 7-денні маршрути Lemosho або Machame, де ризик висотної хвороби мінімізований.

Кліматичні зони: стежки проходять через різні кліматичні зони за порівняно короткий час. Тіло має швидко адаптуватися не лише до висоти, а й до змін температури та вологості, що для декого ускладнює сходження.

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей