Професор Алан Ченнінг: відкриття високогірних жаб на Кіліманджаро та ексклюзивне інтервʼю

На схилах Кіліманджаро виявили раніше невідому популяцію жаб Amietia wittei , що мешкає на висотах до 4 100 м над рівнем моря. Уперше цих жаб помітили менеджери Altezza Travel під час сходження на Кіліманджаро в липні 2024 року. Фотографії надіслали до Танзанійського інституту дослідження дикої природи (TAWIRI) та професору Алану Ченнінгу – відомому герпетологу з Південної Африки й одному з провідних світових фахівців із жаб. 

Так почалася підготовка до експедиції: отримання необхідних дозволів на дослідження в межах національного парку та прокладання маршруту для команди науковців.

До лютого 2025 року все було готово. Ченнінг прибув до Танзанії та разом із дослідниками TAWIRI розробив детальний план експедиції. Потім команда вирушила на Кіліманджаро разом із гідами Altezza Travel: маршрут пролягав західним схилом вулкана й перетинав 5 річок на висотах до 4 100 м. Тим часом ми мали нагоду ближче познайомитися з герпетологом світового рівня та поговорити з ним про карʼєру, наукові інтереси, зміну клімату й багато іншого.

Інтервʼю з проф. Аланом Ченнінгом

– Розкажіть трохи про себе: про родину, переїзд до Південної Африки й те, коли у вас зʼявився інтерес до амфібій.

Я народився в родині середнього класу. Мій батько працював у телефонному відділі поштової служби. Думаю, родина переїхала з Англії до Південної Африки, щоб утекти від холоду й вогкості, а батько зміг продовжити роботу в Поштовій службі Південної Африки.

Жаби зацікавили мене ще під час навчання на бакалавраті – серед моїх колег-біологів вони були переважно маловідомими. До кафедри зоології часто навідувався Джон Чарльз Пойнтон, один із найважливіших сучасних учених, що спеціалізуються на жабах. Хоча жаби належать до герпетології, яка також охоплює змій, ящірок, крокодилів і черепах, як зоолога інші ці групи цікавлять мене лише побіжно.

– Багато людей не до кінця розуміють, чим займаються герпетологи. Чи могли б ви пояснити суть своєї роботи й чому вона важлива?

Моя сфера знань стосується взаємозвʼязків між тваринами та назв, які застосовують до різних видів. Ця галузь – таксономія – спирається на дослідження генетики, поведінки, екології та будови тіла тварин, яких вивчають.

Багато видів складно розпізнати як окремі – їх називають «криптичними».Криптичні види – це близькоспоріднені види, майже нерозрізненні зовні, але з істотними генетичними відмінностями. Якщо криптичні види не розпізнати, їх неможливо охороняти, а потенційна користь для людського суспільства так і не буде реалізована.

– У відкритих джерелах зазначено, що за свою карʼєру ви описали понад 140 нових видів і родів жаб. Наскільки точна ця цифра?

Ця цифра неточна – радше йдеться приблизно про 54 види й роди; частину з них згодом перекласифікували.

– Які моменти у своїй карʼєрі чи які відкриття ви вважаєте найважливішими?

Моя карʼєра переважно складалася з викладання студентам бакалаврату та наукового керівництва студентами старших курсів. Дослідження відбувалися під час університетських канікул або тоді, коли в мене не було викладання. Тож переломних моментів не було. 

У таксономії немає «значних» відкриттів. Кожен крок схожий на цеглину, яку кладуть, щоб звести будівлю. Жоден крок не важливіший за інший. Проте для мене завжди було особливою подією бачити, як аспірант захищає PhD, а потім знаходить власний шлях у світі.

– З якими труднощами ви стикаєтеся під час пошуку нових видів? Чи траплялося вам підозрювати існування невідомого виду, але так і не знайти його?

Зазвичай труднощі повʼязані з тим, що до потрібної місцевості складно дістатися, особливо якщо вона далеко або, наприклад, у пустелі. Серед недавніх викликів – висока вартість дозволів на дослідження в окремих країнах, на щастя, не в усіх. Тамтешні посадовці вважають, що всі іноземні науковці заможні.

Багато відкриттів відбуваються випадково – не можна просто запланувати поїздку й знайти новий вид! Я ніколи не підозрював існування нових видів наперед, але іноді дивуюся, коли вони раптом зʼявляються. Навіть добре вивчені райони навколо Кейптауна, наприклад, за останні кілька років дали багато нових видів.

– Чи є певні види – рідкісні або нещодавно відкриті, – які вас особливо захоплюють?

Мені завжди приємно знаходити когось із вот-вотіввот-вот – загальновживана назва виду Phlyctimantis keithae з родини Hyperoliidae, а також жаб-бігунів. За ними легко спостерігати, і вони справді цікаві. Жаби-бігуни, як підказує назва, не стрибають і не лазять. У них тонкі довгі лапки, і вони ходять або бігають.

– В останні десятиліття зміна клімату стала однією з найгостріших проблем. Вам випала рідкісна можливість працювати і до, і після того, як її наслідки були широко усвідомлені. З вашого погляду, як глобальне потепління вплинуло на екосистеми, зокрема на амфібій? Чи спостерігали ви зникнення якихось видів загрозливо швидкими темпами?

Хоча важко відокремити наслідки зміни клімату від природних коливань чисельності популяцій, очевидно, що багато видів, колись звичайних, тепер складно знайти. Темпи скорочення більшості видів жаб невідомі, тому що ніхто не веде їх системного моніторингу. Фахівців з амфібій замало. Мені не відомо про жоден вид жаб в Африці, який зник остаточно. Зазвичай їх просто не бачили роками, бо ніхто їх не шукав. Скільки людей узагалі здатні розпізнати вид жаби?

Найбільша загроза для амфібій – ми, люди: ми перетворюємо природну рослинність на монокультурні посіви, а міста постійно розростаються. Найбільше ризикують види, що живуть у прибережних районах, адже саме там люди люблять оселятися й змінювати середовище.

Великі жаби-бики, що трапляються в сухих районах, дуже потерпають: їх надмірно виловлюють, і через це розмноження зривається. Навіть там, де ці жаби охороняються законом, їх і далі збирають, продають і їдять. Південна Ангола та північна Намібія – показові приклади.

– Причина нашої зустрічі – відкриття жаб Amietia wittei, які зазвичай трапляються в тропічних лісах Кіліманджаро та гір Рувензорі на висотах не вище 2 800 м. У чому унікальність цього відкриття? Що воно може розповісти про високогірні екосистеми?

Жаби здатні жити приблизно до 3 000 м, де їх знаходять у проточних струмках. Якщо такі струмки замерзають, жаби можуть виживати під кригою. Але відкриття жаб, що живуть на 4 000 м, свідчить: вони значно краще пристосовані до суворих умов, ніж ми думали.

Їм потрібно не лише витримувати екстремальний холод узимку, а й знаходити їжу. Жаба, знайдена майже на 4 000 м на Кіліманджаро, успішно там існує; ми знаємо, що, серед іншого, вона їсть дрібних жуків. Як виживають самі жуки – окреме питання.

– Над якими ще проєктами ви зараз працюєте? Чи є інші галузі науки, які вас цікавлять?

Серед моїх інших проєктів – ревізія жаб-биків по всій Африці, від Сенегалу до Південної Африки. Також ми з колегами намагаємося впорядкувати кількість видів карликових ропух: усі вони схожі між собою і живуть у напівпустелях або пустелях.

Мене цікавить біологічна історія Африки. Коли й чому сформувалися ліси та травʼянисті екосистеми? Коли зʼявилися різні групи тварин і що зумовлювало диференціацію та видоутворення?

***

Команда Altezza Travel щиро дякує професору Алану Ченнінгу за участь у цьому важливому науковому проєкті, а також за теплі й захопливі вечори з розповідями про тваринний світ Африки.

Більше про відкриття нової популяції жаб і наукову експедицію читайте в статті «Найвисокогірнішу жабу Африки виявили на Кіліманджаро».

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей