Top 7 richest countries in the world in 2026

Країнами, які у 2026 році вважаються найбагатшими за сукупністю показників, є Сполучені Штати, Люксембург, Швейцарія, Норвегія, Данія, Ісландія та Австралія. Сильні соціальні системи, стабільні економіки й високі середні доходи дають багатьом людям змогу підтримувати комфортний рівень життя, накопичувати значні заощадження та виходити на пенсію з добрим фінансовим запасом. У цій статті Altezza Travel розглядає, як ці країни досягли такого добробуту та як їхні економіки впливають на африканські країни, що розвиваються.

Як ми складали список

Під час підготовки цієї статті ми проаналізували дані з 6 незалежних рейтингів, кожен з яких вимірює багатство по-своєму. Одні зосереджуються на розмірі економіки країни, інші оцінюють добробут домогосподарств через зарплати, заощадження та пенсії. Третя група виходить за межі економічної статистики й досліджує, як економіка та особисті доходи впливають на повсякденне життя – зокрема на доступ до медицини, освіти та загальну задоволеність життям. У підсумку ми обрали 7 країн. Важливо розуміти: це не рейтинг від найбагатшої до найбіднішої країни чи навпаки. Кожна з них має власні сильні сторони.

• Валовий внутрішній продукт (ВВП) Цей показник вимірює вартість товарів і послуг, вироблених країною протягом року, у доларах США. Він відображає загальний розмір економіки. Водночас сам по собі ВВП мало говорить про те, як насправді живуть пересічні громадяни; він насамперед допомагає зрозуміти глобальний економічний вплив країни.

• ВВП на душу населення Це загальний річний економічний випуск, поділений на кількість населення. Показник відображає обсяг виробництва економіки в розрахунку на одну людину й найчастіше використовується для оцінки «багатства» країни. Однак важливо пам'ятати, що це не те саме, що реальні доходи людей. Країна може виробляти дуже багато, тоді як більшість громадян заробляє порівняно небагато.

• ВВП на душу населення з урахуванням паритету купівельної спроможності (ПКС) Тут застосовується схожа формула, але з поправкою на різницю цін між країнами. Наприклад, в Індії умовні $1 000 дадуть змогу купити значно більше, ніж у Канаді. ПКС враховує це й показує, скільки товарів і послуг люди реально можуть собі дозволити.

• Медіанний добробут дорослого населення Це один із найчесніших показників, оскільки він відображає реальні активи середнього дорослого мешканця: майно та заощадження мінус борги. На відміну від середніх значень, медіана не враховує вплив мільярдерів, тому точніше показує фінансове становище пересічних громадян. Якщо медіана низька, це зазвичай означає, що багатство зосереджене в руках політичних еліт і топменеджерів.

• Індекс людського розвитку Цей індекс, укладений Організацією Об'єднаних Націй, охоплює 3 показники: дохід на одну людину, очікувану тривалість життя та рівень освіти. Логіка проста: країна може створювати величезні багатства, але якщо люди живуть не довше ніж 65 років і не мають гідної освіти, загальна якість життя залишається низькою.

• Світовий звіт про щастя Цей щорічний звіт готує Wellbeing Research Centre Оксфордського університету спільно з американською дослідницькою компанією Gallup. Громадян у понад 140 країнах просять оцінити власний добробут і задоволеність життям за 10-бальною шкалою.

Які країни світу найбагатші?

1. Сполучені Штати

• Населення: 346 млн 
• Столиця: Вашингтон, округ Колумбія 

Уже кілька десятиліть Сполучені Штати залишаються беззаперечним лідером за обсягом ВВП. У 2026 році він сягнув $31,8 трлн – приблизно чверті всієї світової економіки ($123,5 трлн). У США зосереджені найбільші у світі фондові біржі, провідні технологічні компанії та інвестиційний капітал, з якого запускаються нові бізнеси. Середній накопичений добробут дорослого американця становить $620 600. Вище в рейтингу лише Швейцарія, про яку йтиметься далі.

Американська модель побудована на ідеї, що фінансового успіху можна досягти завдяки особистим зусиллям, і для багатьох це справді так. Безробіття залишається низьким (4,3% станом на січень 2026 року, 11-те місце у світі), а середні зарплати належать до найвищих у світі – понад $80 000 на рік. Крім того, «американська мрія» й надалі приваблює таланти з усього світу. За даними National Foundation for American Policy, майже 2 третини (64%) компаній-«єдинорогів» вартістю понад $1 млрд заснували іммігранти або їхні діти.

Водночас вражаючі цифри приховують гостру нерівність. Хоча середній добробут американця сягає $620 000, медіанний показник у 5 разів нижчий – близько $124 000. За медіанним добробутом країна посідає лише 15-те місце у світі. Причина в тому, що надбагата меншість, зокрема 935 мільярдерів, суттєво спотворює загальну картину. До того ж вартість освіти й медицини створює серйозне фінансове навантаження для пересічних громадян. Майже 43 млн американців нині виплачують студентські кредити, а загальний борг перевищує $1,8 трлн. Це майже дорівнює ВВП Австралії ($1,9 трлн) або приблизно у 2,5 раза більше за ВВП Швеції ($711,5 млрд).

Медичні витрати – ще одна проблема. Опитування Gallup, проведене торік, показало, що 12% дорослих у США (близько 31 млн людей) були змушені позичити загалом $74 млрд протягом попередніх 12 місяців, щоб оплатити лікування для себе або членів родини. Сукупний медичний борг оцінюють у $220 млрд.

В Індексі щастя Сполучені Штати посідають 23-тє місце серед 147 країн. Вони поступаються Чехії, Австрії, Словенії, Косову, Ізраїлю та багатьом іншим державам, які рідко потрапляють до списків найбагатших країн світу.

2. Люксембург

• Населення: 712 300
• Столиця: Люксембург

Люксембург легко не помітити на карті світу. Його територія становить лише 2 586 км², тобто країна менша за Род-Айленд, найменший штат США. Та економічна картина виглядає зовсім інакше. Номінальний ВВП Люксембургу становить лише $107,7 млрд – приблизно у 295 разів менше, ніж у Сполучених Штатів. Проте в розрахунку на одну людину ситуація повністю змінюється: Люксембург посідає 2-ге місце у світі, а ВВП на душу населення сягає $154 120, майже вдвічі більше, ніж у США. 

Фінансовий сектор є основою економіки. Тут зареєстровано більше інвестиційних фондів, ніж у будь-якій іншій європейській країні, а обсяг активів під управлінням перевищує €5 трлн. Люксембург також очолює світ за медіанним добробутом дорослого населення – $395 340. 

У 2020 році Люксембург скасував оплату проїзду в громадському транспорті як для мешканців, так і для туристів. Мальта запровадила схожу систему 2 роки потому, однак лише для резидентів. Більшість країн досі не можуть дозволити собі таку політику. Державна освіта безкоштовна, а більшість медичних витрат покривається через систему страхування. Водночас Люксембург активно підтримує країни, що розвиваються. Йдеться про €420,8 млн для партнерських держав, зокрема Буркіна-Фасо, Кабо-Верде, Малі, Нікарагуа, Нігеру й Сенегалу, а також €9 млн на програми захисту видів під загрозою зникнення, включно з гірськими горилами в Демократичній Республіці Конго, Уганді та Руанді. 

3. Швейцарія

• Населення: 9,2 млн 
• Столиця: Берн

Мешканці Швейцарії посідають 1-ше місце у світі за середнім накопиченим добробутом – $687 166 на дорослу людину. Приблизно кожен 7-й житель є доларовим мільйонером, і це найвища концентрація у світі. Економіка значною мірою тримається на 3 секторах: банківській справі, що приваблює капітал заможних людей з усього світу; фармацевтиці з компаніями Novartis і Roche, чиї штаб-квартири розташовані тут; а також годинниковій індустрії, де працюють такі бренди, як Rolex, Patek Philippe, Omega та багато інших.

Один із найнесподіваніших фактів про заможну Швейцарію полягає в тому, що лише 42% мешканців володіють власним житлом. Це найнижчий рівень власності на житло в Європі. Причин кілька: надзвичайно високі ціни на нерухомість, великі початкові внески за іпотекою (близько 20%) і особлива податкова система.

Власники нерухомості мають сплачувати податок із теоретичного доходу, який могли б отримувати, якби здавали житло в оренду, навіть якщо фактично живуть у ньому самі й нічого не заробляють. Натомість відсотки за іпотекою можна віднімати з оподатковуваного доходу. Поки іпотека залишається великою, такі відрахування можуть частково або повністю перекривати податок, даючи власникам змогу інвестувати додаткові кошти в інші активи. Саме тому багато швейцарців не поспішають достроково погашати іпотеку. Однак для пенсіонерів система стає невигідною: пенсії значно нижчі за зарплати, іпотека часто вже виплачена, податкові відрахування зникають, а податок із цього умовного орендного доходу доводиться сплачувати й надалі. 

4. Норвегія

• Населення: 5,8 млн 
• Столиця: Осло

Норвегія стала однією з найбагатших країн світу завдяки нафті, однак її повсякденний добробут не залежить від нафтових доходів повністю. У 1990 році уряд створив Державний пенсійний фонд, щоб інвестувати нафтові прибутки за кордоном. Сьогодні це один із найбільших суверенних фондів світу вартістю майже $2 трлн. Це дорівнює понад $340 000 на кожного громадянина. Йдеться не про особисті заощадження, а про національний резервний фонд. Логіка проста: природні ресурси з часом вичерпаються, а ціни на сировину нестабільні, але бюджет країни й добробут громадян не мають повністю залежати від них.

Середня зарплата в Норвегії становить близько $5 500 на місяць. На перший погляд це може не здаватися особливо високою сумою з огляду на вартість життя в країні. З іншого боку, мешканцям не потрібно платити за вищу освіту чи значні медичні витрати. Університети безкоштовні для громадян, а річні витрати на медицину з власної кишені обмежені приблизно $320; решту покриває держава. Лише 1% норвежців працює понаднормово – один із найнижчих показників серед розвинених країн. У Німеччині та Канаді цей показник становить 4%, а в США сягає 10%. Рівень власності на житло також високий: 76,5% норвежців мають нерухомість. Середні іпотечні ставки становлять близько 5%.

Окремої уваги заслуговує автомобільний ринок країни. У 2025 році 95,9% усіх нових автомобілів, проданих у Норвегії, були електромобілями. Крім того, близько 88% електроенергії країни виробляють гідроелектростанції, ще 11% надходить із вітрових електростанцій. Викопне паливо переважно експортується або використовується для промислових потреб.

5. Данія

• Населення: 5,9 млн
• Столиця: Копенгаген

Данія – одна з небагатьох країн, де студентський борг майже не існує. Уся освіта, включно з університетською, безкоштовна. Крім того, кожен повнолітній громадянин має право на студентську стипендію, яка у 2026 році становить приблизно €1 000 на місяць до сплати податків. Якщо цього недостатньо, студенти можуть узяти державні кредити на оренду житла та інші витрати на проживання.

Медицина працює дуже схожим чином: громадяни здебільшого платять лише за ліки та стоматологічні послуги. Пенсійна система Данії вважається однією з найсильніших у світі. Загальний обсяг пенсійних заощаджень становить $845,5 млрд – удвічі більше за ВВП країни. Приблизно 2 третини обов'язкових пенсійних внесків сплачують роботодавці, а решту третину – працівники. Ці кошти інвестуються по всьому світу, завдяки чому загальний пенсійний резерв продовжує зростати.

Медіанний добробут пересічного мешканця Данії становить $216 098, що дає країні 5-те місце у світі після Люксембургу, Австралії, Бельгії та Гонконгу. Водночас данські домогосподарства мають високий рівень боргу: середня родина винна приблизно у 1,5–2 рази більше за свій річний дохід. Однак це не означає, що люди живуть біля межі бідності. Навпаки, через надзвичайно високу вартість житла, особливо в Копенгагені та навколишніх районах, більша частина цього боргу припадає на іпотеку. Податкова система також дозволяє віднімати іпотечні відсотки, тому з фінансового погляду часто вигідніше зберігати житловий кредит, ніж погашати його достроково.

Усе це відображається на загальному добробуті мешканців: Данія посідає 3-тє місце у світі за рівнем щастя, поступаючись лише Фінляндії та Ісландії, про яку йтиметься далі.

6. Ісландія

• Населення: 355 000
• Столиця: Рейк'явік

У 2008 році Ісландія пережила найбільшу фінансову кризу у своїй історії. Активи 3 головних банків країни – Glitnir, Landsbanki та Kaupthing – перевищували річний ВВП Ісландії у 8–10 разів, але впали буквально за кілька днів. Унаслідок цього економіка Ісландії скоротилася на 6,5% у 2009 році та ще на 4% у 2010-му, а національна валюта втратила близько 50% вартості. Перед такою ситуацією Ісландія обрала шлях, на який до неї не наважувалася жодна країна: відмовилася рятувати банки коштом платників податків, дозволила майже всьому банківському сектору збанкрутувати й ув'язнила відповідальних керівників. Загалом 36 банкірів отримали сукупні вироки на 96 років.

Через 18 років країна з населенням лише близько 355 000 людей входить до числа найзаможніших у світі. Ісландці в середньому заробляють від €4 700 до €6 200 на місяць. Медицина й освіта безкоштовні, а очікувана тривалість життя сягає 82,7 року. Ці чинники виводять Ісландію на 1-ше місце в Індексі людського розвитку ООН і на 2-ге місце в Індексі щастя.

Економіка спирається на рибну промисловість (близько 21% ВВП) і туризм. У 2025 році країна прийняла 2,26 млн іноземних гостей. Окремої уваги заслуговує енергетика: Ісландія виробляє майже 100% електроенергії з відновлюваних джерел. Близько 72% надходить від гідроелектростанцій, ще 27% – від геотермальних станцій, що використовують вулканічне тепло. Такі геотермальні системи також обігрівають близько 90% будинків у країні.

7. Австралія

• Населення: 27,9 млн
• Столиця: Канберра

Австралія посідає 2-ге місце у світі після Люксембургу за медіанним накопиченим добробутом – $268 424 на дорослого мешканця. Приблизно кожен 10-й австралієць є доларовим мільйонером. 

Шкільна освіта й лікування в державних лікарнях безкоштовні для громадян і постійних резидентів. Медіанна зарплата становить близько $5 700 на місяць, а середній робочий тиждень триває приблизно 38 годин. Австралія входить до топ 10 країн світу за балансом між роботою та особистим життям. Прогулянки пішки, біг і серфінг до або після роботи фактично стали частиною національної культури.

Добробут Австралії є не лише результатом внутрішньої фінансової політики. Країна також отримує значні прибутки від видобувних проєктів по всій Африці, які своєю чергою позитивно впливають на місцеві економіки. Танзанія, наприклад, є найбільшим напрямком австралійських інвестицій у видобувну галузь: на неї припадає 21% таких проєктів. Лише за останні 2 роки було підписано контрактів на $3,6 млрд. Влада Танзанії наголошує, що така співпраця не лише збільшує державні доходи, а й залучає місцевий бізнес до сектору та створює робочі місця.

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей