52 причини 
Безкоштовний PDF 
Написати нам у WhatsApp 
Забронювати безкоштовний дзвінок 
Сходження 
Майже вертикальні урвища заввишки понад 6 км, екстремальний рівень радіації та температури, що опускаються до −90°C, – лише частина викликів, з якими зіткнуться майбутні дослідники під час спроби піднятися на гору Олімп на Марсі, найвищу гору й найбільший вулкан Сонячної системи. Altezza Travel розглядає, що насправді означало б таке сходження.
Вершина гори Олімп як символ дослідження Марса
Протягом усієї історії людство рухало вперед прагнення дослідити невідоме. В епоху Великих географічних відкриттів ця мрія давала людям силу шукати нові землі. Після того як перші мореплавці дісталися раніше невідомих островів і континентів, за ними рушили тисячі мандрівників. Крок за кроком вони вивчали рівнини й гірські вершини, аж доки на мапах світу майже не залишилося білих плям.
У XX столітті людські амбіції звернулися до космосу. У 1969 році нога людини вперше ступила на поверхню Місяця, і майже одразу ідея дослідження Марса стала частиною публічної дискусії. У 2020 році засновник SpaceX Ілон Маск оголосив про намір побудувати 1 000 космічних кораблів і до 2050 року переселити на Марс близько 1 мільйона людей. Перший запуск, спочатку запланований на 2026 рік і без екіпажу, згодом перенесли на 2028 рік, коли Земля й Марс опиняться в найсприятливішому положенні для такої місії.
Пілотований тестовий політ навряд чи відбудеться раніше 2033–2040 років, навіть за найоптимістичнішими оцінками. Та рано чи пізно людство постане перед питанням, як позначити завершення першого етапу колонізації Марса. Багато хто вважає, що найсильнішим символічним жестом стало б сходження на гору Олімп – колосальну вершину, що здіймається над поверхнею планети.
Що таке гора Олімп?
Систематичні спостереження за Марсом почалися ще в XIX столітті, але довгий час астрономи бачили лише світлу пляму в районі, де сьогодні розташована гора Олімп. На найдавніших мапах Марса цю ділянку позначали як Nix Olympica («Сніги Олімпу»). Науковці припускали, що це може бути льодовий покрив, адже телескопи того часу не давали змоги розгледіти дрібніші деталі.
Відповідь з'явилася лише у 1971 році, коли міжпланетний зонд Mariner 9 дістався Червоної планети. Знімки, передані на Землю, показали, що загадкова світла пляма насправді є найвищою горою Сонячної системи. Щоб зберегти зв'язок із попередніми мапами, науковці назвали її Олімпом, використавши латинську назву Olympus Mons.
Вулканічний острів у давньому океані
Подальший аналіз знімків показав, що гора Олімп – це згаслий вулкан майже ідеально круглої форми. Діаметр давньої кальдери становить близько 70 км, а основа гори простягається приблизно на 601 км. Навколо вулкана лежить система менших хребтів і гір, відома як ореол Олімпу; вона сягає до 1 000 км від вершини. Загальна площа цієї гірської системи співмірна із сумарною площею Франції та Польщі.
Яка висота гори Олімп?
Висота гори Олімп над середнім рівнем марсіанської поверхні становить близько 21,2 км, а від основи до вершини – приблизно 26 км. Це у кілька разів вище за гору Еверест, найвищу вершину Землі заввишки 8,8 км.
Одна з найразючіших особливостей гори Олімп – її круті, подекуди майже вертикальні уступи заввишки 6–7 км уздовж країв гірського масиву. Десятиліттями науковці дискутували, як сформувалися ці драматичні урвища. Прорив стався у 2023 році, коли орбітальний апарат Mars Express Європейського космічного агентства сфотографував складчасту, сильно еродовану область навколо північного схилу вулкана.
Дослідницька група під керівництвом Ентоні Гільденбранда з Університету Париж-Сакле у жовтні 2023 року опублікувала роботу, у якій припустила, що гора Олімп подібна до вулканічних островів на Землі, зокрема Азорських, Канарських островів і Гаваїв. Характерна форма крутих навколишніх схилів може свідчити, що приблизно 3,4–3,7 мільярда років тому Олімп був островом, який піднімався з давнього марсіанського океану завглибшки близько 6 км. Коли лава виходила з жерла вулкана й взаємодіяла з прибережними водами, виникали масивні зсуви; деякі з них простягалися майже на 1 000 км.
Відкриття 2024 року дало підстави припустити, що цей давній океан міг зникнути не повністю. Науковці Європейського космічного агентства поєднали дані спостережень Trace Gas Orbiter і Mars Express та знайшли переконливі ознаки регулярного утворення інею на вершині гори Олімп. Іній тримається лише кілька годин уночі й випаровується після сходу сонця. Його товщина становить усього 0,01 мм, але загальна кількість води, що осідає в такий спосіб, сягає близько 150 000 тонн – цього достатньо, щоб наповнити 60 олімпійських басейнів.
Сходження на гору Олімп
Хто першим запропонував піднятися на гору Олімп
Одним із перших, хто публічно озвучив ідею сходження на гору Олімп, був відомий російський мандрівник Федір Конюхов. За своє життя він здійснив кілька десятків експедицій, зокрема кілька одиночних навколосвітніх подорожей.
Наприклад, у 2002 році Конюхов самотужки перетнув Атлантичний океан на весловому човні лише за 6 тижнів. У 2004–2005 роках він став першим в історії моряком, який здійснив одиночну беззупинну навколосвітню подорож на яхті класу maxi через . Загалом він подолав близько 257 500 км наодинці Світовим океаном. Ця відстань дорівнює майже 6,5 подорожам навколо Землі вздовж екватора.
У 2012 році Конюхов піднявся на 9 найвищих вершин Ефіопії. У 2015 році він зійшов на вершину Евересту Північним гребенем із боку Тибету. У 2020 році Федір Конюхов разом із синами піднявся на найвищу гору Африки – Кіліманджаро. Експедицію організувала Altezza Travel.
У квітні 2024 року Конюхов сказав в інтерв'ю, що мріє піднятися на гору Олімп:
«Моя мрія – піднятися на гору Олімп на Марсі. Це згаслий вулкан і найвища гора Сонячної системи. Її висота перевищує 20 км, зі стрімкими вертикальними стінами. Я заздрю тим, хто висадиться на Марсі й зможе піднятися на Олімп. Якби в мене було ще 300 років, я присвятив би їх підготовці цієї експедиції».
Виклики сходження на гору Олімп
Тиск, температура й радіація
Науковці вже мають достатньо даних, щоб детально змоделювати, як наші найближчі нащадки могли б здійснити сходження на гору Олімп. Першим і найочевиднішим викликом стане надзвичайно розріджена атмосфера. Середній атмосферний тиск на поверхні Марса становить близько 610 паскалів – приблизно у 160 разів менше, ніж на Землі. На вершині гори Олімп тиск знизиться ще більше, до 70–100 паскалів.
За таких умов людина може вижити лише в повністю герметичному скафандрі. Нинішні скафандри вже розраховані на роботу в подібному середовищі, хоча експедиція до «вершини Марса» потребуватиме суттєвих інженерних удосконалень.
Другий великий виклик – температура. Під час марсіанського літа денна температура біля підніжжя гори Олімп іноді може підніматися до відносно комфортних +27°C. Уночі вона падає до −70°C, а на вершині може опускатися до −90°C. Теоретично цю проблему також можна вирішити завдяки вдосконаленому теплозахисту скафандрів.
Набагато серйознішою перешкодою є радіація. Тривалі вимірювання космічного апарата Mars Odyssey показують, що рівень радіації на орбіті Марса приблизно у 2,5 раза вищий, ніж на борту Міжнародної космічної станції, і сягає близько 20 мілірад на день. Це приблизно у 36 разів більше, ніж на поверхні Землі. Тривале перебування без належного захисту може мати тяжкі наслідки для здоров'я, зокрема підвищити ризик раку та спричинити пошкодження клітин і ДНК.
Урвища й рівнини
Коли марсіанський альпініст почне підйом від ореолу Олімпу, вершини ще не буде видно. Через велетенські розміри вулкана вона лежатиме далеко за горизонтом. Натомість попереду буде відносно крутий нижній схил, обрамлений стрімкими урвищами заввишки 6–7 км уздовж країв гірського масиву. Подолати такий рельєф було б надзвичайно складно навіть на Землі.
На Марсі сходження додатково ускладнюватиме низька гравітація, приблизно на 38 % менша за земну. З одного боку, ходити й стрибати було б легше, адже ефективна вага людини зменшилася б приблизно у 2,6 раза. З іншого – зупинитися після стрибка або контролювати інерцію було б значно важче.
Коли альпініст дістанеться головних схилів гори Олімп, підйом оманливо спроститься. Середній нахил тут становить лише близько 5 градусів. Тож фінальні 300 км більше нагадували б довгий виснажливий трекінг, ніж технічне сходження. Навіть у доброму темпі лише цей етап міг би тривати до 2 тижнів. Головними викликами стали б запас їжі й кисню, а також вибір місць для відпочинку – у скафандрах або мобільних укриттях.
Найвищі гори Сонячної системи
Поширені запитання
Тому що «висота» може означати або висоту вершини над умовним рівнем відліку планети, або повний підйом вулкана від його основи.
Використовують 2 методи. Абсолютну висоту вимірюють від рівня моря, а на Марсі – від середнього рівня поверхні, до вершини. Відносну висоту рахують від основи гори до її піка, і вона може бути значно більшою. Класичний приклад – Mauna Kea: приблизно 4 200 м над рівнем моря, але близько 10 203 м від морського дна до вершини.
Можливо. Деякі дослідники вважають, що на Марсі досі існує висхідний мантійний плюм, здатний знову активізувати вулканізм у регіоні Tharsis.
Наймолодшу лаву на Olympus Mons оцінюють приблизно у 2 млн років. Американсько-нідерландська команда, проаналізувавши дані NASA InSight, висунула аргумент, що гарячий мантійний плюм повільно піднімається під регіоном Tharsis. Його швидкість може становити лише 1–2 см на рік, але якщо він наблизиться до вулканічної провінції, то здатний знову розігріти магматичні системи й спричинити виверження – одного вулкана або кількох.
Переважно пласку камʼянисту пустелю. Вершина настільки широка й полога, що краєвид нагадував би рівнину до самого горизонту.
Olympus Mons має велетенські розміри, а його верхні схили дуже мʼякі, тому «верх» не сприймався б як гостра вершина. Альпініст, найімовірніше, побачив би безплідний ландшафт, що простягається навсібіч, майже без відчуття драматичної висоти. Навіть перші фото з вершини могли б виглядати стримано: за ними було б складно зрозуміти, чи людина стоїть на найвищій горі Сонячної системи, чи на пласкому плато.
Не зовсім. Біля вершини схил настільки пологий, що навіть ковзати вниз було б складно.
Втім, зовнішні краї вулкана – інша справа. Olympus Mons місцями оточений крутими, майже вертикальними уступами заввишки кілька кілометрів, і саме ці урвища становили б реальну небезпеку падіння.
Ні. Марсоходи там не сідали, оскільки висота, розріджена атмосфера та невизначені умови поверхні роблять безпечну посадку й рух надзвичайно складними.
Велика висота гори й і без того тонка атмосфера Марса знижують ефективність парашутів і ускладнюють спуск. Дрони літакового типу також мають обмеження. На поверхні товстий шар пухкого пилу та невідома структура підґрунтя можуть заблокувати або знерухомити марсохід. Більшість досліджень Olympus Mons спирається на орбітальні знімки та дистанційні вимірювання місій на кшталт Mars Express та інших апаратів, а також на ширші геофізичні дані місій, таких як NASA InSight.
Усі матеріали Altezza Travel створюються на основі експертних знань і ретельного дослідження та відповідають нашій редакційній політиці.
Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?
Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.
Кіліманджаро та інші гори 
Сафарі в Танзанії 
Про Танзанію 
Острови Танзанії