Спостереження за птахами в Національному парку Мкомазі, горах Паре й Усамбара

Коли йдеться про північ Танзанії, першими зазвичай згадуються Серенгеті та Нгоронгоро, знаменита гора Кіліманджаро, а також дещо менш популярні, проте не менш вражаючі Національний парк Тарангіре та озеро Маньяра. Усі ці місця, безперечно, цікаві для бьордерів: у них та поблизу можна побачити багато сотень видів птахів. Водночас на півночі країни є значно більше локацій, заради яких захоплені спостерігачі за птахами з усього світу вирушають в орнітологічні тури до Танзанії.

На північному сході Танзанії, біля кордону з Кенією, розташовано кілька важливих орнітологічних територій. Попри дедалі сильніший вплив людини, вони досі зберігають велике видове різноманіття. Часто з'являються новини про те, що гірські ліси хребтів Усамбара та Паре активно вирубують, а на їхньому місці постають поселення, плантації, сільськогосподарські угіддя й штучні ліси, де дерева висаджують для майбутньої заготівлі деревини. Проте між цими гірськими масивами та кенійським кордоном лежить велика природоохоронна територія, де трапляються сотні видів птахів. Ідеться про Національний парк Мкомазі. Крім того, у горах Усамбара та Паре розкидані численні менші природоохоронні ділянки. У цій статті ми розповімо, що саме можна побачити в цих місцях під час орнітологічної подорожі Танзанією.

Національний парк Мкомазі

У Мкомазі мешкає понад 400 видів птахів. Більшу частину території вкривають ліси, але відкритих просторів тут також чимало. Подекуди здіймаються самотні кам'янисті пагорби, зарослі галерейними лісами. Опадів у парку небагато: основна їх частина випадає на схід від Мкомазі й не перетинає гори Усамбара, природний бар'єр для національного парку. З заходу парк прикривають Південні гори Паре, що продовжують масив Усамбара. На півночі Мкомазі межує з Національним парком Цаво-Вест у Кенії. Природних перешкод між ними немає, тому тварини постійно й активно мігрують між 2 парками.

Якщо шукати найцікавіших і найрідкісніших птахів Танзанії, прикордонне розташування парку відкриває особливі можливості. Тут іноді трапляється жовтопідхвоста еремомела (Eremomela flavicrissalis) на найпівденнішій межі свого ареалу, а також сомалійський кромбек (Sylvietta isabellina), фіолетовий лісовий одуд (Phoeniculus damarensis), шпак Шеллі (Lamprotornis shelleyi) і трисмуга чагра (Tchagra jamesi). Звичні місця існування цих видів лежать північніше Кенії – в Ефіопії та Сомалі.

Один із найцікавіших птахів, зафіксованих у Мкомазі, – жайворонок Фрідмана (Mirafra pulpa). Про нього відомо небагато. Є лише 3 обмежені території, де цей вид коли-небудь спостерігали: на півдні Ефіопії, у центральній Кенії та на кордоні Кенії з Танзанією. В останньому випадку йшлося про невелику ділянку, до якої входив і Мкомазі. Жайворонок Фрідмана віддає перевагу чагарниковим заростям, але не в посушливих місцевостях. У Танзанії його бачили під час сезону дощів. Цей птах вважається дуже полохливим, тож зустріти його в національному парку – велика удача.

Тут також трапляються кілька видів, що нині належать до зникаючих: птах-секретар (Sagittarius serpentarius), білоголовий гриф (Trigonoceps occipitalis), африканський вухатий гриф (Torgos tracheliotos), каптуровий гриф (Necrosyrtes monachus), білоспинний гриф (Gyps africanus), гриф Рюппеля (Gyps rueppelli), орел-блазень (Terathopius ecaudatus), бойовий орел (Polemaetus bellicosus) і степовий орел (Aquila nipalensis).

Серед мігруючих видів землі Мкомазі відвідують, зокрема, деркач (Crex crex) і степовий лунь (Circus macrourus).

Частина території під назвою Південні гори Паре лежить просто біля західного кордону Мкомазі.

Південні гори Паре

На північному сході Танзанії гори Східної дуги починаються Північними горами Паре й далі тягнуться на південь ще одним хребтом – Південними Паре. Вони відділяють плато від основної частини Танзанії та лісистого Національного парку Мкомазі, що прилягає до кордону з Кенією. Важлива орнітологічна зона охоплює кілька груп лісових ділянок, але добре вивчена лише одна з них – лісовий заповідник Чоме. Саме на спостереженнях у цьому заповіднику ґрунтується більшість даних про місцевих птахів.

Серед цікавих видів, зафіксованих у Південних Паре, – акалат Шарпа (Sheppardia sharpei) і червоноголова лісова кравчиня, відома також як африканська кравчиня (Artisornis metopias). Обидва види спостерігали біля найвищої точки гір – піку Шенгена, 2 463 м. Приблизно в тому самому районі бачили жовтогорлу лісову вівчарку (Phylloscopus ruficapilla). Сірого синицевого мухоловця (Myioparus plumbeus) відзначали в нижній частині заповідника.

Серед ендеміків тут трапляється південнопарейський окулярник (Zosterops winifredae). Англійська назва цього птаха підказує його походження: південнопарейський окулярник живе лише тут -  у Південних горах Паре в Танзанії, а його ареал дуже обмежений.

Загалом родина окулярникових (Zosteropidae) налічує понад 140 видів. 8 із них мешкають у Танзанії, а 3 є ендеміками цієї країни. Недосвідченому спостерігачеві буває складно відрізнити один вид від іншого. Для цього потрібно уважно розглядати деталі характерного оливково-жовтого забарвлення оперення та ширину білого кільця навколо очей.

Західні гори Усамбара

Колись цей гірський масив був укритий густими давніми лісами. Тропічному лісу, що зберігся тут донині, близько 30 млн років. Гори Усамбара вважають одним із найбагатших на біорізноманіття регіонів світу. Серед вражаючих гірських ландшафтів приховано багато ендемічних рослин і тварин. Один із прикладів – африканська фіалка (сенполія), популярна кімнатна рослина в усьому світі. Велику кількість ендеміків пояснює унікальне середовище цих місць, зокрема висота та значна кількість опадів у горах.

За останні десятиліття в регіоні посилилася обробка земель, і це, зокрема, вплинуло на місця існування птахів. Велику кількість дерев вирубали, а лісові масиви стали фрагментованими й меншими за площею. Від початку 20 століття тут з'являється дедалі більше ферм, плантацій і штучних лісів, вирощених заради цінної деревини. Десятки важливих орнітологічних територій усе ще збереглися, але щоб їх знайти, варто уважно роздивитися орнітологічну карту.

В одному з лісових заповідників Західних гір Усамбара на скельних виступах можна спостерігати африканських чорних серпокрильців (Apus barbatus). У кронах дерев мешкає шпак Шарпа (Pholia sharpii/Poeoptera sharpii). Тут цей вид рідкісний, тому його зустріч – справжня удача. На узліссях часто трапляється вид, що вважається майже ендемічним для цього регіону, – гірський дрімлюга (Caprimulgus poliocephalus).

Птахи західної частини гір Усамбара вивчені гірше, ніж східної. Попри це, бьордери часто вирушають у ці райони й відзначають у різних локаціях від 200 до 300 видів.

Східні гори Усамбара

Коли говорять про велику кількість ендеміків у горах Усамбара, найчастіше мають на увазі саме східну частину масиву, хоча місцеві орнітологічні території здаються ще більш фрагментованими, ніж у Західній Усамбарі. Це наслідок дедалі інтенсивнішої обробки землі в цих горах. Ліси тут активно розчищали спершу під кавові, а згодом під чайні плантації. Як і в Західних горах Усамбара, тут є близько 20 лісових заповідників, усі вони невеликі. Водночас Східні гори Усамбара належать до найважливіших місць у континентальній Африці, де перед орнітологами стоїть завдання зберегти птахів на межі зникнення. Саме тому ці місця мають привертати якомога більше уваги бьордерів.

У гірських лісах Східної Усамбари спостерігають усамбарського пугача (Bubo vosseleri). Орнітологи не мають єдиної думки, чи вважати його окремим видом, чи підвидом пугача Фрейзера (Ketupa poensis), і в такому разі класифікувати як Ketupa poensis vosseleri. Усамбарський пугач багато в чому повторює поведінку пугача Фрейзера; відрізнити його можна за дрібними деталями забарвлення оперення та голосу, але ці відмінності незначні. У будь-якому разі усамбарський пугач є ендеміком Танзанії: спершу його помітили в північно-східних горах Усамбара, а згодом у горах Улугуру. Разом з Удзунгва ці гірські масиви особливо важливі для збереження різноманіття дикої природи Східно-Африканського рифту.

Цікаво, що сококську сплюшку (Otus ireneae) зафіксували у Східній Усамбарі в 1992 році. Нині її класифікують як зникаючий вид. Ареал цієї сови дуже обмежений: існують 3 невеликі ізольовані популяції – 2 тут, у цій частині гір Усамбара, і 1 біля узбережжя сусідньої Кенії. Вид дуже чутливий до змін середовища існування: коли ліси скорочуються, а особливо коли меншає дерев родів Brachylena та Cynometra, звужується й ареал сови. Ще один чинник, що загрожує існуванню виду, – глобальна зміна клімату. На жаль, наукові моделі майбутньої чисельності популяції прогнозують зникнення цього виду в горах Усамбара. Для спостерігачів є й додаткова складність: сова веде виключно нічний спосіб життя.

Один із найнезвичніших і найневловиміших видів, помічених у горах Усамбара, – довгодзьоба лісова кравчиня (Artisornis moreaui). Йдеться про підвид із науковою назвою Artisornis moreaui moreaui, ендемічний для Усамбари. Нині вид перебуває на межі зникнення, а оцінювана кількість особин становить від 50 до 249. Причина лишається тією самою – руйнування середовища існування. Водночас науковцям потрібно більше даних про ареал довгодзьобої лісової кравчині, щоб уточнити стан популяції. Цікаво, що цей вид зазначений у актуальних чеклістах природного заповідника Амані. До речі, це одне з найбагатших за кількістю видів птахів місць: там мешкає майже 350 видів.

Тут цікаво шукати плямистогорлого арканатора (Arcanator orostruthus), адже скорочення його ареалу й зменшення популяції викликають тривогу. Особливу увагу бьордерів привертає мухоловка Свіннертона (Swynnertonia swynnertoni) з помітним білим півмісяцем на грудях.

Усамбарську гіліоту (Hyliota usambara) і червоноголового синьодзьоба (Spermophaga ruficapilla), точніше його підвид Spermophaga ruficapilla cana, вважають ендеміками регіону. Останній – красивий птах із блискучим чорним тілом та яскраво-червоними головою і грудьми. Обидва види мають крихітні ареали. Для бьордера знайти їхні місця існування й побачити цих дивовижних птахів – захопливе завдання, хоча їхня чисельність і щільність популяцій, на жаль, низькі.

Оливковий ібіс (Bostrychia olivacea) тут не належить до звичайних видів, але шанс побачити цього красивого птаха все ж є. Цей ібіс завдовжки 70 см обирає відповідне дерево, зазвичай мертве, і використовує його як нічний прихисток, а вдень вилітає полювати певними маршрутами. Тут також мешкають момбаські дятли (Campethera mombassica) і строкаті маннікіни (Spermestes fringilloides).

До інших ендеміків Східної Усамбари належать усамбарський акалат (Sheppardia montana), гірський малий бюльбюль (Phyllastrephus albigula), усамбарський дрізд (Turdus roehli), усамбарський ткачик (Ploceus nicolli) і смугастий зелений нектарник (Anthreptes rubritorques). У регіоні спостерігали й інші ендемічні види, тому ймовірність знайти їх на одній із невеликих лісових ділянок Східних гір Усамбара досить висока.

На окрему увагу заслуговує нектарник Амані (Hedydipna pallidigaster), названий на честь лісового заповідника. Наукова назва роду, Hedydipna, походить від грецького "hēdu-deipnos - ἡδύ-δειπνος", що можна перекласти як "їсти солодке, ласувати делікатесами". Це відсилає до любові цих птахів до солодкого квіткового нектару. Попри місцеве походження назви виду, нектарник Амані не є ендеміком ні цих лісів, ні Танзанії, адже мешкає й в інших місцях, зокрема в Кенії.

На схід від гір Усамбара невеликі орнітологічні території можна знайти на північ і південь від міста Танга, біля узбережжя Індійського океану. А на південь від гір Усамбара лежать прибережні ліси округів Мухеза, Хандені та Пангані. Списки видів птахів для цих локацій не дуже великі, тому тут ми їх оминемо. Ще далі на південь є більші важливі орнітологічні зони, сформовані навколо 2 добре відомих великих міст. Про птахів, що їх населяють, можна прочитати в статті про спостереження за птахами в Багамойо та Дар-ес-Саламі. А про інші цікаві орнітологічні території Танзанії ми розповідаємо в оглядовій статті «Танзанія. Топ-10 місць для спостереження за птахами».

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей