7 best African countries for expats in 2026

У 2026 році найкращими країнами Африки для експатів є Маврикій, Марокко, Руанда, Південна Африка, Танзанія, Кенія та Намібія. У цих країнах діють візові програми для іноземців, англійська й французька широко використовуються як офіційні мови, а міська інфраструктура добре розвинена. У багатьох випадках рівень безпеки можна порівняти з європейським. Далі – докладний огляд від Altezza Travel.

Як ми укладали цей список

Щоб укласти цей рейтинг, наша команда оцінила кожну країну за кількома критеріями: безпекою, вартістю життя, міською інфраструктурою, загальним рівнем розвитку та варіантами резидентства, зокрема для цифрових номадів. Оцінку сформовано на основі таких джерел:

• Global Peace Index. Індекс охоплює 163 країни, де проживає 99,7% населення світу. Кожну країну оцінюють за 23 показниками, серед яких внутрішні й зовнішні конфлікти, рівень злочинності та мілітаризація.
• Mercer Quality of Living City Ranking. Щорічне дослідження міжнародної консалтингової компанії Mercer, у якому 241 місто оцінюють за 39 критеріями, зокрема інфраструктурою, безпекою, охороною здоров'я та політичною стабільністю.
• Numbeo Cost of Living Index. Найбільша у світі краудсорсингова база даних про вартість життя, що охоплює ціни на житло, харчування, транспорт і послуги в понад 500 містах світу. Дані оновлюються в реальному часі.
• InterNations Expat Insider. Одне з найбільших у світі опитувань про життя експатів за кордоном: від роботи й особистих фінансів до житла, інфраструктури та якості життя. Рейтинг ґрунтується на відповідях понад 10 000 людей, що живуть у 172 країнах, хоча до фінального списку потрапляють лише 46 напрямків.
• Офіційні державні візові та міграційні портали. 

Маврикій

• Населення: 1,3 млн
• Столиця: Порт-Луї

Маврикій стабільно посідає перше місце серед країн Африки за безпекою, якістю життя та політичною стабільністю. Уже 18 років поспіль його називають наймирнішою країною континенту. У Global Peace Index Маврикій випереджає Словаччину, Велику Британію, Норвегію, Швецію, США та багато інших розвинених держав. Порт-Луї також посідає 1 місце в Африці за якістю життя і 88-ме у світі. За цим показником місто близьке до Дубая й Абу-Дабі (83-тє і 85-те місця) та Будапешта (79-те), водночас помітно випереджає Куала-Лумпур (91-ше), Буенос-Айрес (97-ме), Шанхай (106-те) і багато інших великих міст.

Порт-Луї – порівняно невелике місто з потужним фінансовим сектором, якісною приватною медициною та міжнародним аеропортом. Сам Маврикій – компактний тропічний острів завдовжки близько 65 км з півночі на південь. Життя тут має спокійний темп. Із центру Порт-Луї менш ніж за годину можна дістатися пляжів, коралових рифів або гірських стежок.

Одній людині, що живе в центрі Порт-Луї, варто розраховувати щонайменше на 1 000 $ на місяць, включно з орендою 1-кімнатної квартири. У цю суму входять комунальні послуги, інтернет, продукти та інші повсякденні витрати. Родина з 3 або 4 людей зазвичай витрачає близько 2 500–3 000 $ на місяць, включно з орендою 2-кімнатної квартири. Ці суми не враховують навчання в міжнародній школі, яке в середньому коштує близько 7 600 $ за дитину на навчальний рік, а також витрати понад середній рівень життя: ресторани, дорожчі продукти або часті покупки.

Маврикій має Premium Visa для цифрових номадів. Віза безкоштовна, оформлюється онлайн і доступна громадянам 114 країн**До переліку країн входять США, держави-члени ЄС, Канада, Росія, Китай, Індія, Японія, Аргентина та інші. на 1 рік із можливістю продовження. Заявники мають отримувати щонайменше 1 500 $ на місяць із джерел за межами Маврикію, а також додатково 500 $ на кожного утриманця. Власникам цієї візи не дозволено працювати на місцевих роботодавців.

Іноземці можуть претендувати на громадянство після 5–7 років проживання на Маврикії, залежно від поточного громадянства, після шлюбу з громадянином Маврикію (щонайменше 4 роки шлюбу) або через інвестицію в розмірі 500 000 $. Інвестори можуть отримати право на громадянство вже після 2 років безперервного проживання. Важливо врахувати, що Маврикій не визнає подвійного громадянства, тож заявники мають відмовитися від попереднього громадянства. 

Марокко

• Населення: 40 млн
• Столиця: Рабат 

Марокко – один із найпопулярніших напрямків для експатів на континенті. Географічно країна належить до Африки, але за культурою, кліматом та інфраструктурою відчувається напрочуд близькою до Європи. Пором із Танжера до Іспанії через Гібралтарську протоку йде лише 1–1,5 години. Марокко посідає 85-те місце в Global Peace Index, випереджаючи Китай (98-ме) та США (128-ме). Рабат має 127-ме місце у світі за якістю життя – поруч із такими містами, як Бангкок (124-те), Тель-Авів (126-те) і Стамбул (134-те). 

Рабат – порівняно невелике місто з кварталами європейського типу, спокійною атмосферою та доброю інфраструктурою. Водночас це далеко не єдиний варіант для експатів. 

Марракеш приваблює мешканців історичною мединою та сучасним районом Геліз, відомим офісами, кав'ярнями й ресторанами. Касабланка – діловий і фінансовий центр країни, де розташовані штаб-квартири багатьох великих компаній. Фес є культурним і духовним осередком Марокко, а його історична медина входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Агадір відомий пляжами та серфінгом. 

Попри таке різноманіття, експатам варто пам'ятати, що в повсякденному житті головними мовами залишаються арабська й французька. 

Середні щомісячні витрати для 1 людини становлять близько 500 $, плюс приблизно 400 $ за 1-кімнатну квартиру. Родині з 3 або 4 людей варто планувати щонайменше 1 800 $ на місяць без оренди, тоді як 3-кімнатна квартира зазвичай коштує від 650 $ на місяць. Навчання в міжнародній школі в середньому обходиться приблизно в 4 000 $ на рік. 

Окремої візи для цифрових номадів у Марокко немає. Громадяни США, країн ЄС, Великої Британії та багатьох інших держав можуть в'їжджати без візи й залишатися до 90 днів. Тим, хто хоче перебувати довше, потрібно отримати Certificat d'Immatriculation – офіційний документ про проживання для іноземців. Віддалені працівники, що отримують дохід за межами Марокко, мають надати підтвердження доходу, банківські виписки, договір оренди та медичне страхування. Заяви подаються особисто, а не онлайн. Посвідки на проживання видають на 1 рік і можуть продовжувати до 10 років поспіль. Іноземці можуть подаватися на марокканське громадянство після 5 років безперервного проживання та володіння арабською або тамазігтською мовою. 

Руанда

• Населення: 14,8 млн
• Столиця: Кігалі

Руанда посідає перше місце серед найбезпечніших країн Африки за тим, наскільки захищеними почуваються самі мешканці. За даними Gallup, 78% респондентів зазначили, що почуваються безпечно, коли йдуть наодинці вночі. Це найвищий показник на континенті, співмірний із рівнем Великої Британії, Чехії, Німеччини та кількох інших європейських країн. У Global Peace Index Руанда посідає 91-ше місце, випереджаючи Китай, США та більшість африканських держав.

У 2025 році французьке видання The Africa Report назвало Кігалі найчистішим містом Африки. Рейтинг ґрунтувався на опитуванні 7 877 мешканців у 41 африканському місті, які оцінювали чистоту вулиць і вивезення сміття. Вартість життя також порівняно низька. Одна людина зазвичай витрачає близько 420 $ на місяць, а родині з 3 або 4 людей потрібно приблизно 1 500 $. Житло, комунальні послуги та необов'язкові витрати – розваги, одяг і дозвілля – додають ще 750–1 500 $ на місяць, залежно від стилю життя.

Правила в'їзду доволі прості. Залежно від громадянства, відвідувачі можуть в'їхати без візи або отримати візу онлайн чи після прибуття за 50 $, що дозволяє перебувати в країні до 30 днів. Наразі Руанда не має окремої візи для цифрових номадів, проте іноземці можуть подати заяву на довгострокову посвідку на проживання Category K. Заявники мають надати кілька документів, зокрема довідку про несудимість і підтвердження фінансових ресурсів. Посвідка дозволяє працювати віддалено на іноземних роботодавців, але не на руандійські компанії. Отримати громадянство значно складніше: заявники мають прожити в країні 15 років, перш ніж отримають таке право.

Руанда цікава не лише кар'єрними можливостями та міським життям. За кілька годин від Кігалі, у горах Вірунга, лежить Національний парк Вулканів, де мешкає приблизно третина світової популяції гірських горил. На сході Руанди, біля кордону з Танзанією, Національний парк Акагера дає змогу побачити Велику п'ятірку. На південному заході ліс Н'юнгве, один із найдавніших гірських дощових лісів Африки, відомий шимпанзе та підвісною стежкою над кронами дерев.

Південна Африка

• Населення: 63 млн
• Столиця: Преторія (адміністративна), Кейптаун (законодавча), Блумфонтейн (судова)

Південна Африка часто входить до переліків найрозвиненіших, найбільш відвідуваних і водночас найнебезпечніших країн Африки. У центрі уваги зазвичай опиняються або Йоганнесбург, найбільше місто й діловий центр країни, або Кейптаун, який часто називають одним із найкрасивіших міст світу. У Кейптауні сформувалася велика міжнародна спільнота експатів і мандрівників; тут є пляжі, серфінг, гори, виноградники та розвинена інфраструктура з коворкінгами, готелями, кав'ярнями й ресторанами. У рейтингу InterNations Expat Insider Південна Африка посіла 35-те місце з 46 країн. Серед головних переваг експати відзначили природну красу й клімат країни, охорону здоров'я, сильну спільноту іноземців і відсутність мовного бар'єра. Англійська тут широко поширена.

Усе це має свою ціну. Кейптаун помітно дорожчий за країни, перелічені вище. Одній людині варто планувати щонайменше 1 400–1 750 $ на місяць, включно з орендою 1-кімнатної квартири та базовими витратами на життя. Родина з 3 або 4 людей зазвичай витрачає близько 3 800–4 300 $ на місяць. Навчання в міжнародній школі коштує в середньому близько 5 200 $ на дитину на рік.

Південна Африка запровадила свою Remote Work Visa у березні 2025 року. Її видають на 1 рік і можуть продовжити до 3 років. Заявники мають заробляти щонайменше 37 000 $ на рік, працювати на іноземного роботодавця та мати медичне страхування. Водночас ця віза не відкриває шляху до постійного проживання. Через 3 роки її власники мають або залишити країну, або перейти на стандартну робочу візу. Громадянство потребує ще більше часу: іноземці спершу мають провести 5 років у країні за робочою візою, щоб отримати право на постійне проживання, а потім зачекати ще 5 років перед поданням на громадянство.

Безпека – важливий чинник для кожного, хто планує переїзд до Південної Африки. Країна посідає 124-те місце зі 163 у Global Peace Index: трохи вище за США (128-ме), але значно нижче за більшість європейських країн і багато африканських держав. Викрадення автомобілів і вуличні пограбування, особливо у віддалених місцях, районах із високою злочинністю та вночі, залишаються ризиками, які мешканцям і експатам потрібно враховувати.

Танзанія

• Населення: 71,7 млн
• Столиця: Додома (офіційна), Дар-ес-Салам (економічний і культурний центр)

Безпечна, гостинна й надзвичайно різноманітна Танзанія заслуговує на місце в будь-якому списку найкращих країн Африки для експатів. У Global Peace Index країна посідає 73-тє місце, випереджаючи Францію, Китай, США та сусідню Кенію.

Дар-ес-Салам, найбільше місто й економічний центр Танзанії, – жвавий порт на Індійському океані з активними ринками, дедалі виразнішим міським силуетом і одним із найдинамічніших культурних середовищ на узбережжі Східної Африки. Аруша має спокійнішу атмосферу й працює як головний сафарі-центр країни. Тут звично зустріти альпіністів, що повертаються з Кіліманджаро, найвищої вершини Африки заввишки 5 895 м, поряд із мандрівниками, які перетнули пів світу заради сафарі. Занзібар відомий пляжами, кораловими рифами, колоніальною архітектурою, лабіринтом вулиць Стоун-Тауна та жвавою ресторанною і нічною сценою, що розвивається завдяки туризму.

Середні щомісячні витрати становлять 450–500 $ для 1 людини та 1 600–1 700 $ для родини з 3 або 4 людей, без урахування оренди. Квартири в центрах міст зазвичай коштують від 450 до 1 400 $ на місяць залежно від розміру й розташування. Освіта дорога: навчання в міжнародних школах часто перевищує 10 000 $ на рік.

Наразі Танзанія не має візи для цифрових номадів. Більшість віддалених працівників перебувають у країні за 90-денними туристичними візами й періодично виїжджають та повертаються. Туристичні візи не дозволяють працювати на танзанійські компанії. Довгострокове проживання зазвичай потребує або відкриття бізнесу, або місцевого працевлаштування. Робочі дозволи коштують приблизно 3 000 $ і діють 2 роки, а для компаній існують квоти, що надають пріоритет громадянам Танзанії перед іноземними працівниками. Тому пошук місцевої роботи може зайняти час. Громадянство також отримати складно: заявники мають прожити в Танзанії щонайменше 7 років, сплатити збір за подання заяви в розмірі 1 500 $ і відмовитися від попереднього громадянства.

Кенія

• Населення: 62,8 млн
• Столиця: Найробі

Кенія втілює багато контрастів континенту. Вона красива, різноманітна й економічно динамічна, але питання безпеки залишаються актуальними. Країна посідає 127-ме місце в Global Peace Index, трохи нижче за Південну Африку. Попри це, Найробі залишається одним із найкомфортніших міст континенту для експатів. Дрібні крадіжки та викрадення автомобілів трапляються, однак багато іноземців обирають райони Westlands, Karen і Gigiri, де безпекові ризики можна порівняти з іншими великими містами.

Найробі – це більше, ніж сучасна інфраструктура. У місті працюють регіональні офіси Google, Microsoft, IBM, Cisco та багатьох інших міжнародних компаній. Його стартап-екосистема, яку часто називають «Silicon Savannah», приваблює підприємців та інвесторів з усього світу. З 2024 року переїзд став простішим завдяки кенійській візі для цифрових номадів Class N. Візу видають на 1 або 2 роки й можуть продовжити. Заявники мають заробляти щонайменше 24 000 $ на рік і працювати на роботодавця, зареєстрованого за межами Кенії. Громадянство стає доступним після 7 років безперервного проживання, а Кенія дозволяє подвійне громадянство.

Базові щомісячні витрати для 1 людини в середньому становлять близько 600 $, а 1-кімнатні квартири коштують приблизно 500 $. Родині з 3 або 4 людей варто планувати щонайменше 3 250 $ на місяць. Як і в Танзанії, міжнародні школи дорогі: річна вартість навчання часто перевищує 10 000 $.

Намібія

• Населення: 2,9 млн
• Столиця: Віндгук

Намібія, можливо, найбільш недооцінена країна в цьому списку. У Global Peace Index вона випереджає ОАЕ, Францію, Сербію, Молдову та багато інших держав. Англійська є офіційною мовою, а Намібія має одну з найнижчих щільностей населення у світі. На площі 824 000 км² живе менш ніж 3 млн людей, із них близько 530 000 – у столиці.

Віндгук – охайне й добре сплановане місто з виразною німецькою колоніальною спадщиною. Бруковані вулиці, традиційні паби та лютеранська церква Christuskirche, освячена в 1910 році, надають місту особливого характеру. Ефективна робота поліції та порівняно сильний захист громадянських прав також додають йому привабливості. У результаті Віндгук належить до найкомфортніших для життя столиць Африки як за якістю життя, так і за рівнем безпеки.

Щомісячні витрати для 1 людини в середньому становлять близько 700 $, а 1-кімнатна квартира коштує приблизно 500 $. Родина з 3 або 4 людей зазвичай витрачає близько 2 500 $ на місяць, тоді як оренда більшої квартири в середньому становить приблизно 1 150 $. Навчання в міжнародній школі коштує в середньому близько 5 350 $ на рік.

Намібія запровадила візу для цифрових номадів у 2022 році. Заявники мають заробляти щонайменше 2 000 $ на місяць, а віза діє 6 місяців. Однак її не можна продовжити одразу: перед повторним поданням потрібно зачекати 1 рік. Тим, хто хоче залишитися довше, зазвичай потрібно знайти місцеву роботу. Для громадянства потрібно 10 років проживання, а успішні заявники мають відмовитися від попереднього громадянства.

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей