Додома, столиця, прихована в савані

Додома унікальна вже тим, що це столиця великої й популярної серед мандрівників країни – Танзанії, однак саме місто досі залишається напрочуд маловідомим і мало дослідженим. Водночас і сама Додома, і однойменний регіон справді цікаві. Тут на мандрівників, готових відійти від звичних маршрутів, чекають памʼятки різних історичних епох і місця виняткової природної краси. То яка ж справжня столиця Танзанії? Якою є історія Додоми? Де вона розташована? Що це за місто і що можна побачити в ньому та довкола? Далі відповідаємо на ці та інші запитання.

То яка столиця Танзанії – Додома чи Дар-ес-Салам?

Сучасна Танзанія, якою ми її знаємо від часу незалежності, Танганьїка (колишня британська колонія, територіально близька до нинішньої материкової Танзанії) здобула незалежність від Великої Британії в 1961 році, а понад 2 роки потому, після революції, до неї приєдналися острови Занзібару, звільнені від влади прооманського султана. Так у 1964 році постала Обʼєднана Республіка Танзанія, або сучасна Танзанія. спершу понад 3 десятиліття управлялася з Дар-ес-Салама (це багатомільйонне прибережне місто було столицею 32 роки). Від 1996 року офіційною столицею республіки вважається Додома. Утім, багато в чому ця роль залишається радше номінальною: більшість державних установ, офіси банків і великих національних компаній, а також усі посольства досі працюють у Дар-ес-Саламі.

Мабуть, найвідоміший у світі приклад столиці, якій цю роль надали «штучно», – Канберра в Австралії. І досі чимало людей переконані, що столиця цієї країни – Сідней. Гості Танзанії також часто дивуються, дізнавшись, що столицею країни є не Дар-ес-Салам, а саме Додома. Населення цих 2 столиць, танзанійської та австралійської, співставне, хоча в Канберри було на пів століття більше, щоб утвердитися в новому статусі.

Якщо порівнювати танзанійську Додому зі столицями сусідніх африканських країн, подібні приклади розвитку – це Лілонгве, столиця сусіднього Малаві, Абуджа в Нігерії, Нуакшот у Мавританії та Габороне, столиця Ботсвани. Усі ці країни також здобули незалежність у 1960-х роках, а перенесення столиці стало початком нового етапу в житті їхніх народів. У Танзанії цей процес розтягнувся на десятиліття й триває досі, хоча задум був таким самим, як у сусідів. Що пішло не так і чому? До цього ми ще повернемося, а поки познайомимося з самим містом.

Що це за місто – Додома?

Додома – відносно невелике місто: за останніми даними (статистика 2012 року), тут постійно мешкає 410 000 людей. Воно справляє враження затишного, світлого міста з продуманим плануванням. Тут немає нагромадження висотних будівель – навпаки, столиця Танзанії дуже органічно вписується в природний ландшафт савани й довколишніх пагорбів.

Через місто проходять 2 регіональні дороги: одна з півночі на південь, інша зі сходу на захід. Так Додома поділяється на 4 сектори, і кожен із них добре спланований та розбитий на квартали. До планування нової столиці підійшли настільки ретельно, що генеральний план розробляли двічі, у конкурсі брали участь міжнародні компанії, а затвердження фінального проєкту зрештою зайняло понад 10 років.

Вулицями міста приємно гуляти: тут є пішохідні тротуари, що для традиційної міської забудови в Танзанії загалом залишається серйозною проблемою. Крім того, Додому від початку проєктували як сучасну столицю з інфраструктурою для велосипедистів і зручним автобусним сполученням. Містом курсують традиційні дала-дала – мікроавтобуси, що працюють як маршрутки, а також баджаджі, популярні криті триколісні таксі.

Найвища будівля столиці – Англіканська вежа, 14-поверховий дім заввишки 54 метри. Окрім неї, у Додомі є ще 3 подібні офісні вежі на 11 або 12 поверхів. Загалом місто приємне саме тим, що не нависає над вами. Додома відчувається відкритою й гостинною, з майже провінційним спокоєм у глибині африканського континенту. Це різко контрастує з Дар-ес-Саламом, який постійно стоїть у заторах і нарощує хмарочоси один за одним.

Що подивитися в Додомі

Розповідати про Додому як туристичний напрям непросто. Час від часу помічаєш недоліки «штучної» столиці Танзанії, які підкреслюють повільний розвиток міста. Та, звісно, у нього є й чимало сильних сторін – їх варто побачити наживо або хоча б дізнатися про них із текстів і фотографій.

Мечеті та собори

Одна з памʼяток Додоми, вартих уваги, – мечеть Каддафі, названа на честь лівійського політика, який профінансував її будівництво. Це найбільша мечеть у Танзанії: вона може вмістити до 3 000 відвідувачів. Світла будівля з арковими стінами по периметру стоїть під відкритим африканським небом і майже цілий рік щедро освітлена сонцем. Поряд із мечеттю є невелена зелена зона, що цікаво контрастує з рожевими стінами молитовної будівлі. Усередині навіть далекий від релігії мандрівник знайде тишу, можливість перепочити й прохолоду, таку бажану в Африці.

Якщо ви прилітаєте до Додоми літаком, дорога від аеропорту до мечеті займе лише кілька хвилин. Аеропорт дуже зручно розташований неподалік від центру міста. Водночас саме це створює проблему, яку влада намагається розвʼязати: його розташування не дає змоги подовжити злітно-посадкову смугу, а отже, приймати великі літаки, необхідні для подальшого розвитку міста. І тут ми повертаємося до питання, чому чиновники, банкіри, іноземні консули й підприємці не поспішають переїжджати з Дар-ес-Салама до внутрішньоконтинентальної столиці.

Існує проєкт будівництва нового сучасного аеропорту для Додоми – вже з міжнародним статусом. Його планують розташувати трохи північніше, у Мсалато, з довшою злітно-посадковою смугою, краще оснащеною інфраструктурою та можливістю приймати значно більші пасажирські й вантажні літаки. Є надія, що проєкт невдовзі втілять, а він приверне до Додоми людей і фінанси та зробить столицю ще цікавішою для мандрівників.

Якщо спуститися від мечеті Каддафі дорогою Ньєрере, ви опинитеся в самому серці міста – на площі Ньєрере з памʼятником... ви вже здогадалися кому. Джуліус Ньєрере був першим президентом Танзанії й багато зробив для незалежності колишньої британської колонії. Він також відіграв ключову роль у розвитку республіки на початку її сучасної історії. Не забудьте зробити фото на тлі усміхненого Baba Wa Taifa, тобто Батька нації.

Біля площі Ньєрере можна знайти ще кілька мечетей. Вони розкидані й по всій Додомі, тож можна влаштувати собі невеликий пошук найгарніших із них. Обовʼязково зверніть увагу на Сунітську мечеть – красиву білу будівлю, яку здалеку легко впізнати за зеленими куполами. Якщо побачите її вдень, поверніться ввечері: в підсвічуванні це місце мусульманської молитви має особливо виразний вигляд.

Неподалік розташовані виразна будівля Англіканського собору та доволі стриманий лютеранський собор із червоної цегли. До речі, танзанійська гілка Англіканської співдружності заснувала власний приватний університет – St. John's University of Tanzania. Довкола нього сформувався цілий самобутній район: дуже зелений, схожий на оазу посеред висушеної сонцем африканської землі. Він розташований на півдні Додоми.

Найбільший університет Додоми й усієї Танзанії – University of Dodoma (UDOM), де здобувають освіту майбутні висококваліфіковані кадри країни. За розміром кампусу та кількістю студентів University of Dodoma перевершує University of Dar es Salaam. Разом з інфраструктурним розвитком столиці прогрес місцевої освіти є важливим чинником подальшого зростання Додоми. Однак спеціально їхати за місто лише заради кампусу ми б не радили.

Які ще памʼятки є в Додомі?

Опинившись у місті, прогуляйтеся вулицями й зазирніть на Центральний ринок (Soko Kuu) на Ndowu Road. Там продають свіжі фрукти, овочі та інші продукти, а також різні дрібниці, потрібні в побуті мешканцям столиці. Можливо, щось знайдеться і для вас.

Певний інтерес становить і будівля парламенту – Національна асамблея Танзанії, також відома як Bunge la Tanzania. Але є нюанс: парламент збирається в Додомі лише 4 рази на рік, а решту часу законодавці працюють у Дар-ес-Саламі. Тому потрапити до самої будівлі Bunge непросто. Утім, знайти й сфотографувати цю незвичну архітектурну споруду хоча б здалеку – гідний виклик для допитливого мандрівника.

Туристичні буклети Додоми також згадують так званий Геологічний музей. Одразу попередимо: не варто чекати від нього чогось особливо захопливого. Насправді це державна установа – геологічна служба, яка регулярно проводить дослідження у власних лабораторіях. Тут є виставкові зразки різних порід, мінералів і скамʼянілостей, але вони, ймовірно, зацікавлять передусім фахівців.

Якщо говорити відверто, місто не надто багате на туристичні памʼятки. Можливо, найцікавіше тут – просто гуляти вулицями Додоми, придивлятися до особливостей африканської архітектури, знаходити симпатичні будівлі та зелені простори. Ще донедавна все місто можна було побачити зі скелі Лева, що височіє над Додомою, але тепер цю територію закрила міська влада, тож не витрачайте час на її пошуки.

Перед тим як вирушити на околиці столиці та в інші віддалені райони центральної Танзанії, залишається ще поглянути на залізничний вокзал. Будівля вокзалу Додоми вважається однією з міських памʼяток, адже її звели на початку 20 століття. Ця світла споруда належить до колоніального періоду історії країни й нагадує про часи, коли цими землями керували німці.

Якою є історія Додоми?

Залізничний вокзал у Додомі збудували в 1910 році, коли до міста дійшла важлива залізнична лінія від порту Дар-ес-Салам до стратегічно важливого озера Танганьїка. На той час Дар-ес-Салам був головним містом колонії, а озеро Танганьїка на кордоні з тодішньою бельгійською колонією Конго мало велике стратегічне значення. Спершу на місці сучасної Додоми було село місцевого народу гого, який традиційно жив на територіях нинішньої центральної Танзанії. Німці заснували невелике колоніальне поселення на основі цього села в 1890 році. Саме залізниця дала поштовх розвитку міста, яке особливо помітно зростало вже за британського правління.

Ідею перенести столицю з прибережного Дар-ес-Салама, вразливого до ворожих атак із моря, до центру колонії вперше висловили в 1916 році. Тоді Додому розглядали як потенційну столицю. Пізніше ту саму ідею озвучив британський уряд, який успадкував німецьку колонію в Східній Африці за Версальським мирним договором, що завершив Першу світову війну. Однак цей план так і не втілили.

До обговорення перенесення столиці самі танзанійці знову повернулися в 1961 році, після здобуття незалежності від Великої Британії. Тепер головним аргументом була вже не безпека столиці на випадок ворожого нападу, а потреба розвивати величезні внутрішні райони країни, де відстані між поселеннями були великими, а міста зростали повільно.

Такі тривалі дискусії, що розтягуються на десятиліття, нагадують бразильський приклад перенесення столиці з Ріо-де-Жанейро до спеціально збудованої Бразиліа. Суттєва різниця між Бразилією та Танзанією полягала в тому, що південноамериканській країні зрештою вдалося реалізувати такий масштабний проєкт за короткий час. Подібність – у тому, що в обох випадках усе пішло не зовсім за планом.

Остаточне рішення ухвалив у 1973 році президент Джуліус Ньєрере, чия статуя стоїть на центральній площі сучасної Додоми. На той момент населення міста вже перевищило 40 000, але потенціалу для зростання залишалося багато. Натомість тодішня столиця Дар-ес-Салам була перенаселена й фактично досягла меж свого органічного розвитку, створюючи тиск на місцеві природні ресурси.

Додома стояла на перетині важливих доріг, що зʼєднували північну Арушу з південною Мбеєю, а східний Дар-ес-Салам – із великим містом Мванза на північному заході. Місто оточували красиві ландшафти, а клімат тут завжди був сприятливим: не надто спекотним (середні температури від 16,5 до 28,8 °C) і не надто вологим, з 1 помірним сезоном дощів приблизно від грудня до квітня. Натомість спека й вологість Дар-ес-Салама помітно знижували продуктивність праці. До того ж під час сезонів дощів, яких на узбережжі 2 на рік, повені періодично розмивали місто. До речі, цю проблему в Дар-ес-Саламі досі не розвʼязано.

Загалом багато чинників підштовхували до перенесення столиці Танзанії в Додому, і уряд організував підготовку 2 концептуальних планів міста. Перший представили в 1976 році: він показував Додому як ідилічне місто-сад. Другий, 1988 року, був реалістичнішим і помітно економнішим. Реалізація другого плану почалася в 1990-х і, як бачимо, мляво триває донині. У 1996 році парламент зобовʼязали збиратися в Додомі 4 рази на рік. Кажуть, чиновники й досі їздять до столиці неохоче, не надто піддаючись чарівності цього затишного міста, яке занадто нагадує провінційний адміністративний центр.

Околиці Додоми

За затвердженим планом місто мало бути дуже зеленим і наповненим різноманітними садово-городніми проєктами – своєрідною міською версією типового сільського поселення. Це добре відповідало популярній у 1960-х ідеї особливого африканського соціалізму (ujamaa), заснованого на колективному господарюванні. Згодом, коли стало зрозуміло, що «капіталізм» неминучий як природний шлях економічного розвитку країни, місто залишилося містом, але в його околицях таки зʼявилося багато плантацій. У регіоні вирощують бобові, передусім арахіс, каву, тютюн, зернові (кукурудзу, рис і пшеницю), сорго, сизаль, чай і навіть виноград. Тут також розвинене тваринництво з особливим акцентом на велику рогату худобу.

Регіон Додома займає понад 41 000 км² – це співставно з такими країнами, як Швейцарія та Нідерланди. У ньому помістилися б 2 Словенії або 4 Кіпри. Тож місця для фермерів і власників сільськогосподарських земель тут більш ніж достатньо.

Мабуть, найнеочікуваніше відкриття для мандрівників – те, що в Танзанії є виноградники, а отже, і власне виноробство. Найвідоміша виноробна країна Африки – Південна Африка, яка стабільно посідає 8 місце у світі за обсягами виробництва. Середземноморські країни Північної Африки також відомі своїми виноградниками. Проте якщо говорити про частину континенту на південь від Сахари, другим за величиною виноробним регіоном є Танзанія, і всі виноградники країни зосереджені саме біля Додоми.

Тут ідеальний клімат для вирощування винограду та виробництва сухих червоних і білих вин: регіон дуже сонячний, вологість низька, а ґрунти піщані. Клімат регіону Додома дає змогу збирати 2 врожаї на рік. Почавшись як місіонерський експеримент, виноробство в Додомі переросло в промислове виробництво за підтримки держави.

Сьогодні масштаби виноробства й селекція нових сортів винограду свідчать про значний інтерес до цієї галузі з боку і уряду Танзанії, і бізнесу. Уже сам факт, що в останні роки Танзанійський інститут сільськогосподарських досліджень сприяв імпорту та вирощуванню нових винних сортів винограду з Південної Африки, показує прагнення країни й регіону вийти на новий рівень у виноробстві. А результати останніх досліджень натякають на широкі можливості в цьому напрямі: виноград можна вирощувати не лише в Додомі, а й у сусідніх регіонах, зокрема в кліматично придатному регіоні Кіліманджаро.

До речі, унікальною особливістю регіону Додома можна вважати сорт винограду, що росте лише тут і більше ніде. Він називається Makutupora – за назвою місцевості, де його вирощують. Це червоний виноград із району за 20 кілометрів на північ від Додоми. Окрім місцевого Makutupora, у Додомі вирощують також Chenin Blanc, Cinsaut, Aglianico, Shiraz (Syrah) і Cabernet Sauvignon.

Оскільки в регіоні є кілька виноробень, за добре спланованого маршруту можна відвідати деякі з них або принаймні скуштувати місцеві вина. Хтозна, можливо, ви будете серед перших, хто оцінить танзанійське вино, яке за кілька років зможе завоювати прихильність енофілів і зʼявитися у винних картах ресторанів в інших частинах світу – як це нині відбувається, наприклад, із грузинськими винами.

Туризм у регіоні Додома

Додома має справді вигідне розташування в самому серці Танзанії. Звідси дороги ведуть у різні боки: до популярних природних заповідників у центральній частині країни, зеленого півдня або на північ Танзанії, де зосереджені найвідоміші туристичні напрями.

Національні парки й заповідники поблизу Додоми

Найближчий до Додоми національний парк – Руаха, другий за величиною парк Танзанії після Національного парку Ньєрере. У ширшому контексті Руаха є частиною екосистеми Рунгва-Кізіго-Мухесі, до якої входять відомий заповідник Рунгва (Rungwa Game Reserve), а також заповідники Кізіго й Мухесі та зона управління дикою природою MBOMIPA. Фактично частина парку Руаха розташована в одному з південних районів регіону Додома.

У Руасі мешкають малий і великий куду – красиві антилопи з великими спіральними рогами. Тут також трапляються інші види антилоп, зокрема газель Гранта. У парку численні популяції слонів, жирафів, левів, леопардів, гепардів, гієнових собак та інших тварин. У водах великої річки Руаха добре почуваються велетенські бегемоти. Крім того, у парку мешкає понад 500 видів птахів. Окрім вражаюче різноманітного тваринного світу, тут є цікаві археологічні місця й численні знахідки давнього наскельного мистецтва.

У найпівнічнішій частині регіону Додома розташована частина Національного парку Тарангіре, який часто називають «малим Серенгеті». Тарангіре відомий великою кількістю слонів, через що парк також називають «раєм слонів». Ці тварини напрочуд органічно виглядають поруч із величними баобабами в долині річки Тарангіре. Серед дерев прогулюються зебри й жирафи, туди-сюди снують бородавочники, а стада красивих імпал вільно мчать відкритими просторами. Леви, буйволи, гепарди й великі антилопи канни тут теж не рідкість, як і багато інших видів тварин.

У заповіднику Swagaswaga Game Reserve в регіоні Додома мешкають слони, бородавочники й дуже симпатичні дуїкери – невеликі антилопи, поширені в Африці на південь від Сахари. У цьому парку добре почуваються й багато інших видів антилоп. Ще один місцевий заповідник – Mkungunero Game Reserve, частина екосистеми Тарангіре-Маньяра. Тут можна побачити антилопу конгоні, жирафову газель (геренука), гієну, бородавочника, павіанів, зебру, слона, лева та інших тварин.

Якщо ви плануєте відвідати найпопулярніші природоохоронні території Танзанії – знаменитий Національний парк Серенгеті, вражаючий кратер Нгоронгоро, головну вершину Африки – Кіліманджаро та її околиці, а також інші природні памʼятки північної Танзанії, напишіть нашим менеджерам. Ми підготуємо для вашої подорожі до Африки продуману програму із сафарі та іншими активностями.

Наскельне мистецтво в Кондоа

Регіон Додома відомий історичними памʼятками, що залишилися від давніх племінних культур цих територій. До списку національних історичних місць Танзанії входять 2 локації, де археологи виявили наскельні малюнки. Вони розташовані в районах Кондоа та Бахі.

Наскельне мистецтво Кондоа входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Кондоа розташована приблизно за 150 кілометрів на північ від Додоми, у напрямку Бабаті. Малюнки можна знайти на так званому масайському уступі; орієнтиром слугує Kolo Rock Museum & Tourist Information Center у селі Коло. Давні зображення доволі численні й розкидані на великій території.

У цьому місці науковці виявили від 150 до 450 укриттів із наскельним мистецтвом, залишеним людьми племен сандаве та масаїв. Багато цікавого про культуру й традиції найвідомішого африканського народу – масаїв – можна прочитати в нашій статті з красивими фотографіями. Давні художники масаїв і сандаве зображали на скельних стінах сцени полювання, племінні ритуали та інші традиції своїх народів. Якщо хочете докладніше прочитати про наскельне мистецтво Африки й Кондоа зокрема, ось чудова детальна стаття на цю тему.

Колекція наскельного мистецтва Кондоа складається з окремих малюнків, розкиданих по стінах камʼяних укриттів, неглибоких печер і скель. Найчастіше тут трапляються зображення людей, які виконують певні ритуали або займаються щоденними справами. Іноді на скелях можна побачити й силуети тварин. Як правило, давні художники або прагнули показати життя свого племені, або допомогти комусь зі своїх, звертаючись до божественних сил. Наприклад, зцілити поранених, забезпечити успіх у полюванні чи викликати дощ – ритуальні зображення на скельних стінах мали прикликати допомогу духів, що охороняли племʼя.

На жаль, точного датування наскельних різьблень і малюнків ми не маємо. Але для інших артефактів, знайдених на памʼятках Кондоа, вдалося провести радіовуглецеве дослідження, яке показало вік понад 40 000 років. Цікаво й те, що не всі зображення належать до такої далекої давнини. Деякі з них зовсім недавні: за даними науковців, кілька малюнків у 1970-х роках нанесли представники місцевих племен.

Печерні малюнки також знайшли в Бахі, хоча про них відомо значно менше. Вважається, що їхні автори належали до давнішого народу вамія, чиї землі згодом заселили племена гого, традиційні мешканці регіону Додома. А художники гого, ймовірно, не розуміли значення первісних зображень і доповнювали їх на власний розсуд.

Наскельне мистецтво давньої Танзанії, як і ущелина Олдувай та інші обʼєкти культурної спадщини, ще потребує докладнішого вивчення. Є надія, що паломництво науковців до цього багатого на історичні памʼятки регіону триватиме, а нові відкриття приваблюватимуть дедалі більше мандрівників з усього світу.

Як бачите, Танзанія цікава не лише дивовижним і багатим тваринним світом із великими популяціями тварин, а й культурною історією в найширшому сенсі, а також сучасними містами на кшталт Додоми – зі своєрідним і по-своєму привабливим розвитком. 

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей