7 найбідніших країн Африки у 2025 році

Громадянські війни, бідність, корупція та безробіття й сьогодні залишаються реальністю для багатьох країн Африки. За даними Міжнародного валютного фонду (МВФ) за 2025 рік, 7 найбідніших країн Африки – це Південний Судан, Бурунді, Центральноафриканська Республіка (ЦАР), Малаві, Мадагаскар, Судан і Мозамбік. Більше про економіку та повсякденне життя в кожній із них – у цій статті Altezza Travel.

Щоб зрозуміти, наскільки багатою чи бідною є країна, можна враховувати багато чинників, але один із найпростіших орієнтирів – ВВП на душу населення. Цей показник відображає вартість усіх товарів і послуг, які країна виробляє за рік, поділену на кількість її населення. Що вищий показник, то кращий рівень життя. Але є нюанс.

Оцінювати економічну ситуацію в країнах із розвиненими правовими та фінансовими системами відносно просто. Їхня оприлюднена статистика викликає довіру, а бізнес працює за прозорими правилами. У бідніших державах, де поширена корупція, а державна звітність викликає сумніви, завдання стає значно складнішим. Саме тому рейтинги ВВП складають декілька міжнародних організацій. Найавторитетніші серед них – Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, ООН і ЦРУ.

У глобальному вимірі ці інституції фіксують поліпшення рівня життя в Африці. Найчіткішу картину поступу континенту дає Світовий банк. У 2018 році в крайній бідності перебували 26 країн; до 2024 року їхня кількість скоротилася до 21. Замбія, Гвінея, Танзанія та Бенін суттєво зміцнили свої економіки.

Попри це, війни, етнічні конфлікти та епідемії й далі утримують кілька африканських держав у бідності. Щоб визначити 7 найбідніших, Altezza Travel використала дані МВФ, опубліковані у 2025 році. Методологія МВФ враховує максимально можливу кількість чинників.

7. Мозамбік

• Столиця: Мапуту
• Населення: 35,9 млн

Мозамбік відкриває рейтинг МВФ із 7 найбідніших країн Африки: ВВП на душу населення тут оцінюють у $663. Від 2018 року держава потерпає від нападів бойовиків у північних провінціях. Збройний конфлікт змусив майже 1 млн людей залишити свої домівки. Антонелла Д'Апріле, керівниця офісу Всесвітньої продовольчої програми ООН у Мозамбіку, назвала цю гуманітарну кризу «гуманітарною катастрофою немислимих масштабів».

Через конфлікт на півночі закрилися майже половина всіх медичних центрів. На півдні наплив біженців також зробив медичну допомогу менш доступною. Близько 1 млн людей стикаються з голодом. Ситуацію додатково ускладнюють часті стихійні лиха.

Попри ці труднощі, Мозамбік продовжує розвиватися. Мінімальна зарплата становить приблизно $75, хоча доходи висококваліфікованих фахівців і менеджерів можуть бути у 10–30 разів вищими. Узбережжя Мозамбіку забудоване розкішними курортами, популярними серед мандрівників з усього світу, а сама країна має значний потенціал для зростання.

Державний департамент США радить мандрівникам бути в Мозамбіку особливо обережними. У попередженні йдеться про можливі громадські заворушення та насильницькі злочини, зокрема пограбування. Медична інфраструктура слабка, а доступність ліків нестабільна й часто недостатня.

6. Судан

• Столиця: Хартум
• Населення: 48,8 млн

Судан – ще одна африканська держава, розірвана громадянською війною. У нашому списку найбідніших країн Африки вона посідає 6 місце.

«Немає навіть приблизної оцінки кількості загиблих – можна побачити діапазони до 150 000 і більше, – тому що всіх загиблих ніхто не рахує. У цій громадянській війні немає офіційної державної машини, немає міністерства охорони здоров'я, яке публікувало б щоденні цифри», – пише Джонатан Фрідланд у своїй колонці для The Guardian.

Виступаючи на засіданні Ради Безпеки ООН у листопаді 2023 року, помічниця Генерального секретаря ООН у справах Африки Марта Ама Ак'яа Побі заявила, що Судан переживає «поєднання дедалі глибшої гуманітарної катастрофи та катастрофічної кризи прав людини».

Попри бойові дії, економіка Судану, що спирається на сільське господарство та експорт нафти, не зазнала повного краху. МВФ оцінює ВВП на душу населення у $624. Чи доходять ці гроші до людей – інше питання. Можливо, саме цим пояснюється відсутність пропозицій житла в Судані на Booking.com.

«Не подорожуйте до Судану через збройний конфлікт, громадські заворушення, злочинність, тероризм і викрадення людей», – радить Державний департамент США. «Члени відомих терористичних угруповань, їхні окремі прихильники та радикальні політичні екстремісти можуть нападати майже без попередження або взагалі без нього, обираючи цілями іноземні та місцеві урядові об'єкти, а також місця, де часто бувають громадяни західних країн».

5. Мадагаскар

• Столиця: Антананаріву
• Населення: 31,8 млн

Мадагаскар давно відомий у світі як туристичний напрям для пляжного відпочинку. Однак місцеві жителі майже не відчувають користі від цієї глобальної популярності, і острів залишається однією з найбідніших країн Африки. ВВП Мадагаскару на душу населення становить лише $594.

Хоча Мадагаскар здобув незалежність від Франції понад 60 років тому, його економіка досі функціонує за колоніальною логікою. Вона базується на видобутку природних ресурсів, які експортують до заможніших країн.

Із 49 827 км доріг у країні лише 5 780 км мають тверде покриття. Циклони та сильні дощі часто руйнують дороги й мости, відрізаючи цілі регіони від торгівлі та екстреної допомоги. Понад дві третини населення Мадагаскару живуть за межею бідності, а більшість виживає приблизно на $2 на день. Країна входить до першої п'ятірки у світі за рівнем недоїдання. І все це існує поруч із численними 5-зірковими готелями, де зупиняються одні з найбагатших туристів світу.

Влада США радить мандрівникам бути особливо обережними: «Серйозні злочини, зокрема вторгнення до помешкань, збройні напади, пограбування та напади на людей, поширені на Мадагаскарі… Хоча уряд збільшив кількість спеціальних поліцейських підрозділів у популярних туристичних місцях, віддалені локації варто відвідувати лише великими групами у супроводі надійних туроператорів».

4. Малаві

• Столиця: Лілонгве
• Населення: 22,3 млн

ВВП на душу населення в Малаві становить $580. Майже вся економіка цієї східноафриканської країни є аграрною. Вона належить до головних світових постачальників тютюну, цукрової тростини, бавовни, чаю, кукурудзи та маніоку. Через це країна сильно залежить від клімату. Екстремальні погодні явища часто спричиняють соціальні катастрофи.

Наприклад, у 2024 році посуха змусила Малаві оголосити надзвичайний стан. Урожай загинув, і до 20 млн людей залишилися без їжі. Очікується, що такі ситуації траплятимуться частіше. «На жаль, у найближчі роки екстремальна погода, ймовірно, стане нормою у Східній та Південній Африці», – сказала регіональна директорка UNICEF Єва Каділлі в коментарі Politico.

Місцеві жителі добре розуміють серйозність ситуації. Під час пандемії соціологічне опитування показало, що малавійці боялися голоду більше, ніж COVID-19, повідомляла BBC Africa.

Хоча уряд досяг певного прогресу в розширенні доступу до медичної допомоги, Малаві й далі страждає від високої дитячої смертності та поширення ВІЛ/СНІДу, малярії й туберкульозу.

Станом на 2025 рік середня місячна зарплата в Малаві коливається від 180 000 до 250 000 малавійських квач ($105–145). Відносно низькі ціни в супермаркетах – близько $1 за кілограм рису та $4–5 за кілограм яловичини – дозволяють одній людині вижити, хоча сім'ї це дається значно важче.

Попри ці виклики, останнім часом Малаві поступово стає туристичним напрямом, що розвивається, із різноманітним вибором дозвілля та 5-зірковими готелями. Державний департамент США рекомендує під час подорожі бути особливо обережними: «Злочинність у Малаві поширена. Більшість злочинів проти громадян США стосуються майна… іноді майже без провокації. Дрібна вулична злочинність (пограбування та кишенькові крадіжки) поширена… Слід уникати пересування пішки вночі, особливо в міських районах, оскільки траплялися збройні пограбування та напади».

3. Центральноафриканська Республіка (ЦАР)

• Столиця: Бангі
• Населення: 5,3 млн

Центральноафриканська Республіка посідає 3 місце у списку найбідніших країн Африки: ВВП на душу населення тут становить $531. Хоча в країні є золоті копальні та родовища алмазів, природні багатства не принесли добробуту її людям. Від часу здобуття незалежності історію ЦАР визначали перевороти, громадянські війни та голод, що наставав після них. Збройні конфлікти тривають і нині, не даючи міжнародним організаціям допомогти всім, хто цього потребує.

Рівень злочинності в країні давно вийшов за будь-які розумні межі, надходять повідомлення про звірства проти цивільного населення. Уряди різних країн світу радять своїм громадянам не подорожувати до ЦАР, хоча туристичні візи видають, і деякі мандрівники все ж їдуть. Номери в готелях стартують із рекордно низьких $7.

Влада США наполегливо радить не відвідувати країну: «Не подорожуйте до Центральноафриканської Республіки (ЦАР) через збройний конфлікт, злочинність, громадські заворушення та викрадення людей… Озброєні угруповання й опозиційні сили контролюють великі території країни та регулярно викрадають, ранять і/або вбивають цивільних. У разі заворушень аеропорт, наземні прикордонні переходи та дороги можуть закрити майже без попередження або взагалі без нього».

2. Бурунді

• Столиця: Гітега
• Населення: 14 млн

2 місце в нашому рейтингу найбідніших країн Африки посідає Бурунді, де ВВП на душу населення становить $489. Уряду бракує коштів навіть на фінансування соціальної сфери. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, у країні є лише 0,7 лікаря, 7 працівників середнього та молодшого медичного персоналу і 8 лікарняних ліжок на 10 000 жителів. Через це поширені небезпечні хвороби, зокрема малярія, туберкульоз і ВІЛ/СНІД. Також часто трапляються холера, менінгіт і шистосомоз.

У Бурунді 37% жителів не мають освіти, а 53% закінчили лише початкову школу (дані за 2021 рік). За інформацією уряду та міжнародних кадрових агенцій, у 2025 році середня місячна зарплата становить від 196 700 до 228 600 бурундійських франків ($65–75). Ці суми здаються значними порівняно з офіційною мінімальною зарплатою: у сільській місцевості вона дорівнює 105 франкам на день ($0,04), а в найбільших містах, Бужумбурі та Гітезі, – 160 франкам на день ($0,06).

Такі мізерні доходи перетворюють покупки в супермаркетах на розкіш. Туристи повідомляють, що пляшка молока коштує $0,53, кілограм курятини – близько $5, а кілограм ковбаси – приблизно $13.

Країна приймає туристів, які можуть знайти житло за дуже доступними цінами. Одномісний номер у 5-зірковому готелі коштує близько $130 за ніч, а пристойні варіанти можна знайти за $25.

Державний департамент США радить утриматися від подорожей до Бурунді, попереджаючи, що там можуть траплятися насильницькі злочини, зокрема напади, викрадення автомобілів, вторгнення до помешкань, атаки з використанням гранат і збройні пограбування. Іноземці, а також місцеві жителі, яких можуть вважати такими, що мають при собі готівку, ризикують стати ціллю. Влада зазначає, що місцевій поліції часто бракує підготовки та ресурсів для ефективного реагування.

1. Південний Судан: найбідніша країна Африки

• Столиця: Джуба
• Населення: 13,9 млн

Уже кілька років поспіль Південний Судан визнають найбіднішою країною континенту: середній ВВП на душу населення тут становить лише $251.

Це наймолодша країна світу з населенням майже 14 млн людей; офіційно вона з'явилася на мапі в липні 2011 року. Спочатку Південний Судан мав великі перспективи: у 2013 році його ВВП зріс на 29,8%. Приходили інвестори, а місцеві жителі вірили в можливість гідного життя.

Та піднесення тривало недовго. У грудні 2013 року спалахнув затяжний збройний міжетнічний конфлікт. Бойові дії тривали 7 років, поглиблюючи економічну кризу. Найгіршим став 2016 рік, коли інфляція, за даними Trading Economics, злетіла до 549%.

У 2020 році настав короткий мир, але вже у 2023 році спалахнула нова громадянська війна. Невдовзі ВВП Південного Судану обвалився на 27,6%, а інфляція знову підскочила до 112%. Світові медіа повідомляють, що сьогодні роботу має менш ніж половина населення країни.

Та навіть ті, кому вдається отримувати зарплату, живуть майже так само, як безробітні. Мінімальна місячна зарплата становить трохи більше $20, звичайні працівники заробляють $20–30, військові отримують $40–80, а лікарі – $60–100.

Водночас, за словами туристів, у 2024 році в місцевих супермаркетах і на ринках кілограм рису коштував від $2,50 до $14, а кілограм курятини – від $10 до $30. У звіті ООН про глобальний голод за 2021 рік Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш заявив:

Попри поширену бідність і триваюче насильство, Південний Судан і далі приваблює окремих відвідувачів. На Booking.com у країні представлено близько 20 готелів, а ціни на одномісні номери коливаються від $35 до $180. Водночас Державний департамент США наполегливо застерігає від подорожей, зазначаючи, що насильницькі злочини – викрадення автомобілів, стрілянина, засідки, напади, пограбування та викрадення людей – поширені по всій країні, зокрема в столиці Джубі.

Довгострокові перспективи Африки

У звітах Конференції ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD) зазначається, що попри ці тяжкі проблеми добробут Африки, як очікується, зростатиме рік у рік. Для цього континент має всі необхідні передумови. Наприклад, тут зосереджено 20% світових запасів рідкісноземельних металів.

За прогнозами, до 2050 року населення Африки сягне 2,5 млрд людей, а отже, континент матиме більше трудових ресурсів, ніж Китай. Африканська продукція може замінити значну частину того, що сьогодні виробляють китайські компанії, писав єгипетський топменеджер Базіль Ель-Баз у Financial Times. Поступове зростання добробуту дає надію, що одного дня Африка подолає голод і війни.

FAQ

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей