Смерті на Кіліманджаро. Скільки людей гине на найвищій горі Африки?

У цій статті розглянемо кількість смертельних випадків під час експедицій на Кіліманджаро та основні причини трагедій. Наскільки небезпечне сходження на Кіліманджаро порівняно з іншими Сімома вершинами? Чи існує офіційна статистика смертності, і чи стає гора з часом безпечнішою або небезпечнішою?

Кіліманджаро піднімається на 5 895 метрів над рівнем моря. Гора розташована в Східній Африці, у Танзанії, в межах охоронюваної зони національного парку. Адміністрація парку контролює всі експедиції та підтримує інфраструктуру на горі. Водночас вона не публікує детальних звітів про сходження й не розкриває даних щодо смертності. Тому офіційної статистики смертей на Кіліманджаро немає.

Ми працюємо як туроператор на Кіліманджаро вже понад 10 років. За цей час зібрали власну статистику щодо мандрівників, які піднімалися на гору з нами, – загалом це понад 20 000 людей, адже Altezza Travel є найбільшим туроператором на КіліманджароAltezza Travel організовує 15% усіх експедицій на Кіліманджаро – показник, якого не має жоден інший туроператор серед понад 100 компаній. У 2024 році ми вийшли на рівень 4 500–5 000 мандрівників на рік, які обирають сходження на Кіліманджаро з нами, що підтвердило наше лідерство у сфері.. Крім того, ми маємо частину непублічної інформації, яку доповнимо відкритими даними. Усе це допоможе відповісти на запитання про смертельні випадки під час сходжень на Кіліманджаро.

Скільки людей гине на Кіліманджаро?

Спершу наведемо відомі факти й цифри про смертельні випадки на Кіліманджаро, а також коротко підсумуємо висновки, до яких ми дійшли в цій статті.

За останні 6 років у середньому 75 109 людейЦя цифра включає місцевих туристів, які активно підтримували туристичну галузь Танзанії в роки COVID-19 – 2020 та 2021. Через це в статистиці виникла невелика аномалія. Якщо не враховувати ці 2 роки, середня річна кількість учасників сходжень на Кіліманджаро за 4 роки становить 58 575. Зверніть увагу: ми рахуємо лише комерційних учасників сходжень і не включаємо гірський персонал, який супроводжує експедиції. щороку вирушали на сходження на Кіліманджаро. Рівень смертності серед туристів становить 0,02%. У середньому на Кіліманджаро щороку гине 10 людей. В окремі роки ця цифра може бути дещо вищою, якщо враховувати тих, кого не евакуювали з гори, і тих, хто не звертався по медичну допомогу в Танзанії. Основні причини смертей на Кіліманджаро – висотний набряк легень і висотний набряк мозку, тобто тяжкі форми висотної хвороби. На набряк легень у середньому припадає 76% летальних випадків. Цей стан розвивається через надто швидкий набір висоти й частіше трапляється, коли люди обирають короткі програми сходження на Кіліманджаро тривалістю менше ніж 6 днів.

У наступних розділах ви знайдете докладніші дані: актуальну статистику та висновки лікарів, які вивчали випадки звернення по медичну допомогу на Кіліманджаро й випадки смерті. Ми пояснимо, як саме розвиваються ускладнення, що можуть призвести до смерті. І, що найважливіше для тих, хто планує сходження на Кіліманджаро, дамо рекомендації, як не опинитися в трагічній статистиці. Наприклад, за 10 років роботи під час експедицій Altezza Travel не загинув жоден клієнт.

Почнімо з історій про найрідкісніші смертельні випадки на Кіліманджаро.

Відомі випадки смерті на Кіліманджаро

Існує чимало повідомлень про учасників сходжень, які загинули на Кіліманджаро під час експедицій. Серед найпоширеніших причин – висотна хвороба, гостра гірська хвороба, серцеві напади, ускладнення хронічних захворювань, зокрема діабету, а також супутні стани, здатні відіграти фатальну роль, наприклад переохолодження й зневоднення.

Ми не будемо перелічувати типові випадки. Тут ітиметься про рідкісні причини смерті на Кіліманджаро – починаючи з 2 майже невідомих авіакатастроф.

Маловідомі авіакатастрофи 1935 і 1978 років

20 квітня 1935 року на схилах Кіліманджаро розбився приватний літак Farman 359. Він виконував міжнародний рейс із Мадагаскару до Франції. Трагедія сталася на відрізку між Моші в Танзанії та Джубою в Південному Судані. На борту були 2 пілоти: власник літака, який ним керував, і другий пілот. Невдовзі після зльоту з Моші літак потрапив у низхідний потік під час грози й врізався в гору. Другий пілот дістав легкі травми, а власник літака Моріс Фіна загинув.

15 серпня 1978 року сталася ще одна катастрофа, щодо якої немає офіційних записів. Відомо, що трагедія сталася з пасажирами Piper PA-32-300 Cherokee Six під час чартерного рейсу. Легкий одномоторний літак зіткнувся з деревом на північно-східному схилі Кіліманджаро й розбився. Імовірно, у баку було недостатньо пального. Також повідомляли про погані погодні умови. Усі 7 людей на борту загинули: пілот, 4 італійські туристи, 1 німець і 1 кенієць.

Найбільша авіаційна катастрофа в Танзанії

Найбільший внесок у статистику смертності на Кіліманджаро зробила не експедиція, а авіакатастрофа.

18 травня 1955 року пасажирський літак East African Airways Douglas DC-3 врізався в Кіліманджаро. Він летів між Дар-ес-Саламом і Найробі, столицею Кенії. На борту перебували 16 пасажирів і 4 члени екіпажу, зокрема капітан Джек Квірк. Це був його 11-й рейс за цим маршрутом. Його супроводжував другий пілот, перший офіцер Майкл Кернкросс, який літав цим маршрутом 26 разів.

День був хмарним, тому пілоти вели політ на висоті 3 200 метрів частково візуально, частково за приладами. Літак прямував напряму з Дар-ес-Салама до Найробі, а на його шляху стояла небезпечна гора Кіліманджаро заввишки 5 895 метрів. Для цього перельоту існували 2 маршрути: прямий і альтернативний, на той час відносно новий. Оскільки пілоти не були знайомі з другим, вони обрали прямий шлях і планували обійти гору, коли це стане необхідно. Після розслідування катастрофи відповідальним визнали капітана, який обрав траєкторію, небезпечно близьку до Кіліманджаро.

Коли літак не прибув до Найробі в очікуваний час, а екіпаж не вийшов на звʼязок, оголосили надзвичайну ситуацію й розпочали пошукову операцію.

Через 4 дні уламки знайшли на південно-східному схилі Мавензі – другого з 3 вулканів Кіліманджаро. Розслідування встановило, що 18 травня о 12:25 літак на висоті приблизно 4 630 метрів відхилився від курсу, врізався в схил і одразу вибухнув. Уламки та тіла загиблих зсунулися вниз на кілька сотень метрів. Усі 20 людей на борту загинули.

Ця авіакатастрофа досі залишається найбільшою за кількістю жертв у Танзанії. Останки загиблих так і не були поховані. Через кілька років Kilimanjaro Mountain Club організував пошуки тіл, але знайшли лише окремі кістки. Цю ділянку альпіністи не відвідують; вона маловідома, а нижче лежить дощовий ліс.

Зникнення 24-річного американця на Кіліманджаро:

Майкл Салліван був соло-мандрівником, який вирішив швидко піднятися на найвищу гору Африки. Він перебував у тривалій подорожі: почав у Європі, відвідав країни Близького Сходу й дістався Кіліманджаро з північної Африки вздовж Нілу. Його довга мандрівка, що розпочалася 1971 року, була насичена пригодами: численні цікаві зустрічі, свідчення громадянських війн в Афганістані та Південному Судані, тропічні хвороби й спонтанне рішення піднятися на «дах Африки».

У квітні 1972 року йшли сильні дощі – це був довгий сезон дощів, який у північній Танзанії традиційно триває із середини березня до початку червня. Попри застереження щодо небезпечного задуму, Салліван вирішив іти в гори за поганої погоди й без належного спорядження. На початку квітня він вирушив у ризиковану експедицію абсолютно непідготовленим. Схоже, стартував він поблизу нинішнього маршруту Umbwe. На той час національного парку ще не існувало, а експедиції на Кіліманджаро ніхто не контролював.

Коли Салліван не повернувся за кілька днів, організували пошукову експедицію, але жодних слідів не знайшли. Подальші спроби пошуку, зокрема із залученням літаків, також не дали результату. Лише у вересні того ж року інші альпіністи помітили його тіло. Воно було в сидячому положенні, ніби він просто присів відпочити. Точна причина смерті залишається невідомою.

Поховання Майкла Саллівана відбулося через рік. Кенійські альпіністи, які побажали залишитися анонімними, виконали прохання батька Саллівана: той намагався знайти тіло сина, але не зміг піднятися достатньо високо. Історію останньої подорожі Саллівана можна прочитати в книжці листів «Love, Mike».

Зникнення літака Piper PA-31 Navajo

1 листопада 1997 року легкий двомоторний літак Piper PA-31 Navajo вилетів з аеропорту Найробі з вантажем і прямував на Занзібар. Літаком керував 1 пілот, пасажирів на борту не було. До Занзібару він так і не прибув.

Офіційні пошуки проводили вздовж імовірного маршруту в Кенії та Танзанії протягом усього наступного місяця, але безрезультатно. Літак зник.

Майже через 6 років, у серпні 2003-го, уламки PA-31-350 виявили на Кібо, третьому з 3 вулканів Кіліманджаро, на висоті 4 694 метри. Це значно вище за максимально дозволену для пілота висоту 3 500 метрів. Повідомлень про останки пілота чи вантаж не було.

Смертельний каменепад у Western Breach

6 січня 2006 року трагічна подія забрала життя 3 учасників сходження. Вони спали в наметах у Arrow Glacier Camp, названому на честь льодовика, який колись існував у цьому місці. Зникнення льодовика послабило скельну стіну Western Breach, що зробило каменепади можливими. Тієї ночі зі стіни зірвалися кілька великих брил і влучили в табір. Кілька людей дістали травми, 3 альпіністи загинули.

Після цього інциденту маршрут через Western Breach закрили на кілька років. Згодом експедиції знову дозволили, але з обмеженнями та підписанням відмови від претензій до організації рейнджерів національного парку. Кожен, хто вирішує підніматися через Western Breach, бере всі ризики на себе.

Western Breach – це частково обвалена стіна вулканічного кратера Кібо в центрі Кіліманджаро. Провал утворився внаслідок вулканічного виверження й потоку лави.

Катастрофа літака Cessna U206F

У листопаді 2008 року 4 туристи вирушили невеликим літаком у оглядовий політ над Кіліманджаро. План полягав у тому, щоб пролетіти вздовж гірських хребтів, а потім над Національним парком Амбоселі в Кенії. На борту були італійський стоматолог із дружиною та ще одна пара. Літаком керував досвідчений авіатор.

Під час польоту біля Кіліманджаро літак потрапив у сильний повітряний потік, що йшов від гори. Спершу його різко підкинуло вгору, а потім він швидко почав знижуватися. Хмарність у той момент була щільною, тож пілот не бачив землі, намагаючись стабілізувати літак. Саме тоді альпіністи на Кібо побачили, як із хмар виринає невеликий літак і стрімко прямує до сідловини між Кібо та Мавензі. Лише тоді пілот побачив землю, але було вже запізно. Літак врізався в гору й розламався.

Усі 4 пасажири загинули миттєво від удару. Пілот дістав тяжкі травми, але вижив завдяки швидко організованій рятувальній експедиції. Катастрофа сталася на висоті 4 370 метрів.

Блискавка влучила в досвідченого альпініста

У січні 2013 року група під керівництвом відомого альпініста Ієна МакКівера піднімалася на Кіліманджаро. МакКівер був досвідченим альпіністом і мав кілька рекордів – як британських, так і світових. Він утримував рекорд найшвидшого сходження на Сім вершин, завершивши його за 155 днівНинішній рекорд найшвидшого сходження на Сім вершин належить Steven Plain. У 2018 році він піднявся на найвищі гори всіх континентів за 117 днів..

На Кіліманджаро він допоміг встановити щонайменше 2 рекорди: сходження найбільшої групи зі 145 людей і вихід на вершину наймолодшого європейця – його 10-річного похресника. МакКівер піднімався на Кіліманджаро в середньому 10 разів на рік і зберігав 100% успішність сходжень у своїх групах. Його групи часто здійснювали благодійні сходження в межах Kilimanjaro Achievers Organization.

На початку 2013 року він вів групу з 20 людей до вершини Кіліманджаро. На 3-й день експедиції, поблизу Lava Tower, у нього влучила блискавка, і він загинув миттєво.

Смерть від падіння брили

У вересні 2015 року американський мотиваційний спікер Скотт Дінсмор піднімався на Кіліманджаро у складі експедиції. Дінсмор був відомий тим, що надихав людей іти за своїми мріями та працювати заради них. У 2015 році він вирушив у навколосвітню подорож, і Танзанія стала 20-ю країною, яку він відвідав, і, на жаль, останньою.

На 6-й день експедиції, на висоті 5 790 метрів, Дінсмор піднімався до найвищої точки «даху Африки». У цей момент згори зірвалася велика брила й убила 33-річного альпініста. Цей фатальний каменепад додається до переліку рідкісних, але реальних небезпек на Кіліманджаро.

Скільки людей гине на Кіліманджаро щороку?

За непрямими повідомленнями, на Кіліманджаро щороку гине в середньому від 3 до 10 учасників сходжень. Деякі сайти, повʼязані з Кіліманджаро, називають цифру 6–7 альпіністів, але не наводять повної статистики. Журналістські розслідування, зокрема німецького Der Spiegel і британського The Times у 2006 та 2008 роках відповідно, згадували 10 туристів на рік. Також відомо, що навіть ця неофіційна статистика не включає всі смерті, повʼязані з експедиціями на Кіліманджаро. Наприклад, якщо людині стало зле на горі, її евакуювали, а згодом вона померла в лікарні чи в іншому місці, такий випадок до статистики не потрапляє.

Крім того, повідомляється, що смертність серед портерів і гідів, які супроводжують кожну експедицію та відповідають за перенесення спорядження, удвічі вища, ніж серед туристів, – приблизно 20 випадків на рік. Ця цифра може бути більшою, адже портери часто хворіють під час експедицій і лікуються вдома, де подальший результат не відстежується. За таких обставин складно встановити точну причину смерті.

У цій статистиці насторожують 3 чинники: її неофіційний характер, давність даних і нечіткі медичні обставини смерті. Першої проблеми уникнути неможливо: якщо адміністрація національного парку й веде внутрішній облік летальних випадків, звітів вона не публікує. Схоже, керівництво не хоче відлякувати мандрівників похмурою статистикою. Ми, однак, вважаємо, що прозорість і розуміння причин смертності, навпаки, дають більше впевненості. Тож спробуємо проаналізувати всі доступні дані.

До медичного аналізу причин смерті ми повернемося пізніше. Він допоможе зрозуміти, від чого саме гинуть люди, а отже – хто перебуває в групі ризику. А зараз розберімося з можливою застарілістю даних. У нас є внутрішня інформація – актуальна статистика щодо туристів на Кіліманджаро за останні 6 років. Знаючи, що мало що змінилосяМи не бачимо суттєвих змін у загальній картині роботи туроператорів на Кіліманджаро. Водночас у межах окремих компаній відбулося багато покращень. Один із найкращих прикладів – Altezza Travel, де контроль безпеки постійно посилюється. Ми впроваджуємо нові протоколи безпеки, повторно сертифікуємо рятувальних гідів, суворо контролюємо актуальність аптечок, організовуємо навчання з гірської допомоги, стежимо за якістю спорядження портерів тощо. На жаль, посилення заходів безпеки в окремих компаніях нівелюється менш відповідальним підходом багатьох інших туроператорів. у підході до організації експедицій за 20 років, ми екстраполюємо показники смертності на останні цифри й отримаємо актуальний рівень смертності на Кіліманджаро.

Скільки людей вирушає в експедиції на Кіліманджаро? І скільки гине на горі?

У 2008 році, на який посилалися журналісти Der Spiegel і The Times, на Кіліманджаро вирушили 45 000 туристів. Якщо взяти максимальну кількість смертей, рівень смертності серед туристів становитиме 0,02%У наших розрахунках ми використовуємо точніше значення – 0,02222%.

Окремі розрахунки потрібні для портерів і гідів, які працюють на горі. У середньому на 1 учасника сходження припадає 3–4 члени команди підтримки. Отже, максимальна кількість портерів на горі за 1 рік становить 180 000 людей. За 20 смертей відсоток ризику дорівнюватиме 0,01%Точніше – 0,01111%.

Тепер подивімося на нові цифри, що показують кількість учасників сходженьНа Кіліманджаро за роками було зареєстровано таку кількість учасників сходжень: 2018 – 53 923; 2019 – 68 930; 2020 – 102 518; 2021 – 113 833; 2022 – 49 921; 2023 – 61 527. з 2018 до 2023 року. Цей період включає 2 роки COVID, коли потік іноземних туристів суттєво зменшився, а внутрішній туризм у Танзанії активно заохочували. Якщо не враховувати ці роки, середня річна кількість учасників сходжень на Кіліманджаро становить 58 575Цю цифру можна зменшити приблизно на 5–10%, щоб врахувати тих, хто вирушає на одноденні трекінги, тобто не планує підніматися на вершину й тому має майже нульові ризики. Ми все ж використовуємо загальну цифру в розрахунках, оскільки немає детальної статистики щодо успішних виходів на вершину та досягнення конкретних висот.. За ризику смерті 0,02% приблизно 13 туристів можуть гинути щороку.

Скільки туристів піднімається на Кіліманджаро щороку?

Ми взяли максимальну кількість смертей, тому в окремі роки реальні цифри можуть бути нижчими. Якщо взяти мінімальну кількість смертей на рік – 3 людини, – рівень смертності суттєво знизиться до 0,00667%. Це означає, що за останні 6 років у середньому могло гинути 4 туристи на рік. Отже, фактична цифра коливається від 4 до 13, імовірно – близько 10 учасників сходжень.

Який рівень смертності на Кіліманджаро?

Чи Кіліманджаро складніший за Еверест?

Еверест не є найскладнішою горою для сходження на Землі, але як найвища він залишається найвідомішим. Його висота – 8 848 метрів над рівнем моря. Існують різні підходи до вимірювання висоти, про що докладніше йдеться в нашій статті «Чи справді Еверест – найвища гора світу?»

Порівняно з багатьма іншими горами Еверест має нижчий рівень смертностіМи використали найновіші відомі й найточніші дані, оновлені в травні 2023 року. З розвитком гірського туризму рівень смертності на найвідоміших горах поступово знижується, тому дані відповідно оновлюють. Водночас на горах із малою кількістю учасників сходжень ситуація може погіршитися, якщо стаються катастрофи з великою кількістю жертв.: Аннапурна I (27,2%), K2 (22,8%), Нанга-Парбат (20,75%), Дхаулагірі I (13,5%) і ще 5 популярних серед альпіністів вершин. Рівень смертності на Евересті становить 3,29%Цю цифру можна вважати історичним рівнем смертності на Евересті, що відображає ситуацію за весь період сходжень. Останніми роками смертність на Евересті знижується завдяки кращій організації експедицій. Якщо враховувати лише кілька останніх років, рівень смертності на Евересті становить 1–2%.. Читайте наш спеціальний матеріал про те, чому люди гинуть на Евересті, і про найвідоміші трагедії.

Яка гора небезпечніша: Кіліманджаро чи Еверест?

Кіліманджаро і зона смерті

Зоною смерті називають висоти понад 8 000 метрів над рівнем моря. Вище цієї межі вміст кисню в повітрі падає настільки, що людина не може довго виживати в таких умовах. Ті, хто затримується на цій висоті без додаткового кисню, швидко втрачають нормальне функціонування організму й помирають.

У світі є 14 гір заввишки понад 8 000 метрів. Найбільше вабить серед них Еверест. Не всі альпіністи здатні вижити в суворих умовах зони смерті, особливо коли додаються такі чинники, як лавини. Саме тому схили цих гір усіяні тілами безстрашних людей, які кинули виклик долі. На Дхаулагірі I та Аннапурні I лежить приблизно по 60 тіл, на Нанга-Парбат – близько 70, на Манаслу й K2 – приблизно по 80, а на Евересті – близько 200. З багатьох причин спустити їх або поховати на таких висотах фізично неможливо.

Чи є тіла загиблих на Кіліманджаро?

На Кіліманджаро також є тіла, але їх значно менше. Більшість – це пасажири літака Douglas DC-3, який у травні 1955 року врізався в круті скелі Кіліманджаро. Крім того, були повідомлення про зниклих соло-мандрівників. Нині тіла тих, хто помирає під час експедицій, легко евакуюють.

Максимальна висота Кіліманджаро – 5 895 метрів над рівнем моря, це висота піку Ухуру. Як бачите, «дах Африки» значно нижчий за екстремальні висоти найнебезпечніших гір світу. Тож зони смерті на Кіліманджаро не існує. Відповідно, проблем, подібних до тих, з якими стикаються альпіністи на Евересті та інших восьмитисячниках, на Кіліманджаро немає.

Чи є зона смерті на Кіліманджаро?

З огляду на різницю між максимальними висотами Кіліманджаро й Евересту порівнювати їхню небезпечність не зовсім коректно. Натомість доцільніше порівняти висоту головної вершини Кіліманджаро з базовими таборами на Евересті. На Евересті є 2 базові табори: південний у Непалі та північний у Китаї. У цих таборах альпіністи проходять акліматизацію перед початком сходження на вершину.

Порівняння висот Кіліманджаро й базових таборів Евересту

Висоти понад 5 500 метрів вважаються екстремальними, тому між базовими таборами Евересту й вершиною Кіліманджаро є відчутна фізична різниця. Однак на Евересті така висота є початком сходження, тоді як на Кіліманджаро – фіналом. Більшість людей перебувають на вершині лише кілька годин, за винятком експедицій із ночівлею в кратері на висоті 5 730 метрів.

Які основні причини смерті на Кіліманджаро? У чому небезпека Кіліманджаро?

У 2021 році група лікарів опублікувала дослідження, проведене в головному медичному центрі біля підніжжя Кіліманджаро – KCMCKCMC (Kilimanjaro Christian Medical Centre) – один із найбільших медичних центрів Танзанії. Комплекс включає лікувальні, дослідницькі та освітні підрозділи. Саме до лікарні KCMC доправляють учасників сходжень, евакуйованих з Кіліманджаро. Altezza Travel має в цій лікарні окрему палату, постійно зарезервовану для наших клієнтів.. Спостереження тривали 2 роки. Науковці відстежували клінічну картину захворювань і смертей серед людей, які потрапили до лікарні після експедицій на Кіліманджаро.

Загалом за 2 роки до KCMC госпіталізували 62 учасників сходжень. У 56 із них діагностували висотну хворобу, яка проявляється в 4 формах:

• гостра гірська хвороба (AMS)
• висотний набряк легень (HAPE)
• висотний набряк мозку (HACE)
• поєднання обох набряків.

Про симптоми та розвиток висотного набряку легень і мозку ми докладно розповідаємо в статті про підготовку до висотних сходжень. Якщо коротко, це тяжкі форми гострої гірської хвороби, які можуть швидко призвести до смерті, якщо людину не евакуювати з великої висоти.

За 2 роки спостережень лікарі зафіксували 21 смерть. Це добре узгоджується з нашими розрахунками щорічної смертності на Кіліманджаро. Ми оцінили, що щороку гине близько 10 туристів, про смерть яких стає відомо. Більшість портерів і гідів, які рідше звертаються по медичну допомогу, залишаються в «сірій зоні» статистики.

Більшість смертей сталася під час експедицій: 17 людей загинули на горі. Решта померли вже після госпіталізації. Найчастішою причиною смерті був висотний набряк легень. Причини смерті на Кіліманджаро розподілилися так:

• висотний набряк легень (HAPE) – 76% (16 випадків)
• поєднання висотного набряку легень і мозку – 14% (3 випадки)
• серцево-легеневе захворювання – 5% (1 випадок)
• черепно-мозкова травма – 5% (1 випадок)

Яка головна причина смерті на Кіліманджаро?

Середня висота, на якій зʼявлялися симптоми висотного набряку легень (HAPE), становила 4 600 метрів. Розвиток поєднаного набряку легень і мозку зазвичай проявлявся на середній висоті 5 000 метрів.

Хто саме гине на Кіліманджаро?

Із 21 загиблого 19 були туристами-учасниками сходжень, а 2 – портерами. За статтю це були 20 чоловіків і 1 жінка, віком від 18 до 81 року.

17 із 21 людини померли під час експедиції, безпосередньо на горі. Це сталося на висотах від 3 800 до 5 895 метрів над рівнем моря. 2 людини померли в готелях протягом доби після спуску з Кіліманджаро, ще 2 – у лікарні KCMC. Водночас більшість тих, хто звернувся по медичну допомогу до лікарні, успішно завершили лікування й були виписані з покращенням стану. За 2 роки таких було 41 людина, або 66% усіх учасників дослідження. Важливо памʼятати: при погіршенні самопочуття негайна евакуація та госпіталізація мають вирішальне значення.

Чому на великій висоті виникають набряки органів? Що відбувається з організмом під час сходження на Кіліманджаро?

Основна причина висотного набряку легень – швидкий підйом на висоти понад 2 500–3 000 метрів. Організм не має достатньо часу, щоб пристосуватися до висоти. Що відбувається з тілом людини? Починаючи з цих висот, у повітрі міститься менше кисню. Легені починають економити його: кровоносні судини звужуються, а весь доступний кисень організм спрямовує до найважливіших ділянок. Через це зростає тиск у легеневих артеріях. Під дією високого тиску й значного навантаження капіляри починають пропускати рідину, вона накопичується в легенях і дедалі сильніше ускладнює дихання.

Що призводить до набряку легень на Кіліманджаро?

Цього відносно легко уникнути. Достатньо дотримуватися простих правил, які Altezza Travel пояснює учасникам сходжень:

• Підйом має бути повільним, із помірним навантаженням під час руху.
• Акліматизація організму повинна відбуватися поступово.
• Рекомендовані акліматизаційні виходи на більшу висоту вдень із ночівлею нижче.
• Під час експедиції слід уникати зайвих фізичних навантажень, алкоголю та снодійних препаратів.

Чому в статистиці так багато чоловіків? Серед можливих причин – більша маса тіла, що потребує більше кисню, а також те, що чоловіки частіше нехтують медичними порадами під час сходження. Багато хто вважає, що відносно невелика висота Кіліманджаро й технічна простота маршруту дозволяють заощадити дні. У цьому й полягає «диявольська пастка» «даху Африки». Крім того, деякі люди, відчувши нездужання на великій висоті, вирішують за будь-яку ціну дійти до вершини й ігнорують рекомендацію спускатися. За таких обставин продовження підйому та збільшення навантаження – прямий шлях до смерті на Кіліманджаро.

Медичні розрахунки показують, що найбезпечніший підхід до висотного сходження передбачає підйом на 300–600 метрів на день і достатній відпочинок для кращої акліматизації. Усі ці медичні рекомендації враховані в 7–8-денних програмах експедицій Altezza Travel.

Як не загинути на Кіліманджаро

Пояснимо, як уникнути серйозних ускладнень під час експедиції на Кіліманджаро, які можуть призвести до смерті. Оскільки підніматися на гору самостійно неможливо, головне завдання – знайти відповідального туроператора. На Кіліманджаро майже немає компаній, у яких не було жодного летального випадку. Навіть найкращі оператори, що давно працюють на горі й дотримуються високих стандартів безпеки, фіксували смерті туристів.

У нашій практиці був лише 1 смертельний інцидент за участі туриста на горі – під час благодійного фестивалю Wings of Kilimanjaro 2019 року, присвяченого параглайдингу. Після завершення сходження канадський спортсмен Джастін Кілло, досвідчений пілот параплана, припустився фатальної помилки під час польоту. За польоти відповідала інша група організаторів, і Altezza Travel не була залучена до цієї частини події.

Вибір надійного туроператора

На прикладі Altezza Travel пояснимо, на що звертати увагу під час вибору туроператора для майбутньої експедиції.

Відповідальні компанії є членами KPAP (Kilimanjaro Porters Assistance Project) – організації, що захищає права гідів і портерів. Про KPAP і участь Altezza Travel можна прочитати в нашій статті, де ми пояснюємо, чим займається ця організація.

Гіди та спорядження

Добре знання маршрутів Кіліманджаро, досвідчені гіди, якісне сучасне спорядження та справедлива оплата праці всіх членів гірських команд – усе це свідчить про серйозне ставлення компанії до безпеки експедицій.

Гіди Altezza Travel працюють із нами 5–10 років, а їхній досвід може бути ще більшим. Вони добре знають гору й можуть розповісти про її історію та природу. Усі наші гіди пройшли курс Wilderness First Responder, тобто вміють проводити евакуацію в умовах дикої місцевості.

Медичні огляди, аптечки та кисень

Обираючи компанію, особливу увагу варто звернути на медичну підготовку експедицій. Знання рятувальників, своєчасна допомога й доступні ресурси – це те, від чого на Кіліманджаро може залежати життя. Економити на цьому не можна.

В Altezza Travel ми пишаємося тим, що за весь час роботи під час наших експедицій не було надзвичайних ситуацій. Усі наші гіди впевнено застосовують свої знання на практиці й суворо дотримуються протоколів безпеки.

Двічі на день кожен учасник групи проходить медичний огляд. Кожна експедиція має повністю укомплектовані аптечки 2 типів: кемпінгові й тактичні. Не буває ситуацій, коли в гіда під рукою немає необхідних засобів допомоги та базових ліків. Читайте про те, як Altezza Travel використовує аптечки в горах.

Кожна наша гірська команда має кисневі системи, які можуть знадобитися учасникам сходження для підтримки акліматизації та лікування симптомів висотної хвороби. У цьому питанні ми завжди діємо на випередження, щоб не допустити різкого погіршення стану мандрівників. Крім того, ми готові швидко евакуювати тих, кому потрібна госпіталізація. Для цього співпрацюємо з вертолітною компанією, яка допомагає з евакуаціями.

Крім того, наші гіди уважно стежать за станом кожного учасника сходження, щоб запобігти погіршенню здоровʼя. Вони точно знають, що й коли робити, щоб стабілізувати ситуацію. Гіди вчасно нагадують учасникам основні правила сходження:

• Дотримуйтеся помірного й комфортного темпу
• Пийте достатньо води
• Беріть участь в акліматизаційних виходах
• Харчуйтеся повноцінно
• Тримайте тіло й одяг у теплі та сухості
• Не пропускайте медичні огляди

Тим, хто хоче обрати надійного туроператора для сходження на Кіліманджаро, варто прочитати статтю «Чому обирають Altezza Travel». У ній ми пояснюємо, що зробили за 10 років роботи, щоб досягти високих стандартів безпеки.

Ми не називатимемо компанії, чиї клієнти загинули, адже це неетично. Летальні випадки серед учасників сходжень траплялися майже в усіх провідних операторів. Але ми закликаємо серйозно ставитися до небезпек, які Кіліманджаро становить для непідготовлених людей.

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей