Дуїкер Еббота, рідкісний мешканець лісів Кіліманджаро

У лісах Кіліманджаро мешкають невеликі антилопи, відомі як дуїкери Еббота. Цей ендемічний для Танзанії вид досліджують рідко, оскільки дуїкери зникають за найменшої ознаки небезпеки.

Попри це, наша команда рада поділитися фотографіями дуїкерів Еббота й розповісти про їхній спосіб життя. У статті йдеться про те, де живуть ці дуїкери, що означає їхня назва та чому вид вважається зникаючим.

Що означає назва «дуїкер Еббота»?

Назва «дуїкер» походить або від слова duik в африкаанс, або від нідерландського duiken – обидва означають «пірнатиНідерландське слово «duiker» перекладається як «пірнальник» або «аквалангіст». Воно також уживається в африкаанс – мові, що сформувалася з нідерландських діалектів у колоніальну добу й поширена на півдні Африки, де трапляються кілька видів дуїкерів. Із Південної Африки це слово розійшлося світом. Науковці описали кілька десятків різних видів дуїкерів.». Ці танзанійські ендеміки відомі здатністю миттєво зникати в заростях, щойно відчують небезпеку. Частина «Еббота» в назві вшановує науковця, який першим описав цей вид.

Іноді в англійській назві трапляється написання з однією літерою «t» – «Abbot's duiker». Це просто поширена помилка.

Наскільки рідкісний дуїкер Еббота?

Дуїкери Еббота надзвичайно рідкісні, і вивчати їх складно. Спостереження цих антилоп трапляються так нечасто, що більшість наших знань походить із аналізу їхнього посліду, фото й відео з фотопасток, а також порівнянь з іншими видами дуїкерів. Першу фотографію такого дуїкера опублікували лише у 2005 році, і зробила її не людина, а камера, встановлена в лісі.

Точна чисельність дуїкерів Еббота невідома, але, за оцінками, їх залишилося не більше ніж 1 500 особин, і популяція продовжує скорочуватися.

Чому дуїкер Еббота перебуває під загрозою зникнення?

Дуїкерів Еббота ловлять заради м'яса, а їхні лісові оселища вирубують. Через це тварини втрачають і безпечні укриття, і джерела їжі. У міру того як люди й далі знищують ліси, багато видів, зокрема дуїкери Еббота, опиняються під дедалі більшою загрозою. Вони вважаються видом під загрозою зникнення.

Де живуть дуїкери Еббота?

Цих дуїкерів можна зустріти лише в кількох гірських лісах Танзанії:

• гори Удзунгва;
• гори Західні Усамбара;
• гора Кіліманджаро;
• Південне нагір'я;
• гори Рубехо.

Є також припущення, що крихітні популяції могли зберегтися у високогірному Національному парку Кітуло та на горі Рунгве. Проте через потайний спосіб життя й нічну активність цих тварин спостерігати їх дуже складно.

Отже, дуїкер Еббота – один із найрідкісніших видів серед усіх дуїкерів. Щоб дізнатися про інші види дуїкерів в Африці, завітайте до нашого блогу. Там зібрана інформація про їхні звички та особливості цих потайних лісових тварин.

Як наша команда сфотографувала дуїкера Еббота?

Деякі члени команди Altezza Travel живуть у Мачаме, на південному схилі Кіліманджаро, неподалік узлісся. Основний напрям нашої роботи – організація висококласних експедицій на Кіліманджаро, але успішна робота в Танзанії також означає тісний зв'язок із місцевою спільнотою. Наші проєкти часто є частиною соціальної місії Altezza Travel, зокрема ініціативи, присвячені охороні тваринного й рослинного світу.

Наприклад, ми беремо участь у масштабному проєкті Serengeti De-snaring, де рейнджери під час патрулювань знаходять і прибирають браконьєрські пастки. Altezza Travel також підтримує пожертвами заповідник чорних носорогів Мкомазі. Ви можете прочитати про малюка носорога, якого ми взяли під свою опіку. До речі, ми працювали й з дуїкерами. Ось історія Ньясі, маленької антилопи, яку ми виходили й повернули до здоров'я.

У регіоні Кіліманджаро ми викуповуємо ділянки вирубаного лісу, щоб знову засадити їх деревами. У сухі сезони ми активно долучаємося до гасіння лісових пожеж на горі Кіліманджаро й навіть встановили протипожежні контейнери в національному парку. Ми уважно стежимо за життям лісу Кіліманджаро, вивчаємо його птахів та інших лісових мешканців.

Ми встановили в лісі кілька фотопасток, щоб з'ясувати, чи трапляються там рідкісні тварини. Камери зафіксували блакитних мавп, медоїдів, кущових свиней, великих птахів та інших звичних мешканців місцевих лісів. Та коли на камерах з'явилася така рідкісна тварина, як дуїкер Еббота, це стало для нас справжнім відкриттям.

У жовтні 2022 року на камеру потрапив дуїкер із рудим чубом – характерною ознакою цих антилоп. Оскільки дуїкери Еббота переважно активні вночі, особливо цікаво, що цього вдалося зафіксувати вдень. Зверніть увагу й на його пошкоджене праве вухо – це може свідчити про нещодавню зустріч із хижаком.

За кілька днів та сама тварина знову з'явилася перед камерою, цього разу в більш звичний для дуїкерів час – уночі.

Інша наша камера зафіксувала ще одного дуїкера того самого виду. У цієї тварини вухо було неушкодженим, а забарвлення морди – виразно іншим. Вона з'явилася вдень. Саме її видно на найпершій фотографії в цій статті.

Кілька користувачів iNaturalist, популярної мережі для професійних біологів та ентузіастів, підтвердили, що це справді дуїкери Еббота. Ці фотографії доводять, що рідкісні антилопи мешкають у лісі на горі Кіліманджаро.

Що ми знаємо про дуїкерів Еббота?

Представники цього виду досить великі й серед дуїкерів вважаються справжніми гігантами. Дорослі дуїкери Еббота можуть важити до 60 кг, тоді як більшість інших дуїкерів важать менше ніж 25 кг. Зазвичай їхня висота в холці становить 65–75 см. І самці, і самки мають добре розвинені роги завдовжки приблизно 10 см. Основне забарвлення тіла – рудо-коричневе; воно відображене й у видовій назві spadix («рудо-коричневий» латиною). Чуби часто яскраво-помаранчеві, хоча іноді бувають блідо-сірими.

Картка тварини:

Звичайна назва: дуїкер Еббота  

Наукова назва: Cephalophus spadix  

Клас: ссавці  

Континент: Африка  

Тривалість життя: 11 років  

Раціон: травоїдний  

Розмір: 70 см у холці  

Вага: 55 кг

Охоронний статус: під загрозою зникнення (EN)  

Поточний стан популяції: скорочується

Зовнішній вигляд цих тварин описаний досить добре, однак генетичних досліджень небагато: опублікована лише 1 наукова робота, у 2014 році. Їхня поведінка значною мірою залишається загадкою, адже знайти й вивчати дуїкерів Еббота складно через переважно нічний спосіб життя.

Дуїкери Еббота віддають перевагу гірським лісам, густим заростям і болотам. Зазвичай вони живуть на висотах від 1 300 до 2 800 м над рівнем моря. У місцях із достатньою кількістю їжі та безпечними умовами один дуїкер займає територію приблизно 1 км². У менш сприятливому середовищі йому може знадобитися площа до 10 разів більша. Це територіальні тварини, які переважно живуть поодинці.

У дикій природі головна загроза для них – леопарди. На відкритіших ділянках на дуїкерів також полюють леви, плямисті гієни, пітони та вінценосні орли.

Основна активність дуїкерів – пошук їжі – припадає на ніч. Удень вони зазвичай відпочивають, ховаючись у густому підліску та високій траві. Харчуються переважно плодами, листям, квітами та іншими частинами рослин. Водночас одного разу фотопастка дослідника зафіксувала дуїкера Еббота, який ніс у пащі щось схоже на невелику тварину, можливо, жабу.

З огляду на те, що інші види дуїкерів спостерігали під час поїдання пташиних яєць і навіть полювання на птахів, які летять низько, така м'ясоїдна поведінка цих антилоп не є цілковитою несподіванкою. Утім, трапляється вона відносно рідко.

Як Вільям Еббот відкрив дуїкера Еббота?

Дуїкера Еббота вперше описав американський науковець Вільям Луїс Еббот. Він був лікарем і натуралістом із пристрастю до досліджень. Під час своїх подорожей Еббот зібрав численні зразки рослин і тварин з усього світу. Окрім природничої колекції, він сформував етнографічну збірку артефактів, яку згодом передав до різних музеїв, зокрема до Смітсонівського інституту в США. Еббот жив наприкінці XIX – на початку XX століття, але його внесок у науку залишається вагомим навіть через століття після експедицій.

У 1888–1889 роках Еббот прибув з експедицією на Кіліманджаро, де виявив і описав великого дуїкера. Після цього протягом майже століття нових спостережень дуїкерів Еббота майже не було, а знання про них не поповнювалися. Інтерес до виду відновився лише за останні 30 років.

Вільям Еббот продовжував подорожувати й описувати тварин і рослини до 1920-х років. Він відвідав Мадагаскар та інші острови Індійського океану, а також Індію, Сінгапур і Китай. Збудувавши шхуну, він 10 років плавав між островами Південно-Східної Азії, активно поповнюючи свою тропічну колекцію. Навіть після того, як через хворобу частково втратив зір, Еббот зумів відвідати Гаїті та Домініканську Республіку.

Іменем Еббота названо багато тварин. Серед найвідоміших – сірий гібон Еббота, чубата ящірка Еббота та денний гекон Еббота (Phelsuma abbotti).

Є й птахи, названі на його честь, зокрема карликовий сорокопуд-зозуля (Celebesica abbotti), олуша Еббота та шпак Еббота.

Шпак Еббота

Якщо дуїкер Еббота є ендеміком Танзанії, то шпак Еббота трапляється і в Танзанії, і в сусідній Кенії, але лише в кількох невеликих ізольованих районах. Серед них – ліси Кіліманджаро та гори Кенія, а також ще кілька регіонів. Оселища цього шпака фрагментовані, і подальша втрата лісів становить серйозну загрозу його виживанню. У 2020 році вид було внесено до Червоного списку МСОП як такий, що перебуває під загрозою зникнення. Поточну чисельність оцінюють у 1 000–2 500 дорослих особин, і, на жаль, вона й далі скорочується.

Ці птахи мешкають у гірських лісах на висотах від 1 800 до 2 600 м над рівнем моря. Вони віддають перевагу високим деревам із широкими кронами, де можуть полювати на комах і знаходити плоди. Один із їхніх улюблених кормів – плоди африканського дерену (Cornus volkensii).

Шпаки Еббота живуть невеликими зграями й переміщуються на короткі відстані залежно від плодоношення довколишніх дерев. Щоб знайти й визначити цих птахів, часто доводиться підніматися високо в ліс. Їхнє оперення, як і в усіх шпаків, має переливчастий блиск. Голова, спина й груди – вугільно-чорні, боки та черево – кремово-білі. Самці й самки зовні схожі.

У майбутньому ми плануємо знайти й сфотографувати цього відносно рідкісного птаха на Кіліманджаро та, звісно, поділитися результатами з вами. Тим часом радимо прочитати про довгодзьобого кравчика – ще одного цікавого птаха, ендемічного для Танзанії. Оскільки цих птахів залишилося дуже мало, ми працюємо разом із Nature Tanzania, щоб допомогти зберегти їхню популяцію в лісі Амані на північному сході Танзанії.

У Танзанії мешкає багато тварин, яких значно легше знайти й сфотографувати, ніж дуїкерів Еббота. Altezza Travel організовує сафарі в національних парках Танзанії. Вирушайте з нами до природних просторів країни, щоб спостерігати за життям тваринного світу Африки.

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей