Altezza Travel виявила рідкісного дамана-альбіноса. Хто такі дамани?

У цій короткій статті ми розповімо, як знайшли дамана-альбіноса в Національному парку Мкомазі в Танзанії та змогли сфотографувати цю рідкісну тварину. Також поділимося цікавими фактами про даманів, ендеміків Африки, і пояснимо, як тварини-альбіноси зазвичай живуть у дикій природі.

Знахідка

У грудні 2022 року команда Altezza Travel вирушила досліджувати Національний парк Мкомазі на північному сході Танзанії, біля кордону з кенійським парком Цаво-Вест. Саме там ми несподівано помітили повністю білого ссавця з ряду даманоподібних, або Hyracoidea. Це був даман-альбінос.

Дамани – невеликі тварини, зовні схожі на бабаків, поширених у Північній Америці, Європі та Азії. На відміну від бабаків, дамани живуть в Африці, а також на Близькому Сході, на Аравійському та Синайському півостровах. У Танзанії мешкає кілька видів; найпоширеніший серед них – жовтоплямистий скельний даман. Найімовірніше, наш альбінос належить саме до цього виду, єдиного представника гірських даманів. «Гірськими» їх називають просто тому, що вони живуть серед скель. Удень тварини шукають їжу й гріються під гарячим африканським сонцем, а вночі ховаються у своїх сховках – тріщинах у скелях і порожнинах між валунами.

Побачити дамана-альбіноса – надзвичайна рідкість. Серед ссавців альбінізм трапляється приблизно в 1 тварини з 10 000. У птахів, рептилій і амфібій це явище поширеніше. Наприклад, серед птахів альбінізм фіксують у 1 випадку на 1 764 особини. Для порівняння, середня частота альбінізму в людей становить 1 випадок на 17 000. Водночас ці показники усереднені. У Європі та США це приблизно 1 людина з 20 000, тоді як у країнах Африки на південь від Сахари альбінізм трапляється частіше. У деяких регіонах, зокрема в Зімбабве, показник може сягати 1 альбіноса на 1 000 людей.

Що таке альбінізм?

Альбінізм – це генетична особливість, за якої порушується вироблення пігментів, що відповідають за забарвлення тканин. У рослин це хлорофіл, у тварин – меланін. Саме слово «альбінізм» походить від латинського слова зі значенням «білий». Справді, за повного альбінізму тварини й рослини виглядають цілком білими. Ви, ймовірно, зустрічали людей з альбінізмом: у них дуже світла шкіра й волосся, а очі найчастіше блакитні або карі. Іноді очі здаються червоними, адже крізь безбарвну райдужку з низьким вмістом меланіну просвічують кровоносні судини сітківки. Через це очі людей і тварин з такою особливістю нерідко мають червонуватий відтінок. У всіх альбіносів, і людей, і тварин, є проблеми із зором.

Альбінізм передається у спадок: для цього в обох батьків мають збігтися певні гени, відповідальні за цю генетичну зміну. Він буває повним або частковим. Існує кілька типів цього порушення, що спричиняють різні поєднання наслідків низької пігментації. Окрім проблем із зором, носії альбінізму мають вищий ризик раку шкіри, оскільки їм бракує природного пігментного захисту від ультрафіолетового випромінювання. Наприклад, вважається, що більшість алігаторів-альбіносів у дикій природі живуть лише близько 24 годин і не можуть вижити через шкідливий вплив ультрафіолету. 

Чим небезпечний альбінізм для тварин?

Усе сказане вище стосується не лише людей, а й тварин-альбіносів: у них слабший зір, через що погіршується орієнтація в просторі й знижується швидкість реакції на небезпеку. Крім того, альбіноси часто мають проблеми зі слухом.

Як неважко здогадатися, відсутність природного забарвлення, що формувалося під конкретне середовище існування, створює в дикій природі чимало труднощів. Білих тварин легше помітити серед рослинності та в інших природних ландшафтах. Отже, їм складніше ховатися від хижаків. А хижакам-альбіносам теж непросто, якщо їх видно здалеку.

Тваринам-альбіносам важче знайти пару, адже в дикій природі найпривабливішим партнером часто стає той, чиє забарвлення шкіри, хутра або оперення яскраве й помітне. Нерідко альбіносів у природі відкидає власна родина або група, і їх виганяють.

У неволі тварин-альбіносів можна побачити частіше, ніж у дикій природі. Зазвичай таких особин знаходять і забирають у ранньому віці, адже їхні шанси вижити в природному середовищі були б дуже низькими. Відомо, що білки-альбіноси – єдині ссавці, які успішно виживають у дикій природі.

Сподіваємося, наш даман не страждає через особливості свого забарвлення. Йому не потрібно полювати, адже дамани травоїдні. До того ж він живе біля центру охорони та розведення чорних носорогів у Мкомазі, тож хижаки навряд чи становлять для нього серйозну загрозу. Можемо також заспокоїти: ми бачили білошерстого дамана серед інших даманів зі звичайним забарвленням, і жодна тварина не виявляла до нього агресії чи ворожості.

Хто такі дамани?

Дамани – невеликі буро-сірі ссавці з густим хутром і крихітними хвостами. Довжина їхнього тіла становить від 30 до 70 сантиметрів. Вони дуже схожі на гризунів, зокрема бабаків і бобрів, але не є їхніми близькими родичами й належать до іншого біологічного ряду. Дамани живуть в Африці, тож їх можна вважати ендеміками цього континенту. Виняток становить лише 1 вид – капський даман, який перебрався на інший бік Червоного моря й також оселився на Аравійському півострові та прилеглих територіях.

Усіх даманів умовно поділяють на тих, що добре почуваються серед скель, і тих, що віддають перевагу деревам. Перші населяють відкриті простори зі скелястими урвищами та великим камінням і ведуть денний спосіб життя, тобто активні вдень. Другі живуть у лісах і є нічними тваринами – активними в темну пору доби. І ті, й інші живляться рослинністю й майже не п’ють воду, оскільки отримують достатньо рідини з листя та молодих рослин. На лапах даманів є особливі м’язи, здатні натягувати шкіру й створювати щось на кшталт присосок. Завдяки цьому механізму дамани легко підіймаються по гладких скелях і стовбурах дерев.

Мабуть, найнезвичніший факт про даманів полягає в тому, що вони споріднені з дуже великими ссавцями – морськими коровами та слонами. Це підтверджується і на морфологічному, і на генетичному рівнях. Річ у тім, що всі вони мали спільного предка, який мільйони років тому домінував в Африці й був найпоширенішою твариною континенту, доки його не витіснили порожнисторогі, насамперед антилопи. І сьогодні антилопи трапляються в Африці частіше, ніж будь-які інші великі тварини.

Сучасні дамани не дуже великі: вони важать від 1,5 до 4,5 кілограма. Проте серед їхніх предків були й справжні велетні, зокрема ссавці розміром приблизно з носорога й вагою близько 1 тонни. Численні викопні знахідки свідчать, що давні дамани жили в Азії, куди, як і слони, мігрували через територію сучасного Аравійського півострова, а також у Європі. 

Ба більше, існує лінгвістична гіпотеза, що дамани причетні до появи слова «Іспанія». Колись вони населяли Піренейський півострів, і фінікійці, відвідавши ці землі, назвали їх «країною даманів» Таку назву фінікійці дали Піренейському півострову, який відкрили за 1 100 років до Різдва Христового. Вони назвали його «i-shapan-im». І не обійшлося без помилки: слово «shapan» означало кроликів, за яких даманів помилково й прийняли. Згодом римляни переінакшили цю назву на ближчу до сучасного звучання Hispania. Пізніше дамани на Піренейському півострові вимерли й сьогодні в Європі не живуть. . Відтоді назва країни змінилася, а дамани, що жили там, зникли, проте залишилися в назві сучасної держави.

Хто загрожує даманам у дикій природі? По суті, всі хижаки: леопарди, сервали, гієни, шакали, мангусти, а також хижі птахи та змії. Через невеликі розміри сучасні дамани є привабливою здобиччю. Водночас вони не здаються без опору. У цих тварин чудовий зір – вважається, що вони здатні помітити ворога на відстані 900 метрів. У разі небезпеки даман видає пронизливий крик, і всі члени спільноти – а дамани живуть групами по 50–80 особин – миттєво ховаються. Спритні тварини дуже швидко пересуваються скелями й гілками дерев, знаходять укриття та завмирають, доки небезпека не мине. Даман також може вкусити нападника: його гострі різці потрібні не лише для того, щоб перегризати грубу рослинну їжу. До речі, через 2 верхні різці, розташовані окремо один від одного, даманів іноді порівнюють зі слонами, уявляючи, ніби їхні зуби схожі на крихітні слонячі бивні.

Якщо ви почуєте слово «dassie», знайте: йдеться про даманів. В англійській мові це досить поширена альтернативна назва цих тварин. Вона походить із нідерландської, де первісне слово означає «борсук». Борсуки живуть у Європі, тож не дивно, що європейці назвали схожих тварин, побачених в Африці, тим самим словом.

Скельних даманів можна побачити на сафарі в Танзанії у національних парках разом з Altezza Travel. Щоб зустріти якомога більше тварин і відвідати найцікавіші природні заповідники, варто обрати довшу програму, наприклад 7-денний сафарі-тур.

Можливо, вам пощастить побачити того самого дамана-альбіноса, якого ми знайшли в Мкомазі. А можливо, на вас чекатиме зустріч з іншими рідкісними й особливими тваринами. На цьому континенті ще багато несподіваних відкриттів.

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей