Пам'ятки наскельного мистецтва Кондоа (наскельні розписи Ірангі)

У далекому минулому давні митці малювали на скелях, звертаючись по допомогу до духів: просили зцілення для пораненого одноплемінника або вдалого полювання. Сьогодні, завдяки добре збереженим наскельним розписам у природних "галереях", ми можемо бачити сцени з життя людей, що жили сотні й навіть тисячі років тому.  Один із таких рідкісних зразків давнього мистецтва зберігся в самому серці Танзанії.

Наскельне мистецтво Африки

В Африці є чимало важливих пам'яток наскельного мистецтва. Водночас лише близько десятка з них мають справді виняткове культурне й археологічне значення. Більшість добре збережених і напрочуд виразних пам'яток розташовані в пустелі Сахара, а також на півдні та сході континенту – у місцях, де переважають скелясті гори або сухі піски, тобто клімат не надто вологий.

У Східній Африці, неподалік Великої рифтової долини, є 2 такі пам'ятки: Кондоа в Танзанії та Чонгоні в Малаві. Обидві входять до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Кондоа розташована в однойменному районі, біля села Коло, у центральній частині країни, де лежить танзанійська столиця Додома. Це приблизно посередині шляху від Аруші до Додоми трасою A104.

Коли дорога відходить убік і піднімається до скельних виступів, перед очима з'являються природні кам'яні "балкони" з навислими стінами. Саме на них збереглися знамениті давні малюнки. Типове для цього місця наскельне мистецтво – тонколінійні зображення червоною охрою: люди й різні тварини біжать, полюють або виконують інші дії. За найсміливішими оцінками, деяким із цих малюнків може бути понад 20 000 років.

Кофі Аннан, відомий уродженець Гани й 7-й Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй, називав африканське наскельне мистецтво однією з найдавніших пам'яток людської думки на Землі. Це доісторичне мистецтво зберігає історії, що проросли з найперших проявів людської уяви. Для мандрівників, які дістаються цих давніх пам'яток, відкривається рідкісна можливість зазирнути у первісний світ.

Що зображено на малюнках Кондоа?

Масайський уступ – одне з місць у Танзанії, де збереглися дивовижні зразки давнього наскельного мистецтва. Поруч із ним простяглася широка долина, якою колись кочували масайські племена воїнів-скотарів, переганяючи худобу родючими землями. Окрім масаїв, на цих щедрих землях жили й інші народи. Давні художники залишили на скельних стінах сцени зі свого простого повсякдення: полювання, ритуали викликання дощу, тварини, що мирно пасуться в савані, та багато іншого. Розглядати ці малюнки справді захопливо: уява мимоволі зупиняється на майже магічних образах, створених тисячоліття тому.  Силуети дивних істот, намальовані ніби невмілою дитячою рукою, майже одразу дозволяють упізнати знайомих тварин – жирафів, антилоп, рідше слонів і бегемотів. Але коли на ескізах з'являється більше людей, розібрати деталі й зрозуміти, що саме відбувається, уже значно складніше.

На малюнку вище зображено 3 людей, які тримають довгий предмет, схожий на палицю. Але що це насправді? На головах у них також видно великі об'єкти. Можливо, селяни несуть плетені кошики – так досі роблять у сільській місцевості, а іноді це можна побачити навіть у містах? Без спеціальних знань часом важко навіть припустити, чим зайняті зображені люди. Що вони тримають у руках? Що роблять? Чому в багатьох із них непропорційно великі голови? Це пишне волосся – чи художники вкладали в образи інший, надприродний зміст?

Хоча розшифрувати значення цих малюнків непросто, багато з них зрозумілі фахівцям і мають логічне тлумачення. Наприклад, 7 високих окремо розташованих фігур із довгими палицями в руках – це жінки з товкачами для розтирання зерна. Подібні дерев'яні ступи й товкачі виставлені в сусідньому музеї, де зберігається чимало різних незвичних реліквій. Інший дуже цікавий і відомий розпис під назвою «Викрадення» показує жінку в центрі: по обидва боки від неї чоловіки тягнуть її за руки, 2 ліворуч і 2 праворуч. Ті, що праворуч, у масках. Вважається, що це чоловіки з іншого племені, які прийшли викрасти дівчину. 2 чоловіки ліворуч намагаються не дати їм забрати її.

Водночас важливо пам'ятати: будь-яке пояснення образів, створених давніми художниками, залишається лише тлумаченням. Немає гарантії, що чоловік із палицею поруч зі слоном саме полює. Цілком можливо, він взаємодіє з твариною інакше – мирно. А широко відома сцена викрадення може виявитися танцем або певною ритуальною дією. Точне прочитання розписів варто залишити науковцям, добре обізнаним із життям і віруваннями народів, що колись мешкали в цих місцях. Достеменно відомо небагато: ми не можемо встановити ні точну дату створення наскельних малюнків, ні назви племен, з яких походили художники, ні ритуали, що вони зображали. Тож саме час запитати себе, що ми справді знаємо про малюнки Кондоа. Попри нестачу точних відомостей, їхня мінімалістична краса й тихе притягання досі промовляють до нас крізь тисячоліття.

Таємниці й теорії походження

Найімовірнішою сьогодні видається оцінка, за якою найдавнішим малюнкам від 5 до 7 тисяч років. Принаймні саме так їхній вік пояснює місцевий музей, посилаючись на загальноприйняту цифру 6 000 років. Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури – ЮНЕСКО – обережно формулює, що зображенням щонайменше 2 000 років. Водночас окремі дослідники вважають ці малюнки значно давнішими.

Точний вік малюнків визначити неможливо. Проте в Кондоа виявлено низку давніх стоянок людини. На них археологи знайшли різні предмети: намистини, кам'яні вироби, різноманітну кераміку. Радіовуглецевий аналіз дає датування в кілька десятків тисяч років. Хоча самі малюнки не обов'язково пов'язані зі знайденими предметами, очевидно одне: ці місцевості були заселені протягом незліченних тисячоліть.

Ще один цікавий факт про наскельне мистецтво Кондоа: нові малюнки з'являлися тут аж до зовсім недавнього часу. Зафіксовано, що представники народу сандаве наносили нові зображення на скелі у 1970-х роках. Вони робили це з ритуальною метою: перед полюванням зображали тварину, яку збиралися вбити, просили дощу чи зцілення або зверталися до духа клану, пов'язаного з певним пагорбом у цій місцевості. Науковці відзначають дивовижну життєздатність і тяглість образотворчих традицій регіону.

У будь-якому разі вражає, що багато зображень добре збереглися, хоча вони розташовані не в печерах, а на відносно відкритих ділянках. Головні атмосферні вороги наскельного мистецтва – сонце, вітер і дощ. Проте скелі добре захищені від вивітрювання завдяки вдалому розташуванню: усі кам'яні "балкони" обернені в бік, протилежний панівним вітрам регіону. Дерева прикривають скелі від дощу й сонячного світла. Вони також утримують ґрунтові води, не даючи їм стікати крутими кам'яними схилами. Ці скелі витримували сувору стихію тисячі років, і багато зображень дійшли до нас у напрочуд доброму стані.

Залишається лише 1, найактивніший супротивник – людина. Люди вирубують дерева, залишаючи наскельні розписи без захисту. Відомі випадки незаконного видобування гранітної крихти поблизу скель із малюнками й навіть розкопок під скелями через чутки про закопане золото німців. Небезпечний і вандалізм: давні розписи змінюють або стирають. Це роблять деякі туристи або навіть місцеві жителі, які досі проводять ритуали біля малюнків. Були випадки, коли на зображення лили пиво й тваринний жир у ритуалі викликання дощу. З іншого боку, сам факт, що ці образи й нині використовують у ритуалах, як і багато століть тому, свідчить про неймовірну тривкість місцевої традиційної культури.

Ким були художники?

Хто залишив ці зображення? Остаточної відповіді немає. Найпоширеніша думка полягає в тому, що художниками були предки сучасного народу сандаве, який мешкає в регіоні Додома. Із малюнків зрозуміло: їх створювали не лише ранні мисливці-збирачі, а й скотарі, що освоїли ці землі пізніше. Між їхніми культурними традиціями помітна виразна візуальна різниця. Старіші малюнки виконані червоною та жовтуватою охрою, новіші – переважно білою фарбою на основі каоліну, інколи також чорною. Для давніх червоних зображень характерні фігури людей і тварин. Білі малюнки здаються більш образними; у них часто помітні різні геометричні фігури.

Якщо говорити точніше про народи, які могли створювати це наскельне мистецтво, найімовірніше, серед них були батва, що майже зникли в Танзанії, а також предки сандаве й хадза, які традиційно жили в цьому регіоні. Ще донедавна їх упевнено зараховували до ізольованої койсанської групи, проте нові генетичні дослідження поставили цю теорію під сумнів. Водночас подібність мов сандаве й хадза до койсанських мов вказує на спорідненість цих мешканців центральної Танзанії з койсанами Південної Африки.

Було б цікаво простежити зв'язки й знайти подібності або відмінності в техніках і ритуалах між наскельним мистецтвом Кондоа в центральній Танзанії та малюнками, знайденими в Зімбабве, Намібії, Ботсвані, Есватіні й Південній Африці, де койсанські народи жили ізольовано. Та одна з проблем полягає в тому, що навіть у Танзанії досліджено не всі скельні навіси з малюнками. А багато вже відкритих пам'яток досі не описані належним чином. Ми навіть не маємо точного уявлення, скільки окремих ділянок із розписами існує. За різними оцінками, їх від 150 до 450, можливо, більше. Лише кілька з них доступні для відвідувачів. Загальна кількість знайдених малюнків становить близько 1 500.

Кофі Аннан вважав, що, можливо, найбільша загроза для наскельного мистецтва – це байдужість. Коли бракує уваги з боку посадовців і коштів на вивчення та охорону пам'яток культурної спадщини, вони залишаються вразливими. Робота з дослідження малюнків, розпочата в 1950-х роках палеонтологинею Мері Лікі, має тривати. Наскельне мистецтво Танзанії чекає на своїх дослідників. Уже згадані місця, як-от Kolo 1 з облаштованим доступом, чекають і на мандрівників, чий інтерес допомагає популяризації та фінансуванню таких пам'яток. Ці давні місця дають рідкісну можливість під час вашого сафарі в Африці ніби перенестися в минуле й побачити одні з найдавніших свідчень людського мистецтва та культури.

Як побачити наскельне мистецтво Кондоа?

Візит до Коло, де розташовані 3 найпопулярніші ділянки наскельного мистецтва й невеликий музей, можна спланувати окремо або поєднати з відвіданням таких національних парків, як Тарангіре та озеро Маньяра. Національний парк Аруша також розташований відносно недалеко.

До Кондоа можна дістатися автомобілем з Аруші за 3,5 години. Сама екскурсія триває близько 1,5 години. До малюнків потрібно піднятися сходами, але висота невелика.

Якщо ви хотіли б відвідати відомі пам'ятки наскельного мистецтва в Танзанії, напишіть нашому менеджеру – Altezza Travel із задоволенням додасть цю екскурсію до вашої програми сафарі.

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей