10 головних фактів про жовту гарячку для мандрівників

Жовта гарячка часто викликає занепокоєння у мандрівників, які планують подорож до Африки. Що спричиняє цю хворобу і наскільки вона небезпечна? Як її уникнути та чи існує вакцина? Чи вся Африка належить до зони ризику, і чи трапляється жовта гарячка в інших частинах світу? У цій статті ми зібрали для вас ключову інформацію про жовту гарячку.

Що таке жовта гарячка?

Жовта гарячка – це гостре вірусне захворювання, поширене в окремих країнах Африки та Південної Америки. Вірус жовтої гарячки передається через укуси певних видів комарів, інфікованих цим вірусом. Назва пов'язана з тим, що в рідкісних випадках хвороба спричиняє пожовтіння шкіри – жовтяницю.

Жовта гарячка викликає чимало страху, але серед мандрівників вона трапляється дуже рідко. Вірус уражає людей у країнах, де хвороба є ендемічною. За даними ВООЗ, таких країн 47. Важливо знати, що 90% усіх випадків жовтої гарячки припадає на африканський континент на південь від Сахари, передусім на Західну та Центральну Африку.

Така регіональність хвороби пояснюється джерелом вірусу, точніше істотами, які його переносять. Це комарі виду Aedes aegypti з білими цятками та смугами на тілі; їх також називають жовтогарячковими комарами. Ці дрібні комахи переносять багато патогенів: понад 50 видів вірусів і кілька паразитів, небезпечних для тварин. У Південній та Центральній Америці жовту гарячку також можуть передавати кілька видів комарів роду Haemagogus.

Жовтогарячкові комарі походять з Африки, але в період работоргівлі були занесені до Південної та Центральної Америки. В Азії є споріднений вид комарів, однак він не передає жовту гарячку. Тривогу викликає те, що через глобальне потепління ареал комарів-переносників розширюється: цих комах уже фіксували у США та на підступах до Європи – у Туреччині й на півдні Франції. Це ще один негативний наслідок глобальної зміни клімату.

З 2017 року у світі діє стратегія Eliminate yellow fever epidemics (EYE) – «Ліквідація епідемій жовтої гарячки». Її координують Всесвітня організація охорони здоров'я, Дитячий фонд ООН UNICEF і Глобальний альянс з вакцин та імунізації. Мета цього об'єднання 40 країн – відстежувати випадки жовтої гарячки та вчасно реагувати на спалахи, щоб не допустити поширення хвороби світом.

Симптоми жовтої гарячки

Щоб швидко виявити хворобу, її потрібно вміти розпізнати, бажано якомога раніше. Але з жовтою гарячкою це не так просто. Більшість людей після укусу інфікованого комара взагалі не помічають ознак хвороби й досить швидко одужують без наслідків. До речі, після перенесеної жовтої гарячки повторно боятися її вже не потрібно – імунітет формується раз і назавжди.

Хвороба може проявлятися й помітніше. Проте часто вона починається з легких симптомів, що також ускладнює діагностику.

Легка форма хвороби

Якщо симптоми з'являються, зазвичай це стається через 3–6 днів після контакту з вірусом. Початкові прояви жовтої гарячки – підвищена температура, головний біль, біль у спині та загальний м'язовий біль у всьому тілі, слабкість і швидка втомлюваність, втрата апетиту; іноді також виникають нудота й блювання. За таких загальних симптомів складно зрозуміти, що саме відбувається з організмом.

Іноді жовту гарячку допомагає виявити аналіз крові. Але здебільшого до цього не доходить, оскільки хвороба відступає. Найчастіше людина повністю одужує за тиждень або навіть швидше – за 3–4 дні. У частини пацієнтів процес затягується, і відчуття втоми може зберігатися ще кілька місяців, однак зрештою організм сам успішно долає вірус.

Підступність жовтої гарячки полягає в тому, що в невеликої частки інфікованих уже в перший день виникає відчуття одужання: початкові симптоми ніби відступають, але потім стан різко погіршується.

Тяжка форма жовтої гарячки

Приблизно у 15% випадків після зникнення легких симптомів хвороба раптово проявляється на повну силу. Температура знову різко підвищується, з'являється біль у животі, іноді розвивається жовтяниця – шкіра та білки очей набувають жовтого відтінку. На цьому етапі уражаються внутрішні органи, найчастіше печінка й нирки; про це може свідчити потемніння сечі.

Найнебезпечніше ускладнення – внутрішня кровотеча. Її ознаками можуть бути виділення крові з отворів голови – рота, носа, очей або вух, а також кров у калі. Системи внутрішніх органів входять у стан шоку, і організм часто не справляється. За оцінками CDC США, серед людей, у яких жовта гарячка переходить у тяжку стадію, помирають від 30% до 60%.

Що спричиняє жовту гарячку?

Що є причиною цієї тропічної хвороби? Її збудник – вірус Viscerophilus tropicus. Він належить до 53 флавівірусів, що уражають птахів і ссавців, зокрема людей. Усі флавівіруси передаються або комарами, або кліщами. Хоча ці віруси спричиняють різні хвороби в усьому світі, назву вони отримали від жовтої гарячки: латинське слово flavus означає «жовтий».

Цей вірус циркулює в популяціях приматів. Оскільки люди також належать до приматів, він уражає і нас. Щоб вірус передавався від однієї людини до іншої, потрібні переносники – цю роль виконують комарі. Крім уже згаданого й найпоширенішого Aedes aegypti, вірус можуть переносити інші види, наприклад Aedes africanus, а також кілька південноамериканських видів. Вони належать не до роду Aedes, а до родів Haemagogus і Sabethes та становлять небезпеку для приматів, окрім людини.

Вірус переносить саме самиця комара Aedes aegypti. Коли вона висмоктує кров інфікованої людини або мавпи, то отримує вірус жовтої гарячки й передає його зі слиною наступній жертві. Комарі також можуть передавати вірус своїм личинкам; тоді, виростаючи, комарі стають носіями вірусу від народження.

Вірус не передається напряму від людини до людини або між мавпами й людьми. Тому боятися людей, які переносять жовту гарячку, немає сенсу.

Вірус жовтої гарячки має 3 цикли передачі. Можливо, ви бачили таку класифікацію: джунглевий (сильватичний), проміжний (саванний) і міський. Кожен названий за типом місцевості, де він поширюється.

У джунглевому циклі жовта гарячка передається між мавпами, що живуть у вологих тропічних лісах. Люди можуть інфікуватися, якщо змушені працювати в джунглях. У Південній Америці це єдиний шлях зараження жовтою гарячкою, тому на цей континент припадає лише 10% світових випадків хвороби.

Міська жовта гарячка починається тоді, коли люди, інфіковані в джунглевій зоні, прибувають до міст із високою щільністю населення. Тут комарі родів Aedes і Haemagogus швидко передають вірус від інфікованих людей іншим. Так виникають спалахи жовтої гарячки в Африці. На цьому ж континенті трапляється і саванна, або проміжна, жовта гарячка. Це найпоширеніший цикл: у сільській місцевості люди й мавпи часто контактують з інфікованими комарами, що розмножуються як у дикій природі, так і поблизу осель.

До речі, люди самі провокують розмноження комарів біля своїх домівок, тим самим підвищуючи ризик передачі патогенів. Улюблене середовище комарів – стояча вода, біля якої самиці відкладають личинки. Щоб цього уникнути, вода має бути проточною або регулярно змінюватися. Небезпечними в цьому сенсі є будь-які природні чи штучні водойми зі стоячою водою, зокрема місткості для води й випадкові предмети, де може накопичуватися дощова вода: бляшанки, шини та інші побутові відходи.

Хто належить до групи ризику щодо жовтої гарячки?

Насамперед ризикують жителі Західної та Центральної Африки. Через брак якісної статистики в частині цих країн немає точних цифр і чіткої картини поширення жовтої гарячки. Фахівцям ВООЗ доводиться використовувати моделювання й спиратися на його результати. Наприклад, за такими оцінками, у 2013 році тяжку форму хвороби могли діагностувати у 84 000–170 000 африканців, а 29 000–60 000 людей могли померти.

До країн із високим ризиком зараження на всій території належать Кабо-Верде, Сенегал, Гвінея-Бісау, Гамбія, Гвінея, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Кот-д'Івуар, Буркіна-Фасо, Гана, Того, Бенін, Нігерія, Камерун, Екваторіальна Гвінея, Габон, Республіка Конго, Демократична Республіка Конго, Сан-Томе і Принсіпі, Ангола, Центральноафриканська Республіка, Південний Судан, Уганда та Бурунді. Є також кілька країн, де небезпека зараження існує лише в окремих регіонах: Мавританія, Малі, Нігер, Чад, Судан, Ефіопія та Кенія. Перед поїздкою до будь-якої з цих країн CDC США рекомендує зробити щеплення проти жовтої гарячки.

Є кілька сусідніх країн, де жовтої гарячки немає, а місцеві міністерства охорони здоров'я вживають заходів, щоб вона там не з'явилася. Зокрема, під час в'їзду можуть вимагати сертифікат вакцинації від громадян ендемічних країн і від мандрівників, які тривалий час перебували в них транзитом. Якщо ви летите до цих країн напряму, рекомендацій щодо вакцинації немає. Але про всяк випадок варто знати їхній перелік: Еритрея, Джибуті, Сомалі, Руанда, Танзанія та Замбія.

Щодо країн Південної Америки та прилеглих регіонів, до групи ризику належать жителі Панами, Колумбії, Еквадору, Перу, Болівії, Парагваю, Аргентини, Бразилії, Венесуели, Тринідаду і Тобаго, Гаяни, Суринаму та Французької Гвіани. Мандрівникам до всіх цих країн також рекомендують вакцинацію. Водночас варто пам'ятати, що не всі регіони цих країн заселені інфікованими комарами. Наприклад, в Аргентині ризик зараження існує лише в невеликому регіоні на півночі країни.

150–350 років тому жовта гарячка була переважно хворобою моряків і мала назви Yellow Jack або «чорне блювання». Час від часу вона досягала Північної Америки та Європи, спричиняючи спалахи. Тоді причин хвороби ще не розуміли. Лише в другій половині 19 століття лікарі з'ясували, що вона має вірусну природу, а збудника переносять комарі. Нині боротьба з жовтою гарячкою ведеться як на національному, так і на глобальному рівнях. Насамперед ідеться про профілактику хвороби.

Як лікують жовту гарячку?

На жаль, відомих методів специфічного лікування хвороб, спричинених флавівірусами, немає, і жовта гарячка не є винятком. Препаратів або медичних процедур, що діють безпосередньо проти неї, не існує. Те саме стосується кліщового енцефаліту, японського енцефаліту, гарячки денге та гарячки Західного Нілу.

Якщо стан погіршується, пацієнтів можуть госпіталізувати. Лікарі допомагають організму боротися з вірусом за допомогою симптоматичного лікування. Медичні втручання часто спрямовані на зниження температури, корекцію зневоднення, підтримку роботи печінки й нирок та полегшення сильного болю. Людям із жовтою гарячкою радять відпочивати й пити достатньо рідини.

Найефективнішим способом уникнути жовтої гарячки вважається профілактика.

Як запобігти жовтій гарячці?

Тут ми не будемо детально розглядати заходи, яких вживають держави та міжнародні організації. До них належать національні програми вакцинації й контроль комарів-переносників. Такі методи ефективні в країнах, здатних виділяти значні кошти на охорону здоров'я. Водночас багато африканських країн потребують зовнішньої допомоги, тому мандрівникам варто подбати про індивідуальну профілактику.

Вакцина

Найнадійніший спосіб захисту – вакцинація проти жовтої гарячки. Вакцину розробили ще в 1937 році на основі ослабленого штаму вірусу. Вона вважається безпечною, з легкими побічними ефектами, а також є доволі доступною й недорогою.

Ін'єкцію роблять у дельтоподібний м'яз плеча. Препарат починає взаємодіяти з імунною системою, і через 10 днів формується стійкість до збудника. Саме після цього строку сертифікат вакцинації вважається чинним і залишається таким протягом усього життя. 1 доза формує пожиттєвий імунітет.

Вакцинацію рекомендують усім, хто подорожує до країн, ендемічних щодо жовтої гарячки. Вважається, що неавтохтонне населення тропічної Африки та Південної Америки при контакті з вірусом частіше переносить тяжку форму хвороби, ніж корінні жителі цих регіонів.

Захист від укусів комарів

І ВООЗ, і CDC США вважають профілактичні заходи дуже ефективними проти хвороб, що передаються комарами. Дотримуватися цих заходів нескладно кожному, хто подорожує до зон ризику.

До профілактичних заходів належать:

• використання репелентів;

• носіння штанів і одягу з довгими рукавами;

• проживання в готелях із сітками на вікнах або кондиціонером;

• використання москітної сітки над ліжком під час сну.

Зазвичай комарі вилітають на пошуки їжі ввечері та вночі. Але Aedes aegypti активні й удень, тому захищатися потрібно постійно.

Проти комах ефективні засоби, що містять DEET (діетилтолуамід), ікаридин (пікаридин), ефірну олію лимонного евкаліпта, параментандіол або 2-ундеканон, а також IR3535. Такі засоби відлякують кліщів і комарів у будь-якому регіоні світу. Якщо ви одночасно користуєтеся сонцезахисним кремом, наносіть репелент на відкриті ділянки шкіри поверх крему.

Штани й шкарпетки, а також верхній одяг із довгими рукавами в більшості випадків створюють захисний шар. Проте комарі можуть кусати крізь тонку тканину, тому одяг краще обробити перметрином. Цей інсектицид зручний тим, що після нанесення на тканину продовжує діяти навіть після кількох прань. Головне – не наносити його на шкіру.

Перметрином можна також обробляти москітні сітки. В Африці вони дуже поширені й є майже в кожному готелі. Подекуди їх закріплюють на стелі над ліжком, а іноді використовують елегантніше рішення у вигляді балдахіна. Ви можете купити власну москітну сітку й подорожувати з нею, не хвилюючись заздалегідь про умови проживання. Під час вибору сітки орієнтуйтеся на такі параметри: вона має бути компактною, білою, прямокутною та мати приблизно 24 отвори на 1 см².

10 фактів про жовту гарячку

Підсумуємо 10 головних фактів про цю тропічну хворобу.

1. Жовту гарячку спричиняє вірус, який можуть передавати інфіковані самиці комарів певних видів. До цієї хвороби сприйнятливі люди та інші примати. Від людини до людини вірус не передається.

2. Вакцина проти жовтої гарячки – це 1 ін'єкція, що забезпечує пожиттєвий захист. Її роблять у плече. Імунітет формується за 10 днів і зберігається на все життя.

3. Хвороба поширена лише в окремих країнах Африки та Південної Америки.

4. При зараженні жовтою гарячкою у 90% випадків серйозних ускладнень не виникає. Більшість людей повністю одужують за 3–4 дні.

5. Перші симптоми жовтої гарячки – підвищена температура, головний біль, біль у м'язах, втрата апетиту, блювання та загальна слабкість. Вони можуть з'явитися через 3–6 днів після зараження.

6. До серйозних симптомів належать жовтяниця з пожовтінням шкіри й очей; кровотечі з носа, рота, очей або вух; блювання кров'ю; кров у калі. Такі прояви виникають приблизно у 15% випадків. Зазвичай до половини людей, у яких хвороба переходить у тяжку фазу, помирають протягом тижня.

7. Окрім вакцинації, ефективна профілактика включає контроль переносників і особистий захист: знищення потенційно небезпечних видів комарів у межах державних програм, використання репелентів, сіток на вікнах, москітних сіток над ліжками та одягу, що закриває руки й ноги.

8. У зоні ризику перебувають жителі 47 країн Африки, а також Південної та Центральної Америки.

9. Держави, що межують із країнами, ендемічними щодо жовтої гарячки, вимагають сертифікат вакцинації.

10. Мандрівники з неендемічних країн хворіють на жовту гарячку дуже рідко.

Хочете дізнатися більше про подорожі Танзанією?

Зв'яжіться з нашою командою. Ми добре знаємо всі головні напрямки Танзанії. Наші консультанти з подорожей, що працюють біля Кіліманджаро, поділяться практичними порадами й допоможуть спланувати вашу подорож.

Більше цікавих статей