Тінгатінга – танзанійський стиль живопису

Тінгатінга – стиль живопису, у якому тварин Африки зображують яскравими фарбами, зазвичай на квадратних полотнах. Йому властиві простота, відсутність перспективи та живі, насичені кольори. Цей стиль виник у Танзанії в 1960-х роках, а нині популярний по всій Східній Африці й упізнаваний у багатьох інших частинах світу.

Розповімо про живопис тінгатінга, покажемо приклади, пояснимо походження назви й корені стилю, а також підкажемо, де купити оригінальні роботи тінгатінга.

Мистецтво тінгатінга

Спершу картини тінгатінга створювали на квадратних шматках твердої деревоволокнистої плити, приблизно 60 × 60 см. Матеріал був доступним для художників і зручним для покупців: невеликі роботи легко пакувалися у валізу й вирушали додому як сувеніри. Саме тому тінгатінга іноді називають «аеропортовим мистецтвом» – воно добре переносить дорогу.

Історично для цих робіт використовували емаль – таку, якою фарбували велосипеди. Вона повільно висихає, дає глянцеву поверхню й зберігає яскравість кольорів. Сьогодні частіше беруть швидковисихальну емаль. А сюжети здебільшого залишилися тими самими, що й у 1960–70-х роках: упізнавані тварини Африки, танзанійські пейзажі, інколи люди або будівлі.

Сьогодні в сувенірних крамницях Танзанії можна знайти не лише класичні невеликі квадратні картини, а й прямокутні роботи. Популярні також довгі вертикальні панелі – вони добре пасують для стін між вікнами. Спрощені, яскраво розфарбовані тварини зʼявляються й на предметах для дому, зокрема на вішалках.

Упізнавані тварини та рослини в стилі тінгатінга трапляються на найрізноманітніших сувенірах: горнятках, попільничках, компактних дзеркальцях, гаманцях, підставках під напої та інших речах.

Окрім звичних тварин Великої п'ятірки, у цьому стилі зображують риб, сцени повсякденного життя в містах і селах Танзанії, а також різні орнаментальні мотиви. Художники із Занзібару, відомого танзанійського острова, розширили коло сюжетів. Трапляються навіть біблійні теми й образи, повʼязані з традиційними міфами Східної Африки. Утім, найпопулярнішими серед покупців залишаються жирафи, зебри, слони, леви, павичі й антилопи.

Процес створення картини майже не змінився: художники спершу наносять фонові кольори, дають їм висохнути, а потім пишуть головні сюжети поверх. Часто на одному полотні поєднують різних тварин, оточених візерунками або квітами. Ще один поширений мотив – косяк риб у формі спіралі. Риби можуть бути однаковими за формою або складатися в строкату композицію з різних розмірів і силуетів.

Ключові ознаки стилю тінгатінга: площинні зображення без тіней, близькі до принципів примітивізму, чисті яскраві кольори й деталізація на всіх планах.

Сучасні роботи часто пишуть на полотні, тому їх зручно перевозити: полотно можна зняти з підрамника, згорнути в тубус і акуратно запакувати.

Едвард Тінгатінга – танзанійський художник, з якого почався стиль

Тінгатінга – прізвище художника, який створив цей стиль. Едвард Саїді Тінгатінга походив із півдня Танзанії. Деякі джерела стверджують, що він народився на півночі Мозамбіку. Водночас родичі й художники, які знали його особисто, наполягають: місцем його народження було нині зникле село Намочелія в танзанійському регіоні Рувума, неподалік кордону.

У 1957 році, у віці 25 років, Едвард переїхав на північ, до танзанійського регіону Танга, у пошуках роботи – спочатку на сизалеву плантацію. У 1960 році він перебрався до тодішньої столиці, Дар-ес-Салама, де працював садівником, потім продавцем фруктів, а згодом лаборантом у лікарні.

Зрештою він почав працювати в індійській сімʼї, що сповідувала індуїзм. Їхній дім був прикрашений календарями зі сценами з індуїстської міфології. Приблизно тоді Едвард пробував себе й у мистецтві – грав на ксилофоні в аматорському гурті. У 1968 році він почав малювати, копіюючи календарні сцени. Саме тому в його ранніх роботах часто зʼявляються павичі.

Оскільки Тінгатінга був самоучкою, наївна манера сформувалася природно. Невдовзі він одружився, а його дружина продавала картини неподалік центру Дар-ес-Салама. Туристи й експати з престижного району Ойстер-Бей швидко звернули на них увагу.

Його роботи ставали дедалі популярнішими. Місцеві знайомили художника з іншими митцями та власниками галерей. У нього проходили персональні виставки, а частину картин навіть показували в Європі та Японії.

Едвард залишив роботу в лікарні й повністю присвятив себе живопису. Навколо нього зібралася група учнів, які перейняли його техніки. Родичі з рідного села також приїздили навчатися – кажуть, деякі їхні роботи він підписував власним іменем. Його картини добре продавалися, а стиль широко наслідували.

Так тривало 4 роки, доки його життя раптово не обірвалося. У 1972 році Едвард Тінгатінга загинув від випадкової кулі поліції. Офіційних пояснень так і не надали, але одна з версій подій така: Едвард із кількома друзями їхав уночі Дар-ес-Саламом, щоб відсвяткувати вдалий продаж. Поліцейський патруль прийняв їх за злочинців і наказав автомобілю зупинитися. Водій не виконав наказ, і поліція відкрила вогонь. Куля влучила в Едварда, він загинув миттєво. Йому було 40 років.

Трагічна новина поширилася Танзанією та за її межами. Відтоді його школа розросталася, приймала нових учасників і водночас значною мірою продовжувала відтворювати роботи засновника.

Сьогодні в Дар-ес-Саламі, у приміщенні тієї самої крамниці, де продавали перші роботи Едварда, працює Tingatinga Arts Co-operative. Його учні залишалися там до 2015 року, коли помер останній безпосередній учень художника. Тепер традицію продовжують уже учні його учнів. Стиль набув такого поширення, що його відтворюють сотні митців по всій Танзанії – і навіть у Кенії, Мозамбіку та за їхніми межами.

Цікаво, що тінгатінга вийшов за межі живопису й дістався телебачення.

Tinga Tinga Tales

Візуальна мова тінгатінга виявилася настільки близькою дітям, що у 2011–2012 роках BBC замовила в Кенії освітній мультсеріал Tinga Tinga Tales.

У ньому анімовані тварини розповідають історії для дітей. Кожна серія спирається на традиційну африканську оповідь, що пояснює певну рису тварини: чому змії не мають ніг, звідки в зебр смуги або чому хамелеони змінюють колір.

Загалом було створено 52 серії тривалістю 11 хвилин кожна. Серіал став популярним далеко за межами Східної Африки й виходив в ефір у багатьох країнах, зокрема у Великій Британії, Франції, Німеччині та інших.

Запальна пісня на початку серіалу, написана кенійським музикантом Еріком Вайнайною, знайома дітям у багатьох країнах.

Так картини, створені художником-самоучкою в самобутньому локальному стилі, ніби ожили й поширилися далеко за межі Танзанії.

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей