Яка гора у світі найскладніша й найнебезпечніша для сходження? 12 «гір-убивць» змагаються за це звання

Високі, на перший погляд неприступні скелясті гори зі сніговими вершинами викликають у мандрівників захват, а в професійних альпіністів – суміш азарту й страху. Вони знають, що попереду: тижні, а іноді й місяці підйому схилом на межі людських можливостей і з високим ризиком для життя. І все це заради кількох омріяних хвилин в одній із найвищих і майже недосяжних точок планети.

Спойлер: перше місце в цьому списку посідає не Еверест. Він найвищий, але далеко не найскладніший і не найнебезпечніший. Якщо дивитися на співвідношення смертей до успішних сходжень, шанси піднятися на вершину Евересту значно вищі, ніж на деякі інші гори з нашого списку.

Що робить гору найскладнішою й найнебезпечнішою для сходження?

Цей показник залежить від багатьох чинників. Найнебезпечніша гора не завжди є найвищою, найвіддаленішою чи найкрутішою. Іноді все навпаки: легка логістика, популярність серед мандрівників, уявна безпечність і простота маршруту призводять до вищої смертності. Водночас сходження на деякі потужні вершини зі списку «7 вершин», зокрема сходження на Кіліманджаро (5 895 м), має майже нульову смертність і близький до 100% показник успішних сходжень.

Природна географія та погодні умови

Гори біля узбережжя в поєднанні з екстремальними широтами відомі непередбачуваною погодою. Дощ, грози й штормовий вітер здатні будь-якої миті перетворити технічно просте сходження на небезпечну експедицію.

Важливу роль відіграє і вибір маршруту. На північній стіні Айгера, наприклад, майже немає сонця, тоді як сумнозвісна Рупальська стіна Нанга-Парбат дає альпіністам перевагу тепла й можливість висушити одяг та спорядження.

Абсолютна висота і крутизна схилу

Деякі гори мають ділянки, що вимагають складного технічного лазіння на великій висоті. Велика скельна стіна на нижчій висоті може бути цілком прохідною, але на 8 000 м вона перетворюється на майже нездоланне завдання.

Крутизна схилу також має вирішальне значення. Стрімкий маршрут або гора, незалежно від висоти, істотно збільшує тривалість підйому, фізичне навантаження й ризик. Яскравий приклад – «найдовша миля на Землі», останні 300 м перед вершиною Евересту.

Інфраструктура

Гори з чітким і передбачуваним маршрутом суттєво відрізняються за складністю від тих, де потрібні розвинені навички технічного альпінізму. Наприклад, сходження на Baintha Brakk і Cerro Torre [спойлер] вимагає впевненого змішаного лазіння, зокрема льодолазіння, проходження великих стін і лазіння зі штучними точками опори.

Які гори у світі найскладніші й найнебезпечніші для сходження? Наш топ-12

12. Mount Washington

Може здатися дивним, що гора заввишки 1 916 м потрапила до списку найскладніших і найнебезпечніших у світі. Але підстави для цього є. Ця вершина, схожа на перший погляд радше на великий пагорб, забрала більше життів, ніж багато значно вищих і грізніших гір.

Mount Washington розташована в штаті Нью-Гемпшир, США. Відома ураганними вітрами, раптовими змінами погоди й літнім крижаним градом, вона забрала понад 150 життів від 1849 року, коли почали вести облік. Часто причиною смертей стає легковажність туристів, не готових до різкої зміни умов. Nicholas Howe, автор книжки «Not Without Peril: 150 Years of Misadventure on the Presidential Range of New Hampshire», зазначає, що люди часто «не розуміють різниці між погодою в Бостоні та в горах».

Температура на вершині може опускатися майже до -50°C. Ще цікавіше те, що з 1934 до 1996 року тут утримувався світовий рекорд швидкості вітру – 372 км/год. За даними Mount Washington Avalanche Center, щороку проводять близько 25 рятувальних операцій. І це попри те, що туристи можуть дістатися вершини канатною дорогою.

11. Cerro Torre

Порівняно невелика аргентинська гора Cerro Torre – це вежа вкритих льодом скель, що здіймається в небо на 3 128 м. Завдяки своїй загрозливій архітектурі вона по праву вважається однією з найскладніших на Землі.

Альпіністам, які намагаються піднятися на Cerro Torre, доводиться проходити вертикальні й навислі ділянки, швидко перемикаючись між звичайним скелелазінням і льодолазінням у короткому погодному вікні. Через прибережний клімат Південної Патагонії сильні вітри й раптові шторми можуть тривати кілька днів.

Смертність на горі задокументована лише в кількох окремих випадках. Надійної статистики щодо Cerro Torre немає. Натомість особливу увагу привертає загадка першого сходження на вершину.

У 1959 році італійський альпініст Cesare Maestri заявив, що успішно піднявся на гору. Однак його напарник Toni Egger, за словами Maestri, загинув під час спуску, впавши разом із камерою, на якій були докази успішної експедиції. Багато хто не повірив цій історії, а подальші невдалі спроби піднятися на Cerro Torre, що завершувалися новими жертвами, лише посилювали сумніви. Згодом тіло Egger знайшли, але камери при ньому не було.

У 2015 році професійний альпініст і гірський гід Rolando Garibotti вивчив фотографію, зроблену Maestri під час тієї експедиції. Італієць стверджував, що на фото Toni Egger «піднімається нижніми плитами Cerro Torre». Garibotti з'ясував, що знімок насправді зробили на протилежному боці масиву. Навіть якщо вони лише намагалися знайти там легший шлях до вершини, фото суперечить попереднім розповідям Maestri. Попри це, дискусії тривають і досі.

10. Baintha Brakk

Тепер погляд переноситься до Пакистану, на гору Baintha Brakk заввишки 7 285 м. Її місце серед найскладніших і найнебезпечніших визначають не кількість смертей, не лише розповіді досвідчених альпіністів і навіть не моторошне прізвисько «Людожер». Ця вершина має славу через надзвичайно складні маршрути й те, що її підкорювали лише 3 рази.

Перше успішне сходження відбулося 1971 року. На зворотному шляху один із першопрохідців, Doug Scott, зламав обидві ноги, а його напарник Chris Bonington – 2 ребра й захворів на пневмонію. Попри це, під час сильного шторму вони змогли дістатися базового табору й повернулися додому живими.

Повторити їхній успіх альпіністам вдалося лише у 2001 році. Третє й наразі останнє сходження відбулося 2012 року. Понад 20 інших експедицій були невдалими. Хоча «Ogre» не має репутації місця, де гине багато людей, навіть найкращі альпіністи світу дивляться на цю гору з великою повагою.

Це грізна гранітна вежа зі стрімкими схилами, складними підйомами й непередбачуваними штормами на великій висоті. Навіть оптимальний маршрут тут перетворюється на справжню боротьбу за виживання.

9. Маттергорн

Далі – швейцарсько-італійський кордон і підніжжя найвідомішої альпійської вершини заввишки 4 478 м. Маттергорн – показовий приклад того, як гора, не найскладніша технічно, стає однією з найнебезпечніших через легкий доступ до великої висоти й велику кількість недосвідчених альпіністів.

Перше сходження на цю гору відбулося ще 1865 року. Відтоді тут зареєстровано близько 600 смертей серед альпіністів, які намагалися повторити той тріумф. Попри це, щороку тисячі туристів виходять на маршрути Маттергорна й своєю необачністю провокують нові нещасні випадки.

За даними Zermatt, адміністрації однойменного швейцарського туристичного курорту, на горі в середньому гине 6 людей на рік. За іншими оцінками, ця цифра сягає 12. Улітку тут проводять близько 40 рятувальних операцій. Окрім людського чинника, небезпеку гори пояснюють швидкі зміни погоди, шторми, високий ризик лавин і каменепади.

8. Еверест

З огляду на всесвітню славу можна було б припустити, що Еверест, також відомий як Джомолунгма, Сагарматха й «Дах світу», має очолювати список надзвичайно складних і найнебезпечніших гір. Але це не зовсім так.

Гімалайський гігант на кордоні Непалу й Китаю має статус найвищої гори над рівнем моря – 8 848 м. Водночас, якщо враховувати співвідношення успішних сходжень і смертельних випадків, поточний рівень смертності становить від 1% до 3,29%. Останню цифру в травні 2023 року навела аналітична агенція Statista. Проте так було не завжди.

Як пише у своєму блозі американський альпініст Alan Arnette, який 4 рази піднімався на вершину Евересту, з 1922 до 1999 року смертність становила 14,5%. До найнижчих показників вона опустилася лише в період з 2000 до 2023 року. За даними Himalayan Database, станом на січень 2024 року вершини Евересту досягли 6 664 людини, а 327 загинули на його схилах.

Приблизно 59% смертей на горі спричинені лавинами, льодопадами, зимовими штормами й падіннями з висоти. Решта 41% мають менш очевидні причини. Тут діють висотна хвороба, обмороження, дихальна недостатність, зупинка серця та інші наслідки перебування в надзвичайно суворих умовах. Точні причини й обставини загибелі багатьох альпіністів залишаються невідомими – єдиним свідком був Еверест.

Останнім часом помітно зросла кількість нещасних випадків через збільшення числа альпіністів. Досвідчені гіди визнають, що через комерціалізацію Еверест втратив частину свого особливого характеру. Те, що колись було досягненням для обраних, стало доступною опцією для багатьох: туристичні компанії продають послуги навіть відносно недосвідченим альпіністам. Можна найняти не лише гідів, а й портерів, які несуть рюкзаки, готують їжу та стежать за станом здоров'я туристів. І все ж переважна більшість не доходить до вершини.

Попри популярність, Еверест залишається однією з найскладніших гір світу для сходження й має чимало небезпек. Якщо ви вирішите вирушити в таку експедицію, варто бути готовими до такого:

• Експедиція триває близько 2 місяців. До 2 тижнів займає підйом до базового табору на висоті 5 364 м, ще місяць – акліматизація;
• Під час сходження альпіністи зазвичай втрачають близько 10–15 кг;
• Кожен учасник групи має бути у винятково добрій кардіо- й фізичній формі. Маршрут до вершини проходить довгими, крутими сніговими та льодовими схилами й вимагає надзвичайної витривалості;
• На великій висоті температура повітря за сильного вітру може опускатися нижче -60°C, а вміст кисню становить близько 30% від норми;
• Найскладніша ділянка – останні 300 м, фінальний ривок до вершини, відомий як «найдовша миля на Землі». Щоб пройти її, альпіністам потрібно подолати круту гладку скельну стіну;
• Вартість експедиції становить від $40 000 до $90 000.

7. Дхаулагірі

Цей гігант заввишки 8 167 м розташований у Непалі, на західному схилі сумнозвісної Аннапурни, і є 7-ю найвищою вершиною світу. Дхаулагірі точно входить до списку цілей будь-якого професійного альпініста, але для більшості залишається недосяжною мрією.

Перше успішне сходження на вершину Дхаулагірі відбулося 1960 року. Відтоді понад 480 людей повторили цей успіх тим самим маршрутом. Однак південною стіною на гору досі ніхто не піднявся. Навіть легендарний альпініст Reinhold Messner, який першим піднявся на Еверест соло й без кисневого балона, зазнав тут невдачі.

Дані щодо смертності на горі неоднозначні. Одні джерела стверджують, що тут загинуло близько 70 людей, інші називають 85 станом на грудень 2021 року, а деякі – навіть 140. За даними Himalayan Database, співвідношення смертей до успішних сходжень становило 21,9% у 2021 році й 13,5% у 2023 році.

Експерти особливо відзначають круті схили та різкий набір висоти до екстремальних рівнів як ключові особливості маршруту. До цього додаються високий ризик лавин і непередбачувана погода.

6. Канченджанґа

Ми продовжуємо шлях Гімалаями, на кордоні Індії та Непалу. Вершина Канченджанґи розташована на висоті 8 568 м, що робить її 3-ю найвищою горою світу. Смертність тут коливається від 15% до 22%, а загинуло понад 50 людей. Але ця гора потрапила до нашого списку не лише через двозначний показник.

Якщо подивитися на кількість смертельних випадків на найнебезпечніших схилах світу, помітно, що з часом вона зменшується завдяки кращому знанню екстремальних ділянок, вищому професіоналізму альпіністів і сучасному спорядженню. Канченджанґа – виняток.

З погляду технічного альпінізму, за словами експертів, гора не належить до найскладніших. Небезпечним шлях до вершини, на якій побували менш ніж 300 разів, роблять висота й кліматичні умови. Надзвичайно мінлива погода, постійні лавини й каменепади, ризик кисневого голодування на верхніх ділянках або падіння на схилі крутизною 45–50 градусів під час спуску – найпоширеніші причини смерті, що роблять Канченджанґу однією з найнебезпечніших гір планети.

5. Монблан

Найвища гора Європи має вражаючу й навіть шокуючу історію сходжень і нещасних випадків. Вона почалася 1786 року, коли Jacques Balmat і Michel Paccard уперше піднялися на вершину Монблану – 4 808 м. Ця подія стала початком сучасного альпінізму.

Сьогодні гора на кордоні Італії та Франції є однією з найвідвідуваніших у світі: щороку на неї піднімається близько 20 000 людей. Однак популярність і уявна простота сходження роблять Монблан одним із найнебезпечніших: у пік сезону до вершини щодня намагаються дістатися до 300 альпіністів, а рятувальні служби проводять у середньому 12 операцій за вихідні. Переповнені маршрути й необачність призводять приблизно до 100 смертей на Монблані щороку. 

Окрім величезної кількості досвідчених і непідготовлених альпіністів, однією з причин багатьох смертей є каменепади й лавини. На маршруті доводиться перетинати масивні льодові плити з тріщинами й проваллями, що стають небезпечними під час потепління, коли сходить сніг. Ще одне смертельно небезпечне місце на горі – «кулуар Гуте», відомий також як «Коридор смерті». Ця обов'язкова ділянка стандартного маршруту підйому має високий ризик каменепадів. Щороку тут гине близько 4 альпіністів.

4. Айгер

Далі – Швейцарія, де Айгер заввишки 3 967 м височіє над невеликим селом Kleine Scheidegg у Бернських Альпах. Альпіністи знають його передусім за північною стіною – німецькою Nordwand, яку через похмуру історію прозвали Mordwand, тобто «Стіна-вбивця».

Північна стіна – це величезний розтрісканий урвистий схил заввишки 1 800 м, який альпіністи проходять у холоді, за швидкої зміни погоди й високого ризику падіння каміння та льоду.

Перше сходження на Айгер безпечнішим західним схилом здійснили 1858 року Christian Almer, Peter Bohren і Charles Barrington. Ще 80 років знадобилося, щоб альпіністи пройшли північну стіну. Загалом щонайменше 64 альпіністи загинули, намагаючись дістатися вершини.

Попри зростання кількості успішних експедицій останніми роками – загалом їх близько 700, – гора залишається серед найнебезпечніших. Британський альпініст Kenton Cool, який піднімався на найвищі вершини світу, описав Nordwand так:

«Ця гора – одне з найбільших альпійських сходжень у Європі. Вона має дуже відомий маршрут північною стіною, але також сумнозвісно небезпечна. Це була одна з останніх великих ділянок Альп, яку вдалося пройти, – перше сходження відбулося 1938 року. Я піднімався нею кілька разів: за добрих умов вона чудова, але має власну погодну систему й може стати дуже небезпечною дуже швидко».

3. Нанга-Парбат

Знову повертаємося до Пакистану – країни, де розташована 9-та найвища гора світу. Але не її 8 126 м роблять Нанга-Парбат однією з найнебезпечніших. Маршрут до вершини проходить вузьким гребенем, а на південному боці здіймається Рупальська стіна – найбільша скельно-льодова стіна Землі, майже 5 000 м заввишки, здатна довести навіть найдосвідченіших альпіністів до межі фізичних можливостей. Саме тому Нанга-Парбат [«Гола гора»] отримала назви на кшталт «Людожер» і «Гора-вбивця».

Перше успішне сходження безпечнішим маршрутом здійснив Hermann Buhl із німецько-австрійської експедиції у 1954 році. До того Нанга-Парбат забрала життя щонайменше 31 альпініста.

Рупальську стіну, крутизна якої змінюється від 40 до 90 градусів, пройшли лише 1970 року. Відтоді цей успіх повторили одиниці. Успішні сходження на вершину досі залишаються рідкістю. До 1990 року смертність на горі сягала 77%, нині вона коливається між 20,7% і 22%, а кількість загиблих перевищує 60.

Ще один чинник складності гори – погода. Нанга-Парбат розташована в західних Гімалаях і оточена нижчими горами. Через це вона відкрита для шквальних вітрів і надзвичайно мінливих погодних умов.

2. K2

2-га найвища гора світу й найпівнічніший «восьмитисячник» планети лежить на кордоні Пакистану та Китаю, здіймаючись на 8 611 м. Відома як Karakoram 2, K2, Чогорі та «Дика гора», вона не має абсолютно надійної статистики сходжень, але посідає 2-ге місце за смертністю після Аннапурни, що робить її 2-ю найсмертоноснішою горою світу. 

Альпіністи описують K2 як велетенську піраміду льоду, снігу й скелі. Найпростіший маршрут до вершини передбачає перетин льодовиків і підйом крутими скелями за екстремальних температур, сильного вітру, снігопадів і нестачі кисню. Деякі компанії організовують комбіновані сходження на K2 і сусідній Broad Peak – ще один грізний восьмитисячник.

Одна з найнебезпечніших ділянок гори – «Bottleneck». Тут альпіністи проходять під навислим льодовим утворенням із нестабільними брилами, що часто обвалюються разом із людьми. Водночас це найшвидший шлях до вершини, який дозволяє скоротити час перебування в «зоні смерті» – на висотах від 8 000 м, екстремальних для людського організму.

Чи K2 смертоносніша за Еверест?

Так, безумовно. Більшість аналітиків ставить K2 на 2-ге місце за смертністю серед «восьмитисячників» із показником майже 23–25%.

Яка гора найскладніша для сходження у світі?

Хоча альпіністи сперечаються щодо цього, K2 часто називають найскладнішою горою для сходження у світі й однією з найнебезпечніших.

Уже згаданий Alan Arnette пише, що під час спроб піднятися на Karakoram 2 загинуло понад 90 людей. Власне сходження на K2 він описує як надзвичайно виснажливе. За його словами, фізичне навантаження настільки важке, що альпіністи відчувають сильний голод і водночас виснажуються до стану, коли не можуть ні їсти, ні спати.

Він також анонсував вихід у 2024 році книжки «Climbing for a Cause: K2 with a Purpose». Із фільмів радимо документальну стрічку «K2 - The Most Dangerous Mountain in the World». У ній відомі альпіністи Eddie Bauer, Adrian Ballinger і Carla Perez разом із фотографом Esteban Mena намагаються піднятися на вершину без додаткового кисню. Кілька фактів із фільму:

• У космосі побувало більше людей, ніж на вершині K2;
• На кожних 4 людей, які піднялися на вершину й вижили, припадала 1 загибла людина. 

Найтемнішою сторінкою в історії гори став серпень 2008 року. На схилі загинули 11 альпіністів із кількох груп, ще 3 були травмовані. Повні обставини серії смертельних нещасних випадків і лавини досі невідомі.

1. Аннапурна

Тепер повертаємося до Непалу, щоб познайомитися ще з однією «горою-вбивцею», яка очолює наш список.

Отже, яка гора найнебезпечніша для сходження у світі?

Найнебезпечніша гора для сходження у світі – Аннапурна, відома жахливо високою смертністю серед альпіністів.

Аннапурна – 10-та найвища гора світу (8 091 м) – має, мабуть, найтемнішу історію сходжень, найвищу статистику смертності й безліч застережень для недосвідчених альпіністів не намагатися дістатися вершини. Почнімо з початку.

• Станом на 2012 рік на вершину піднявся 191 альпініст, а загинуло щонайменше 61 людина: 52 під час підйому й 9 під час спуску.
• У 2014 році снігова буря накрила Аннапурну та її околиці, спричинила лавини й забрала життя 43 людей. Скільки людей перебувало тоді на схилі, невідомо, але пізніші джерела згадують щонайменше 72 смерті на горі.
• Станом на травень 2023 року рівень смертності становив 27,2%. За цим показником гора посідає 1-ше місце серед «восьмитисячників».

Еверест, який на 800 м вищий, підкорили понад 6 000 людей, тоді як на вершину Аннапурни за всю задокументовану історію піднялися лише кілька сотень. Її маршрути під силу тільки найкращим альпіністам світу. Тому компанії, що організовують приватні експедиції, у розділах своїх сайтів про Аннапурну радять шукачам гострих відчуттів обмежитися відвідуванням чайних будиночків у районі Khopra Ridge.

Чому Аннапурна така небезпечна?

Що робить Аннапурну такою небезпечною? Майже все. Круті скельні ділянки, майже непрохідний рельєф, непередбачувана погода, високий ризик штормів, лавини й низькі температури на висоті. Має значення і віддаленість гори від населених пунктів. У разі надзвичайної ситуації швидко дістатися безпечного місця або отримати термінову допомогу неможливо. Це точно не та гора, яку можна недооцінювати.

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей