Спостереження за птахами на озері Маньяра, у Тарангіре та Масайському степу

Цікаві локації для бьордвотчерів на півночі Танзанії – це Серенгеті, Нгоронгоро, озеро Натрон, національні парки Аруша й Кіліманджаро, а також прихований за гірськими хребтами Паре й Усамбара Національний парк Мкомазі та інші місця.

Серед північних національних парків є 2 особливо популярні серед мандрівників: озеро Маньяра й Тарангіре. Ці місця відомі у світі ще з часів Ернеста Гемінґвея, який разом із дружиною багато подорожував британськими колоніями, зокрема територіями сучасних Танзанії та Кенії. Тут, у Серенгеті, на берегах озера Маньяра й поблизу нинішнього парку Тарангіре, письменник подовгу зупинявся, полював, вивчав місцеву культуру й написав, зокрема, документальну книжку «Зелені пагорби Африки» та оповідання «Сніги Кіліманджаро». Уже в 1930-х роках багатий тваринний світ і виняткова природна краса Східної Африки приваблювали допитливих і досвідчених мандрівників.

Обидва великі національні парки та їхні околиці й сьогодні залишаються оселищем надзвичайно різноманітної та численної дикої природи. Тут також трапляється багато птахів, яких прихильники бьордвотчингу прагнуть побачити й додати до своїх списків. У цій статті розповідаємо про птахів, яких можна спостерігати під час орнітологічної подорожі Танзанією – на озері Маньяра, у Тарангіре та Масайському степу.

Озеро Маньяра

Ця ширша територія охоплює саме озеро Маньяра, увесь однойменний національний парк і частину озера, що не входить до його меж, а також лісовий резерват Маранг, який здіймається над парком. Озеро солоне, але не настільки, як Натрон і Еясі, адже його живлять прісноводні річки. Максимальна глибина ледь перевищує 3,5 м, а середня, за даними вимірювань, становить менше ніж 1 м. Є ще одна риса, що споріднює Маньяру зі згаданими озерами: тут люблять збиратися величезні зграї фламінго – тисячі птахів одночасно. Загалом води озера можуть приваблювати понад 2 млн водоплавних птахів за раз, більшість із них – малі фламінго (Phoeniconaias minor).

На озері Маньяра також мешкають жовтодзьобі лелеки (Mycteria ibis), рожевоспинні пелікани (Pelecanus rufescens), марабу (Leptoptilos crumenifer), що традиційно гніздяться неподалік від них, і сірі чаплі (Ardea cinerea).

На мулистих берегах озера ми бачили мігрантів з Євразії – зимуючих погоничів плямистих (Porzana porzana) і щевриків червоногорлих (Anthus cervinus). На схід від озера, за межами національного парку, траплялися скупчення рудохвостих ткачиків (Histurgops ruficaudus) – ендеміків Танзанії, які в сезон дощів віддають перевагу підтопленим пасовищам. Там само зимували степові боривітри (Falco naumanni) і степові луні (Circus macrourus). На північ від озера також помічали мадагаскарську ставкову чаплю (Ardeola idae) – вид, що перебуває під загрозою зникнення.

Озеро Маньяра є середовищем існування для широконіски північної (Spatula clypeata) з родини качкових, рожевих пеліканів (Pelecanus onocrotalus), куликів-довгоногів (Himantopus himantopus), строкатих шилодзьобок із загнутими догори дзьобами (Recurvirostra avosetta), морських пісочників (Charadrius asiaticus), болотяних коловодників (Tringa stagnatilis), рябодзьобих крячків (Gelochelidon nilotica) та деяких інших птахів, що населяють озера Натрон, Еясі й болота долини Яеда.

У самому Національному парку озера Маньяра відомо близько 400 видів птахів. Окрім уже згаданих, варто назвати таких хижих птахів, як пальмовий гриф (Gypohierax angolensis) і орел-карлик Айреса (Hieraaetus ayresii). Загалом у парку помічали близько 50 видів хижих птахів.

Увагу відвідувачів незмінно привертають яскраві мешканці національного парку: сивоголовий альціон (Halcyon leucocephala), сріблощокий птах-носоріг (Bycanistes brevis) і сірий вінценосний журавель (Balearica regulorum), відомий своїм золотистим чубом. На жаль, останній вид вважається таким, що перебуває під загрозою зникнення.

Тим, хто серйозно прагне побачити якомога більше видів у цьому регіоні, варто врахувати: перспективною для бьордвотчингу й важливою орнітологічною зоною вважається значно більша територія, ніж саме озеро та обмежені межі національного парку. Недарма тут створено Біосферний резерват озера Маньяра, до якого входять національний парк і розширені прилеглі території. Загалом тут можна розраховувати приблизно на 600 видів птахів. Крім того, на схід від озера проходить міграційний коридор дикої природи Kwa Kuchinja, яким багато тварин рухаються від озера Маньяра до басейну Енгарука на півночі та до сусіднього Національного парку Тарангіре.

Національний парк Тарангіре

Цей національний парк відомий передусім великою кількістю слонів, що мешкають на його просторих територіях, усіяних велетенськими баобабами. Тарангіре охоплює пагорби й низинні болота – ландшафти, характерні для земель Масайського степу на сході. Назву парк отримав від річки, яка несе свої води через його територію на північ і впадає в озеро Бурунгі за межами парку. Саме озеро також вважається важливою орнітологічною зоною та осередком біорізноманіття.

У Тарангіре налічують понад 500 видів птахів. Найпомітніші й найвиразніші серед них, звісно, африканські страуси (Struthio camelus) і дрохви корі (Ardeotis kori). Перших називають найбільшими птахами світу: вдалим ударом вони здатні вбити лева або людину. Другі – найважчі серед усіх літаючих птахів. Страуси можуть важити до 130 кг, а дрохви – до 20 кг. Для бьордвотчерів особливо цікавим буде спостереження за савановим щевриком (Anthus caffer), який у Східній Африці вважається рідкісним видом.

Тут також цікаво побачити барвистого червоно-жовтого бородастика (Trachyphonus erythrocephalus). Ці птахи відомі тим, що займають старі мурашники й термітники, конкуруючи за такі укриття з мангустами. Ще один розкішний птах, який використовує покинуті термітники, – бузковогруда сиворакша (Coracias caudatus). Вона також любить облаштовувати гнізда в мертвих деревах. Її строкате оперення зачаровує: бузкові груди, синє черевце, зелена потилиця, яскраво-сині смуги на нижній частині крил, м’яко-коричневе верхнє пір’я, рудуваті щоки й біла смуга, схожа на іній. У сусідній Кенії цей птах вважається неофіційним символом країни.

Тут трапляються 8 видів рибалочок, зокрема один із найменших представників родини – африканський карликовий рибалочка (Ispidina picta) із довжиною тіла лише близько 11 см, а також найбільший в Африці – велетенський рибалочка (Megaceryle maxima), що сягає 46 см заввишки. Цікаво, що представники останнього виду живуть біля річкових берегів. Їхні гнізда – довгі тунелі, які птахи риють дзьобами й кігтями, щоб відкласти яйця наприкінці ходу. Середня довжина таких берегових гнізд становить 2 м, а одного разу було знайдено тунель завдовжки 8,5 м!

У Тарангіре також знайдено 9 видів птахів-носорогів. Їхня назва пов’язана з великими наростами над дзьобом, що нагадують коров’ячі роги. Це полохливі, але дуже галасливі птахи з різкими гучними криками. Якщо спіймати такого птаха, він буде пронизливо верещати й оглушливими криками доводити вас до нестями. Про це стало відомо після перших спроб приручити птахів-носорогів. Не варто пробувати це з цими унікальними птахами.

Найбільший з усіх птахів-носорогів, південний наземний птах-носоріг (Bucorvus leadbeateri), літає над національним парком і безстрашно полює на отруйних змій, черепах, мангустів і зайців. Це єдиний справжній хижак серед усіх видів родини. Серед інших птахів-носорогів, що трапляються в Тарангіре, – сріблощокий птах-носоріг (Bycanistes brevis), трубачий птах-носоріг (Bycanistes bucinator), африканський сірий птах-носоріг (Lophoceros nasutus), східний жовтодзьобий птах-носоріг (Tockus flavirostris), птах-носоріг фон дер Декена (Tockus deckeni) і північний червонодзьобий птах-носоріг (Tockus erythrorhynchus). Останній вид став прототипом відомого мультперсонажа Зазу з анімаційного фільму «Король Лев».

Окремо згадаємо танзанійського червонодзьобого птаха-носорога (Tockus ruahae), який, як випливає з назви, є ендеміком Танзанії. Ці птахи-носороги полюбляють сидіти на деревах савани, відпочиваючи або виглядаючи гризунів і комах; також вони знаходять насіння та плоди, адже є всеїдними. Інші танзанійські ендеміки, яких можна побачити в Тарангіре, – білозір кільчастий, також відомий як кіліманджарський білозір (Zosterops eurycricotus), і нерозлучник масковий (Agapornis personatus). Деякі орнітологи також вважають ендеміками Танзанії нерозлучника Фішера (Agapornis fischeri), попелястого шпака (Lamprotornis unicolor) і рудохвостого ткачика (Histurgops ruficaudus).

Масайський степ

На південь від національних парків Аруша й Кіліманджаро, рівно між національними парками Тарангіре та Мкомазі, простягається велика напівпосушлива трав’яниста рівнина. Це плато, яке зі сходу й південного сходу облямовують гірські хребти Паре, Усамбара, Нгуру та Нгууу. На самому плато подекуди видно невисокі поодинокі гори й пагорби. Через брак річок та інших постійних водойм рослинності тут небагато, а в сухі періоди води немає зовсім. Спостереження показують, що слони, які зазвичай живуть у сусідньому Тарангіре, охоче навідуються сюди в сезон дощів. Традиційно ці землі використовували масаї для випасу худоби. Цей степ називають Масайським, і він охоплює близько 3 000 000 га.

Чітко окреслити тут орнітологічну зону складно, тому на карті ви побачите лише пласке коло, нанесене приблизно й доволі умовно. Водночас тут є цікаві птахи, а сама територія ще потребує ґрунтовного вивчення. Згадаємо лише кілька видів, вартих уваги, але майте на увазі: якісних даних про Масайський степ поки небагато, і цей регіон ще чекає на подальші дослідження.

Тут спостерігали сотні гніздових колоній чорноголового ткачика (Ploceus melanocephalus). Грифова цесарка (Acryllium vulturinum), названа так через шию й голову, схожі на грифові, цілком комфортно почувається в посушливих районах степу. Акацієві синиці (Melaniparus thruppi), карликові батіси (Batis perkeo), лускаті тимелії (Argya aylmeri), південні товстодзьобі канарки (Crithagra buchanani) та інші види, пристосовані до життя на землях без води, добре почуваються на просторах Масайського степу.

Скелясті пагорби полюбляє ледача цистикола (Cisticola emini). У деяких джерелах цей вид об’єднують з іншим і називають Cisticola aberrans. Англійською ці 2 види мають назви Lazy Cisticola і Rock-loving Cisticola. Саме другий вид населяє передгір’я Масайського степу в Танзанії, де лісисті ділянки поєднуються зі скелястим рельєфом.

Ці пагорби також добре підходять для скельних чеканів-пересмішників (Thamnolaea cinnamomeiventris), франколінів Гільдебрандта (Pternistis hildebrandti) і плямистих дрімлюг (Caprimulgus tristigma). Серед хижих видів у Масайському степу мешкають орли: степовий орел (Aquila rapax), бойовий орел (Polemaetus bellicosus), чорний орел Верро (Aquila verreauxii) і африканський яструбиний орел (Aquila spilogaster). Звісно, на великому плато добре почуваються й інші хижі птахи.

Серед перелітних птахів, яких тут часто спостерігають, – європейські сиворакші (Coracias garrulus), звичайні солов’ї (Luscinia luscinia) і білогорлі соловейки (Irania gutturalis). Вони прилітають сюди з Євразії. А серед місцевих африканських птахів, що проводять зиму в степу, трапляються якобінські зозулі (Clamator jacobinus) і рудокрилі канюки (Butastur rufipennis) – єдині представники роду Butastur, ареал яких обмежений Африканським континентом. За зозулями цікаво спостерігати: як гніздові паразити, вони відкладають яйця в гнізда інших птахів і діють парами. Поки самець відволікає господарів гнізда, самиця відкладає 1 або навіть кілька яєць. Часто їхніми «жертвами» стають кратеропи (Turdoides), імовірно тому, що забарвлення їхніх яєць подібне до зозулиних.

Загалом у Масайському степу мешкають невибагливі птахи, серед яких, однак, є яскраві й дуже красиві види. Добрий приклад – золотистий щеврик (Tmetothylacus tenellus), що віддає перевагу сухим саванам і чагарникам, поширеним у Масайському степу.

З танзанійських ендеміків, що мешкають тут, можна згадати попелястого шпака (Lamprotornis unicolor) і нерозлучника маскового (Agapornis personatus).

Яких ще ендеміків можна знайти в Танзанії та де їх шукати? Які місця в цій східноафриканській країні вважаються найцікавішими для орнітологів і бьордвотчерів? Відповіді зібрали в окремій статті: «Танзанія. Топ-10 локацій для спостереження за птахами».

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей